Джей-ліга 2 (яп. J2リーグ J2 Rīgu, англ. J2 League) — професіональна футбольна ліга для японських футбольних клубів. Є другим по силі дивізіоном в Японській футбольній лізі (Джей-лізі). В ній виступають 22 клуби. Чемпіонат проводиться за системою «весна-осінь» і проходить з березня по листопад, кожна команда проводить 42 матчі.

J2 League
Засновано 1999; 21 років тому (1999)
Країна Японія Японія
Конфедерація АФК
Кількість команд 22
Рівень в ієрархії 2
Підвищення в Джей-ліга 1
Вибуття в Футбольна ліга (до 2012)
Джей-ліга 3 (з 2013)
Національні кубки Кубок Імператора
Чинний чемпіон Касіва Рейсол
(2019)
Найбільше перемог Консадолє Саппоро (3)
ТВ-мовники DAZN
Веб-сайт Official Website

ІсторіяРедагувати

Аматорський рівень (до 1999 року)Редагувати

Друга футбольна ліга була створена в 1972 році. У першому сезоні брали участь 10 клубів, 5 з яких згодом виступали у Джей-лізі: «Тойота Моторс» (перший чемпіон, нині «Нагоя Грампус»), «Йоміури» (нині «Токіо Верді»), «Фудзіцу» (нині «Кавасакі Фронтале»), «Кіото Сіко» (нині «Кіото Санга») і «Кофу» (нині «Ванфоре Кофу»). Спочатку чемпіон і віце-чемпіон другого дивізіону повинні були грати стикові матчі з клубами, що зайняли нижчі місця в першому дивізіоні. З 1980 року чемпіон переходив у перший дивізіон безпосередньо, а з 1984 року і віце-чемпіон.

У 1985 році дивізіон було розширено до 12 клубів, в 1986 — до 16 клубів. До 1989 року дивізіон був розділений на західну і східну групу.

У 1992 році, після утворення Джей-ліги, другий дивізіон був перейменований в Японську футбольну лігу (англ. Japan Football League, JFL). Ліга була розділена на два ієрархічних дивізіони, по 10 клубів у кожному. У 1994 році ліга знову була об'єднана в єдиний дивізіон.

Професіональний рівень (після 1999 року)Редагувати

У 1999 році 9 напівпрофесіональних клубів з JFL і 1 клуб вищого дивізіону утворили другий дивізіон Джей-ліги в нинішньому вигляді. JFL не була скасована і стала третьою за силою лігою країни.

Вимоги до учасників другого дивізіону були не такими суворими, як у першому дивізіоні, що дозволило невеликим містам і селищам створити власні футбольні команди, які стабільно виступали у другому дивізіоні незважаючи на скромне фінансування.

З 1999 по 2001 рік у другому дивізіоні використовувалося додатковий час у випадках, коли основний час закінчувався внічию. У 2001 роки були остаточно прийняті європейські правила (3 очки за перемогу, 1 за нічию і 0 за програш).

На початку 2009 року Джей-ліга провела опитування серед японських напівпрофесіональних футбольних клубів з метою дізнатися, скільки з них бажають отримати професіональний статус і приєднатися до Джей-ліги. Опитування показало, що близько 40—60 клубів ставлять собі за мету грати в Джей-лізі. У зв'язку з цим був сформований спеціальний комітет, завданням якого було визначити: чи слід розширити другий дивізіон або створити третій. Після проведення кількох досліджень комітет прийшов до висновку, що найраціональніше розширити другий дивізіон до 22 клубів. Кілька причин цього рішення:

  • Японська футбольна ліга (JFL) вже була третьою за силою і об'єднувала напівпрофесіональні клуби.
  • Багато клубів, які бажали отримати професіональний статус, грали в регіональних або префектурних чемпіонатах.
  • 22 клуби — ідеальне число для другого за силою дивізіону, оскільки дозволяє проводити достатню кількість домашніх ігор для оптимального річного доходу клубів при збереженні двоколового формату.
  • Більшість європейських футбольних ліг мають схожі формати, в яких другий дивізіон об'єднує більшу кількість клубів, ніж вищий дивізіон.

А все ж таки з сезону 2014 року впроваджена Джей-ліга 3, третій професіональний дивізіон японського футболу.

ПризериРедагувати

Сезон Переможець 2 місце 3 місце Переможець плей-оф
1999 Кавасакі Фронтале Токіо Ойта Трініта
Не проводилось
2000 Консадолє Саппоро Урава Ред Даймондс Ойта Трініта
2001 Кіото Санга Вегалта Сендай Монтедіо Ямагата
2002 Ойта Трініта Сересо Осака Альбірекс Ніїгата
2003 Альбірекс Ніїгата Санфрече Хіросіма Кавасакі Фронтале
2004 Кавасакі Фронтале Омія Ардія Авіспа Фукуока
2005 Кіото Санга Авіспа Фукуока Ванфоре Кофу
2006 Йокогама Касіва Рейсол Віссел Кобе
2007 Консадолє Саппоро Токіо Верді Кіото Санга
2008 Санфрече Хіросіма Монтедіо Ямагата Вегалта Сендай
2009 Вегалта Сендай Сересо Осака Сьонан Бельмаре
2010 Касіва Рейсол Ванфоре Кофу Авіспа Фукуока
2011 Токіо (футбольний клуб) Саган Тосу Консадолє Саппоро
2012 Ванфоре Кофу Сьонан Бельмаре Кіото Санга Ойта Трініта (6)
2013 Ґамба Осака Віссел Кобе Кіото Санга Токусіма Вортіс (4)
2014 Сьонан Бельмаре Мацумото Ямага ДЖЕФ Юнайтед Монтедіо Ямагата (6)
2015 Омія Ардія Джубіло Івата
Авіспа Фукуока (3)
2016 Consadole Sapporo Сімідзу С-Палс Мацумото Ямага Сересо Осака (4)
2017 Сьонан Бельмаре В-Варен Нагасакі
Наґоя Грампус (3)
2018 Мацумото Ямага Ойта Трініта Йокогама Джубіло Івата
2019 Касіва Рейсол Йокогама Омія Ардія

ПосиланняРедагувати