Жан-П'єр Абель-Ремюза (фр. Jean-Pierre Abel-Rémusat; 5 вересня 1788, Париж — 2 червня 1832, там само) — французький синолог, один із основоположників сучасного західного китаєзнавства. Цікавився також Японією.

Жан-П'єр Абель-Ремюза
фр. Jean-Pierre Abel-Rémusat
Народився5 вересня 1788(1788-09-05)[3][4][…]
Париж, Королівство Франція[6]
Помер3 червня 1832(1832-06-03)[1][2] (43 роки)
Париж, Франція[6]
·холера
Країна Франція
Діяльністьбібліотекар, професор, синолог, перекладач, письменник
Галузькитаєзнавство
Alma materНаціональний інститут східних мов і цивілізацій
Знання мовфранцузька[4][7] і китайська
ЗакладКолеж де Франс[8]
ЧленствоПетербурзька академія наук, Академія надписів та красного письменства (1832)[9][10], Азійське товариство, Російська академія наук, Прусська академія наук, Шведська королівська академія історії літератури і старожитностей, Паризька медична академія, Нідерландська королівська академія наук і Туринська академія наук[6]
У шлюбі зJenny Lecamusd[11]

Біографія

ред.

Народився Парижі, в молодості вивчав медицину. Зацікавився Сходом, коли виявив китайський травник у бібліотеці абата Терсана (фр. Abbé Tersan); протягом п'яти років самостійно вивчив китайську мову. Завдяки допомозі Сільвестра де Сасі в 1811 році опублікував першу свою книгу — Essai sur la langue et la littérature chinoises («Нарис китайської мови та літератури»)

У 1814 році в Колеж де Франс була організована кафедра китайської мови, яку очолив Абель-Ремюза. З цього часу він повністю присвячує себе сходознавству, особливо цікавлячись історією тюрків та монголів у висвітленні китайських джерел. У 1815 році став дійсним членом Академії написів та красного письменства. З 1818 року видавав журнал Journal des savants. 1822 року в Парижі з його ініціативи було створено Азійське товариство (Жан-П'єр став першим ученим секретарем).

У 1824 році був призначений хранителем східних рукописів Королівської бібліотеки. У 1832 році очолив бібліотеку, але перебував на цій посаді зовсім недовго.

1826 року Абель-Ремюза вперше познайомив Європу з китайською художньою літературою. Він переклав та видав роман XVII століття Iu-kiao-li, ou les deux cousines, roman chinois (玉嬌梨). Перекладом зацікавилися такі літератори, як Гете, Стендаль, Карлейль та Едгар По (у Китаї цей роман малопопулярний).

У 1830 році одружився з Жанною Лекамю, дочкою майора Жана Лекамю.

У 1832 році, у самому розквіті сил, Абель-Ремюза помер під час епідемії холери. Його учнем і наступником на кафедрі був Станіслас Жульєн.

Вибрані праці

ред.
  • Note sur quelques épithétes descriptives du Bouddha // Journ. des Sav. — 1819 — P. 625.
  • Sur la succession des 33 premiers patriarches de la religion de Bouddha // Journ. des Sav. — 1821. — P. 4.
  • Abel-Rémusat, Humboldt. Lettres édifiantes et curieuses sur la langue chinoise. — 1821—1831.
  • Les élémens de la grammaire chinoise. — 1822.
  • Aperçu d'un Mémoire sur l'origine de la Hiérarchie Lamaique // Journ. As. — 1824. — Vol. 4. — P. 257.
  • Mélanges Asiatiques, ou Choix de morceaux de critique, et de memoires relatifs aux religions, aux. sciences, à l'histoire, et à la géographie des nations orientales. — Paris, 1825. — Vols. 1, 2.
     
    Титульний лист «Iu-kiao-li, ou les deux cousines»
  • Iu-Kiao-Li (Les Deux Cousines). — Paris, 1826.
  • Nouveaux Mélanges Asiatiques, on Recueil de morceaux. — 1829. — Vol. 1, 2.
  • Observations sur trois Memoires de De Guignes inserés dans le tome XI. de la Collection de l'Académie des Inscriptions et Belles-Lettres, et relatifs à la religion samanéenne // Nouv. Journ. As. — 2e série. — 1831. — Vol. 7. — P. 265, 269, 301.
  • Observations sur Histoire des Mongols orientaux, de Ssanang-Ssetsen. — Paris, 1832.
  • Foe Koué Ki; ou, Relations des royaumes bouddhiques: війна dans la Tartarie, dans l'Afghanistan et dans l'Inde, exécuté, à la fin du IV siècle, par Chy Fa Hian / Traduit du Chinois et Commenté par M. Abel Rémusat. Ouvrage Posthume. Revu, Complété, et Augmenté d'Éclaircissements Nouveaux Par MM. Klaproth та Landresse. — Paris: l'Imprimerie Royale, 1836. (The original Chinese title is 佛國記).
  • Memoires sur un voyage dans l'Asie Centrale, dans le pays des Afghans, et des Beloutches, et dans l'Inde, exécuté à la fin du IVe Siècele de notre era par plusieurs Samanéens de Chine // Mém. de l'Inst. Royal de France, Acad. d. inscr. — 1838. — P. 343.
  • Mélanges posthumes d'histoire et de littérature orientales. — Paris, 1843.
  • Rémusat A. (Editor). Mémoires et Anecdotes sur la Dynastie régnante des Djogouns, Souverains du Japon, avec la description des fêtes et cérémonies observées aux differents époques de l'année à la Cour de ces Princes, et un appendice contenant des détails de diviser l'année, etc.; Ouvrage orné de Planches gravées et coloriées, tiré des Originaux Japonais par M. Isaac Titsingh; publié avec des Notes та Eclaircissemens Par M. Abel Rémusat. — Paris (Nepveu), 1820.

Примітки

ред.

Література

ред.
  • Denis Thouard, « Humboldt, Abel-Remusat et le chinois : Du mystère au savoir », Texto !, juin 2001.
  • Jean-Jacques Ampère, « La Chine et les travaux d’Abel Rémusat », Revue des Deux Mondes, t. 8, 1832.
  • Honey, David B. (2001). Incense at the Altar: Pioneering Sinologists and the Development of Classical Chinese Philology. American Oriental Series 86. New Haven, Connecticut: American Oriental Society.

Посилання

ред.