Джей-ліга 1
Джей-Ліга Дивізіон 1 (яп. Jリーグ・ディビジョン1, англ. J. League Division 1) — найвищий футбольний дивізіон Джей-Ліги в Японії. Змагання започатковане 1993 року. Виступають 18 команд, проходить за системою весна-осінь.[1]
 | |
| Засновано | 1993 |
|---|---|
| Регіон |  Японія |
| Конфедерація | АФК |
| Кількість команд | 18 |
| Рівень в ієрархії | 1 |
| Пониження в класі | Джей-ліга 2 |
| Внутрішній кубок | Кубок Імператора |
| Міжнародні турніри | Ліга чемпіонів АФК |
| Поточний чемпіон | Йокогама Ф. Марінос |
| Найбільше перемог | Касіма Антлерс (8) |
| ТВ-партнер | DAZN, NHK BS1 |
| Сайт | jleague.jp |
 Поточний сезон | |
Історія
ред.Фази J1
ред.До професійної ліги (1992 і раніше)
ред.До заснування J.League найвищим рівнем клубного футболу була Японська футбольна ліга (JSL), яка складалася з аматорських клубів.[2][3] Попри те, що під час розквіту кінця 1960-х і початку 1970-х років (коли національна збірна Японії виграла бронзову олімпійську медаль на іграх 1968 року в Мексиці), JSL був добре відвідуваним під час розквіту кінця 1960-х і початку 1970-х років, JSL занепав у 1980-х роках, як правило, відповідно до погіршення ситуації в усьому світі. Уболівальників було небагато, майданчики не найвищої якості, а збірна Японії не стояла на рівні з азійськими силами. Щоб підняти рівень гри всередині країни, спробувати зібрати більше вболівальників і зміцнити національну збірну, Японська футбольна асоціація (JFA) вирішила сформувати професійну лігу.
Професійна асоціаційна футбольна ліга J.League була створена в 1992 році з восьми клубів з Першого дивізіону JSL, одного з Другого дивізіону та новоствореного Shimizu S-Pulse. Водночас JSL змінила назву і стала колишньою Японською футбольною лігою, напівпрофесійною лігою. Хоча J.League офіційно не стартувала до 1993 року, змагання Кубка Ямазакі Набіско було проведено між десятьма клубами в 1992 році для підготовки до першого сезону.
Перший сезон і бум J.League (1993–1995)
ред.Джей Ліга офіційно розпочала свій перший сезон з десятьма клубами на початку 1993 року.
Після буму (1996–1999)
ред.Попри успіх у перші три роки, на початку 1996 року відвідуваність ліги стрімко скоротилася. У 1997 році середня кількість відвідувачів становила 10 131, у порівнянні з понад 19 000 у 1994 році. Примітно, що Арсен Венгер керував Nagoya Grampus Eight протягом цього періоду.
Чемпіони
ред.Сезон із двох етапів (1993–2004)
ред.Жирним позначені чемпіони; † Один етап; ‡ Один клуб виграв обидва етапи
Сезон з однієї частини (2005–2014)
ред.Сезон з фіналом (2015–2016)
ред.| Рік | Переможець фінального етапу | Віце-чемпіон |
|---|---|---|
| 2015 | Санфрече Хіросіма | Гамба Осака |
| 2016 | Касіма Антлерс | Урава Ред Даймондс |
Сезон з однієї частини (2017–)
ред.| Рік | Переможець фінального етапу | Віце-чемпіон |
|---|---|---|
| 2017 | Кавасакі Фронтале | Касіма Антлерс |
| 2018 | Кавасакі Фронтале | Санфрече Хіросіма |
| 2019 | Йокогама Ф. Марінос | Токіо |
| 2020 | Кавасакі Фронтале | Ґамба Осака |
| 2021 | Кавасакі Фронтале | Йокогама Ф. Марінос |
| 2022 | Йокогама Ф. Марінос | Кавасакі Фронтале |
Найуспішніші клуби
ред.| Клуб | Чемпіон | Віце-чемпіон | Переможні сезони | Віце-чемпіонські роки |
|---|---|---|---|---|
| Касіма Антлерс | 1996, 1998, 2000, 2001, 2007, 2008, 2009, 2016 | 1993, 1997, 2017 | ||
| Йокогама Ф. Марінос | 1995, 2003, 2004, 2019, 2022 | 2000, 2002, 2013, 2021 | ||
| Кавасакі Фронтале | 2017, 2018, 2020, 2021 | 2006, 2008, 2009, 2022 | ||
| Джубіло Івата | 1997, 1999, 2002 | 1998, 2001, 2003 | ||
| Санфрече Хіросіма | 2012, 2013, 2015 | 1994, 2018 | ||
| Гамба Осака | 2005, 2014 | 2010, 2015, 2020 | ||
| Токіо Верді | 1993, 1994 | 1995 | ||
| Урава Ред Даймондс | 2006 | 2004, 2005, 2007, 2014, 2016 | ||
| Нагоя Грампус | 2010 | 1996, 2011 | ||
| Касіва Рейсол | 2011 | |||
| Сімідзу С-Палс | 1999 | |||
| Вегалта Сендай | 2012 | |||
| Токіо | 2019 |
Примітки
ред.- ↑ Martinez, Michael E. (1 серпня 2013). The Sine Qua Non of Success. Future Bright. Oxford University Press. с. 1—20.
- ↑ Page, Jason S. (4 червня 2013). Boildown Study on Supernatant Liquid Retrieved from AW-106 in December 2012. Архів оригіналу за 18 вересня 2020. Процитовано 10 лютого 2022.
- ↑ When Saturday comes: the boundaries of football rudeness. Rude Britannia. Routledge. 15 квітня 2013. с. 118—129. ISBN 978-0-203-39015-3.
Посилання
ред.- Офіційний сайт Джей-Ліги [Архівовано 1 лютого 2018 у Wayback Machine.] (яп.) (англ.)