Вікіпедія

Еді Андрадіна

бразильський футболіст

Еді Карло Діас Маркал[1][2] або просто Еді Андрадіна (порт.-браз. Edi Carlo Dias Marçal / Edi Andradina; нар. 13 вересня 1974, Андрадіна, Сан-Паулу, Бразилія) — бразильський футболіст та тренер, виступав на позиції півзахисника.

Ф
Еді Андрадіна
Еді Андрадіна
Еді Андрадіна
Особисті дані
Повне ім'я Еді Карло Діас Маркал
Народження 13 вересня 1974(1974-09-13) (49 років)
  Андрадіна, Сан-Паулу, Бразилія
Зріст 177 см
Вага 79 кг
Громадянство Бразилія Бразилія
Позиція півзахисник
Інформація про клуб
Поточний клуб завершив кар'єру
Юнацькі клуби
Бразилія «Мацубара» (Камбара)
Бразилія «Мірассол»
Бразилія «Сантус»
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1992—1993 Бразилія «Сантус Б» 14 (0)
1993—1994 Бразилія «Можі-Мірін» 0 (0)
1994—1996 Бразилія «Мацубара» ? (?)
1996—1997 Бразилія «Сантус» 14 (1)
1998—1999 Росія «Арсенал» (Т) 78 (45)
2000 Японія «Ґамба Осака» 14 (3)
2000 Японія «Ойта Трініта» 20 (13)
2001 Бразилія «Гама» 0 (0)
2001 Японія «Альбірекс Ніїґата» 18 (6)
2002—2003 Японія «Ойта Трініта» 54 (24)
2003 Японія «Хоккайдо Консадолє Саппоро» 25 (8)
2004 Бразилія «Санту-Андре» 1 (0)
2005 Бразилія «Португеза Сантіста» 0 (0)
2005—2007 Польща «Погонь» (Щ) 70 (22)
2007—2011 Польща «Корона» (К) 114 (29)
2011—2013 Польща «Погонь» (Щ) 64 (15)
2015—2016 Польща «Мева Реско» 18 (16)
2017 Польща «Хемік» (Поліце) 0 (0)
Тренерська діяльність**
Сезони Команда Місце
2018—2019
2022—2023 		Польща П'яст (Зміґруд)
Польща КП Пілья

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Клубна кар'єра ред.

У 6-річному віці почав тренуватися у футбольній школі рідного міста. Через вісім років його помітили скаути клубу «Мацубара» (Камбара). Через два роки його батько підписав за нього свій перший професійний контракт з вище вказаним клубом. Саме тоді Еді отримав прізвисько Андрадіна за місцем народження, яке йому дав місцевий тренер юніорів[3]. У 15 років уперше вийшов на поле у складі команди свого міста і після тієї гри був проданий. Переїхав до штату Парана, де почав грати у головному дивізіоні чемпіонату. Змінив декілька команд, Андрадіна у травні 1996 року підписав контракт із клубом «Сантус». Єдиний м'яч у складі клубу відзначився 19 жовтня 1996 року у матчі з «Фламенгу» (1:2).

У 1998 році приєднався до тульського «Арсеналу». Вартість трансферу — 300 000 доларів[4]. Дебютував за нову команду 29 березня в матчі проти «Нафтохіміка» (Нижньокамськ), в якому на 89-й хвилині відзначився голом з пенальті, забезпечивши своїй команді перемогу з рахунком 2:1. У сезоні 1998 року відзначився 27-ма голами і став найкращим бомбардиром Першої ліги Росії[5]. У наступному розіграші знову показав високу результативність – з 18 голами посів третє місце в заліку бомбардирів[6]. У 2000–2003 роках (з невеликою перервою в 2001 році, коли виступав за «Гаму») був гравцем японських клубів, серед яких: «Ґамба Осака» та «Ойта Трініта», з якими піднявся до Джей-ліги в 2002 році.

У 2004–2005 роках виступав за бразильські клуби, серед яких — «Санту-Андре». В одному зі своїх пізніших інтерв'ю він зізнався, що йому було важко знову звикнути до бразильського способу життя. Перед початком весняної частини сезону 2004/05 років став гравцем щецинської «Погоні»[7]. Дебютував у Екстраклясі 11 березня в матчі проти варшавської «Легії»[8], а 7 травня відзначився своїм першим голом у переможному (2:0) матчі проти «Вісли» (Плоцьк)[9]. Протягом наступних сезонів став гравцем основи «Погоні», її найкращим бомбардиром і лідером. У червні 2006 року його контракт був розірваний, але наступного місяця Андрадіна знову став гравцем щецинського клубу[10]. У сезоні 2006/07 років знову був наступальною силою «Погоні», і його хороша форма сприяв тому, що в грудні 2006 року тижневик «Piłka Nożna» вибрав його до «одинадцяти іноземців помаранчевої Екстракласи»[11].

4 червня 2007 року підписав 2-річний контракт з «Короною» (Кельце)[12], незважаючи на інтерес з боку ГКС (Белхатів)[13]. Дебютував за кельцинський клуб 28 липня в матчі проти ГКС (Белхатів), а своїм першим голом за нову команду відзначився 3 серпня в матчі проти познанського «Леха», завдяки чому допоміг «Короні» виграти з рахунком 1:0[14]. У 2007–2011 роках був основним гравцем і найкращим бомбардиром «Корони», а також її капітаном[15]. 5 березня 2011 року в матчі проти «Відзева» (Лодзь) забив свій 41-й м'яч у вищій лізі Польщі. Таким чином він став найрезультативнішим легіонером в історії вище вказаного турніру – випередив серба Станко Світлицю (40 голів)[16]. Окрім цього, 11 березня 2008 року зіграв за збірну «Іноземних зірок» помаранчевої Екстракляси в матчі проти збірної Польщі — на початку другого тайму замінив Едсона[17].

24 травня 2011 Андрадіна оголосив, що не буде продовжувати контракт з «Короною», який закінчився в червні. Своє рішення він пояснив так: «Я більше не можу віддаватися цій команді, пора звільнити місце молодшим»[18]. 30 травня став гравцем щецинської «Погоні», підписавши з нею дворічний контракт[19][20]. У його контракті був пункт про те, що після завершення футбольної кар'єри Еді працюватиме «пошуковцем талантів» у щецинському клубі. У сезоні 2011/12 років залишався основним гравцем своєї команди — у першій лізі відзначився 11-ма м'ячами (у тому числі два голи у матчі проти «Руху» (Радзьонкув) (5:1) та матчі проти «Богданки» (Ленчно) (4:0)) і зробив 14 результативних передач (найбільше в лізі), сприяючи виходу «Погоні» до Екстракляси[21].

У 2013 році команда і гравець вирішили продовжити контракт ще на рік, плануючи, що це буде останній професійний сезон у кар'єрі Андрадіни. Незважаючи на це, 13 листопада 2013 року Еді офіційно завершив кар'єру, і «Погонь» вирішив залишити за футболістом 5-й номер.

У січні 2015 року вирішив відновити футбольну кар'єру, але лише на аматорському рівні. Він підписав контракт із Меві Реско, який виступає в окружній лізі[22].

Кар'єра тренера ред.

Після завершення кар'єри футболіста протягом 7 місяців працював другим тренером резервної команди «Погоні» (де-факто молодіжної команди). Після закінчення сезону 2014 року змінив Славоміра Рафаловича на посаді голови фінансового директора в тренерському штабі «Погоні»[23]. У листопаді того ж року повернувся на попередню посаду[24]. У березні 2021 року став помічником тренера третьолігової резервної команди «Погонь» (Щецин)[25]. В академії Pogoń Szczecin він бере участь у проекті розвитку молодих нападників[26]. З лютого 2022 року тренер клубу окружної ліги «КП Піла»[27].

Особисте життя ред.

У Бразилії у нього була дружина, яка народила двох синів: Віттора та Луїса Енріке. У нього є третій син, Еді молодший. У червні-липні 2011 року одружився на Кіпрі з Магдаленою Черняк, з якою познайомився два роки тому на весіллі її двоюрідного брата Радослава Цежняка. Церемонія відбулася на одному з кіпрських пляжів[28].

Батько Еді працював водієм автобуса на міжміських лініях. Сам Еді вважає, що якби не став футболістом, то був би водієм автобуса, як і його батько. Має посвідчення водія автобуса. Повернувшись на батьківщину у 2004 році, він почав інвестувати і купив землю та стада корів. Вирішивши назавжди переъхати до Польщі, він продав корів.

Статистика виступів ред.

Клубна ред.

Клубні виступи Ліга Кубок Кубок ліги Загалом
Сезон Клуб Ліга Матчі Голи Матчі Голи Матчі Голи Матчі Голи
Японія Ліга Кубок Імператора Японії Кубок Джей-ліги Загалом
2000 «Ґамба Осака» Джей-ліга 1 12 3 0 0 2 0 14 3
2000 «Ойта Трініта» Джей-ліга 2 17 9 3 4 0 0 20 13
2001 «Альбірекс Ніїґата» Джей-ліга 2 18 6 0 0 0 0 18 6
2002 «Ойта Трініта» Джей-ліга 2 39 18 2 4 - 41 22
2003 Джей-ліга 1 10 0 0 0 3 2 13 2
2003 «Хоккайдо Консадолє Саппоро» Джей-ліга 2 22 6 3 2 0 0 25 8
Загалом 118 42 8 10 5 2 131 54
Клуб Сезон Ліга Ліга Кубок Польщі Кубок Екстракляси Єврокубки Загалом
Матчі Голи Матчі Голи Матчі Голи Матчі Голи Матчі Голи
«Погонь» (Щецин) 2004/05 I ліга 10 5 2 0 – – 12 5
2005/06 I ліга 30 10 4 0 – 1 0 35 10
2006/07 I ліга 30 7 2 0 5 0 – 37 7
«Корона» (Кельці) 2007/08 I ліга 28 10 2 0 1 0 – 31 10
2008/09 I ліга 31 10 0 0 – – 31 10
2009/10 Екстракляса 26 6 1 0 – – 27 6
2010/11 Екстракляса 29 3 1 0 – – 30 3
«Погонь» (Щецин) 2011/12 I ліга 31 11 0 0 – – 31 11
2012/13 Екстракляса 28 4 0 0 – – 28 4
2013/14 Екстракляса 5 0 1 0 – – 6 0
Загалом у «Погоні» 134 37 9 0 5 0 1 0 149 37
Загалом у «Короні» 114 29 4 0 1 0 0 0 119 29
Усього за кар'єру 248 66 13 0 6 0 1 0 268 66

Досягнення ред.

Індивідуальні

Примітки ред.

  1. ↑ Maurycy Brzykcy. Brazylijczyk, którego uwielbiają kibice. Moje Miasto. Процитовано 1 січня 2014.
  2. ↑ Dorota Kułaga. Edi Carlo Dias Marçal. Echo Dnia. Архів оригіналу за 18 лютого 2014. Процитовано 9 листопада 2023.
  3. ↑ Marcin Gigiel. Edi Andradina: Żałuję tylko, że do Polski nie przyjechałem wcześniej. Gazeta.pl. Процитовано 14 листопада 2013.
  4. ↑ Рейтинг Sports.ru: важнейшие легионеры чемпионатов России. 50-41 — Футбол — Sports.ru. Архів оригіналу за 28 квітня 2009. Процитовано 5 травня 2009.
  5. ↑ а б Russia 1998 (англ.). rsssf.com. Процитовано 22 серпня 2011.
  6. ↑ Russia 1999 (англ.). rsssf.com. Процитовано 22 серпня 2011.
  7. ↑ Edi piłkarzem Pogoni. 90minut.pl. Процитовано 24 серпня 2011.
  8. ↑ Legia Warszawa 3-0 Pogoń Szczecin. 90minut.pl. Процитовано 5 липня 2014.
  9. ↑ Pogoń Szczecin 2-0 Wisła Płock. 90minut.pl. Процитовано 5 липня 2014.
  10. ↑ Andradina wraca do Pogoni Szczecin. 90minut.pl. Процитовано 22 серпня 2011.
  11. ↑ а б Edi Andradina w jedenastce obcokrajowców. pogon.v.pl. Архів оригіналу за 22 lutego 2014. Процитовано 23 серпня 2011.
  12. ↑ Andradina podpisał kontrakt z Koroną. 90minut.pl. Процитовано 22 серпня 2011.
  13. ↑ Andradina będzie występował w Koronie. 90minut.pl. Архів оригіналу за 3 травня 2013. Процитовано 22 серпня 2011.
  14. ↑ Andradina → sezon 2007/08. 90minut.pl. Процитовано 22 серпня 2011.
  15. ↑ Obrigado, Edi. Legenda odchodzi. gazeta.pl. Процитовано 22 серпня 2011.
  16. ↑ Historia kołem się toczy?. korona-kielce.pl. Архів оригіналу за 16 marca 2011. Процитовано 22 серпня 2011.
  17. ↑ Obcokrajowcy lepsi od kadrowiczów. 90minut.pl. Процитовано 31 березня 2011.
  18. ↑ Andradina odchodzi z Korony. 90minut.pl. Процитовано 22 серпня 2011.
  19. ↑ Andradina piłkarzem Pogoni. 90minut.pl. Процитовано 22 серпня 2011.
  20. ↑ Sasal i Edi Andradina w Pogoni Szczecin [Архівовано 2011-07-07 у Wayback Machine.] 30.05.2011, sports.pl
  21. ↑ I liga, 34 kolejka – 27 maja. „Piłka Nożna”. 22, s. 42, 29 maja 2012. Warszawa: Profus Management.
  22. ↑ Edi w Mewie Resko. Ligowiec.net. 19 січня 2015. Процитовано 19 січня 2015.
  23. ↑ Edi zastąpi Sławomira Rafałowicza. DumaPomorza.pl. 23 червня 2014. Архів оригіналу за 14 липня 2014. Процитовано 5 липня 2014.
  24. ↑ Zmiana w sztabie szkoleniowym piłkarzy Pogoni Szczecin. Radio Szczecin. 19 листопада 2014. Процитовано 19 січня 2015.
  25. ↑ Edi Andradina wrócił do klubu. transfery.info. 22 березня 2021. Процитовано 6 червня 2021.
  26. ↑ Rak zabrał mu ojca i brata. W Polsce, gdzie Edi przecierał szlaki, choroba dopadła i syna (пол.). Przegląd Sportowy Onet. Процитовано 25 вересня 2022.
  27. ↑ Edi Andradina, który grał w piłkarskiej ekstraklasie, został trenerem występującego w okręgówce KP Piła. Polskie Radio Koszalin. 19.02.2022. Процитовано 15 квітня 2022.
  28. ↑ Dorota Kułaga. Edi Andradina wziął ślub na Cyprze. Echo Dnia. Процитовано 26 липня 2011.

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Еді_Андрадіна&oldid=41148299