Вікіпедія

Едуард фон Гофман

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Гофман.

Едуард Ріттер фон Гофман (нім. Eduard von Hofmann; 27 січня 1837, Прага — 27 серпня 1897 Опатія) — австрійський лікар, вважається піонером сучасної судової медицини.

Едуард фон Гофман
нім. Eduard von Hofmann[1][2]
Народився27 січня 1837(1837-01-27)[3][1][2]
Прага, Богемське королівство, Землі Богемської Корони, Австрійська імперія[3][1][2]
Помер27 серпня 1897(1897-08-27)[3][1][2] (60 років)
Опатія, Австрійське Примор'я, Австро-Угорщина[3][1]
ПохованняВіденський центральний цвинтар
Країна Цислейтанія[1][2]
Діяльністьсудово-медичний експерт, викладач університету, кваліфікований свідок
Alma materКарлів університет (1861)[1][2]
Галузьmedical jurisprudenced[1][2]
ЗакладВіденський університет[1][2]
Інсбруцький університет[1][2]
Науковий ступіньдоктор медицини[1][2] (1861)
Відомі учніМінаков Петро Андрійовичd
Арнольд Пальтауфd[2]
Paul Dittrichd[2]
Albin Haberdad[2]
Макс Ріхтер[d][2]
Fritz Reuterd[2]
Аспіранти, докторантиМінаков Петро Андрійовичd
Ігнатовський Афанасій Сергійовичd
Нагороди
CMNS: Едуард фон Гофман у Вікісховищі

Життєпис

ред.

Гофманн навчався в Карловому університеті в Празі, отримав ступінь доктора в 1861 році і завершив свою габілітацію в 1865 році з аспірації амніотичної рідини під час пологів. За рекомендацією Карла фон Рокітанські, він був призначений на кафедру державної медицини Інсбрукського університету в 1869 році. Використовуючи для судової медицини нові методи та прилади, такі як мікроскопія, спектроскопія та експерименти на тваринах, він дав новий поштовх науці. У 1873 році фон Гофманн став деканом в Інсбруку, але в 1875 році він прийняв виклик до Віденського університету, щоб продовжити свою професорську роботу, знову ж таки за посередництва Рокітанські.

Як і його попередник, він інтенсивно інтегрував свій Інститут судової медицини в офіційну систему розтину трупів, що забезпечувало адекватне постачання тіл для дослідження. Він також підтримав розширення співпраці з патологоанатомами-експериментаторами та судово-токсикологами в судовій медицині. Зрештою, його метою було створити судову медицину, яка була б вільна від домінування патологічної анатомії. У цьому сенсі він відокремив Судово-медичний музей від патолого-анатомічної експозиції університету. Його робота підняла загальну важливість Віденського інституту до міжнародно визнаного рівня.

За заслуги в науці та охороні здоров'я фон Гофман отримав як академічне, так і державне визнання у вигляді численних медалей і зведення у дворянство з присвоєнням лицарського титулу. Основна праця Едуарда фон Гофмана, «Підручник судової медицини», опублікована в 1878 році, була перекладена всіма науковими мовами та витримала дев'ять видань до ранньої смерті Гофмана. Сам він отримав почесну могилу на Центральному кладовищі Відня.

Резонансні справи

ред.

Серед справ, в яких Гофманн був залучений як судово-медичний експерт, можна виділити наступні:

Науковий доробок

ред.

Приклад висновку судово-медичної експертизи:

Примітки

ред.
  1. ↑ а б в г д е ж и к л м Pagel J. Biographisches Jahrbuch und Deutscher Nekrolog / Hrsg.: A. Bettelheim — B. — Vol. 2, 1897. — S. 81–82.
  2. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с Deutsche Biographie — München BSB, Historische Kommission bei der Bayerischen Akademie der Wissenschaften, 2001.
  3. ↑ а б в г Чеська національна авторитетна база даних

Джерела

ред.

Посилання

ред.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Едуард_фон_Гофман&oldid=44125143