Едмінас Багдонас
Едмінас Багдонас (лит. Edminas Bagdonas; нар. 23 жовтня 1963 року, Каунас — пом. 22 травня 2021 року, Вільнюс[1]) — литовський політичний діяч, дипломат.
| Едмінас Багдонас | |
|---|---|
| Народився | 23 жовтня 1963 Каунас, Литовська Радянська Соціалістична Республіка, СРСР |
| Помер | 22 травня 2021 (57 років) Вільнюс, Литва |
| Поховання | Цвинтар Антакалніса |
| Країна |  Литва |
| Діяльність | політик, дипломат |
| Alma mater | КНУ імені Тараса Шевченка |
| Знання мов | литовська, чеська, польська, словацька, сербохорватська, українська, російська, англійська, італійська і білоруська |
| Нагороди |       |
Біографія
ред.1986 року закінчив Київський національний університет імені Тараса Шевченка[2].
1991—1992 — референт бюро зі зовнішніх зв'язків Сейму Литовської Республіки.
1992—1993 роки — директор департаменту міжпарламентських зв'язків Сейму Литовської Республіки.
1994—1997 роки — консул Посольства Литовської Республіки в Україні[3].
1997—1998 роки — заступник директора департаменту державного і дипломатичного протоколу МЗС Литовської Республіки.
1998—2001 роки — директор департаменту державного і дипломатичного протоколу МЗС Литовської Республіки.
2001—2004 роки — Надзвичайний і повноважний посол Литовської Республіки в Республіці Італія, за сумісництвом в Сербії і Чорногорії, Швейцарської Конфедерації, Республіці Мальта[2].
2004—2006 роки — радник Президента Литовської Республіки, керівник групи зовнішньої політики, координатор групи радників Президента Литовської Республіки, керівник Консультаційного Комітету Президентів Литви — Польщі.
2006—2007 — посол з особливих доручень департаменту Східної Європи і Середньої Азії МЗС Литовської Республіки[2].
12 січня 2007 року — декретом президента Литви Валдаса Адамкуса призначений надзвичайним і повноважним послом Литовської Республіки в Республіці Білорусь[4].
1 лютого 2007 прибув до Мінська. 13 лютого вручив вірчі грамоти президенту Республіки Білорусь О. Лукашенку. 2012 року залишив пост посла[5].
З 2014 року й до смерті був Надзвичайним і повноважним послом Литовської Республіки в Ізраїлі[3].
Нагороди
ред.- Командор ордена «За заслуги перед Литвою» (19 лютого 2003 року)[6].
- Медаль пам'яті 13 січня (8 січня 2003 року)[7].
- Пам'ятний знак з нагоди запрошення Литви вступити в НАТО (2003)[8].
Державні нагороди Польщі, Латвії, Естонії, Норвегії, Греції, Бельгії, України, Мальтійського ордена, Іспанії[2], а саме:
- Орден «За заслуги» II ступеня (Україна; 5 листопада 1998)[9].
- Орден Хреста землі Марії II ступеня (Естонія, 30 вересня 2004 року)[10].
- Кавалер Великого хреста ордена Громадянських заслуг (Іспанія).
- Офіцер ордена «За заслуги перед Польщею» (Польща, 9 квітня 1999 року)[11].
Особисте життя
ред.Одружений. Батько двох дітей. Володів чеською, польською, словацькою, сербсько-хорватською, українською, російською, англійською та італійською, однак після призначення послом у Білорусі опанував і білоруську.
Примітки
ред.- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 22 травня 2021. Процитовано 22 травня 2021.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ а б в г Lietuvos Respublikos ambasada Baltarusijoje - Ambasadorius. web.archive.org. 4 березня 2012. Архів оригіналу за 4 березня 2012. Процитовано 5 січня 2020.
- ↑ а б Edminas Bagdonas appointed Lithuania’s ambassador to Israel. www.lzb.lt. 21 липня 2014.
- ↑ В Минск прибыл новый посол Литвы в Беларуси Эдминас Багдонас. TUT.BY (рос.). 1 лютого 2007. Архів оригіналу за 4 лютого 2007. Процитовано 5 січня 2020.
- ↑ Литовский посол покидает Беларусь / Мой BY — Информационный портал Беларуси. Новости Беларуси. www.moyby.com. Процитовано 5 січня 2020.
- ↑ Указ Президента Литовської Республіки від 19 лютого 2003 року № 2064
- ↑ 2006 Dėl apdovanojimo Sausio 13-osios atminimo medaliu. e-seimas.lrs.lt. Процитовано 5 січня 2020.
- ↑ 2062 Dėl apdovanojimo atminimo ženklu. e-seimas.lrs.lt. Архів оригіналу за 22 травня 2021. Процитовано 5 січня 2020.
- ↑ Про нагородження відзнаками Президента України N 1214/98. zakon.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 18 квітня 2021.
- ↑ Vabariigi President. www.president.ee. Архів оригіналу за 26 серпня 2018. Процитовано 5 січня 2020.
- ↑ Postanowienie o nadaniu orderów - 1999 - Tekst - Legeo. web.archive.org. 4 березня 2016. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 5 січня 2020.