Вікіпедія

Діонісій Кшичковський

польський архітектор

Діонісій Кшичковський (пол. Dionizy Krzyczkowski, 1861, Ластівці — 19 лютого 1943) — архітектор, педагог. Жив і працював переважно в Коломиї і у Львові.

Діонісій Кшичковський
Народження 1861(1861)
Смерть 19 лютого 1943(1943-02-19)
Поховання Повонзківський цвинтар
Діяльність архітектор
Праця в містах Коломия, Львів
Нагороди
Орден Відродження Польщі (Лицарський Хрест)
Орден Відродження Польщі (Лицарський Хрест)
CMNS: Діонісій Кшичковський у Вікісховищі

Біографія ред.

Народився 1861 року в селі Ластівці (тепер Кам'янець-Подільського району).[1] Римо-католик за віросповіданням та очевидно поляк за національним походженням.[2] У 1881—1884 роках закінчив архітектурний факультет Технічно-промислової академії у Кракові. Після навчання, у 1884—1888 відбував практику у проектному бюро краківського архітектора Славомира Одживольського. Пізніше, до 1889 року поглиблював знання у Паризькій школі мистецтв.[3] Протягом 1889—1892 років працював архітектором у Мендосі (Аргентина) при будівництві Трансандинської залізниці, а у 1892—1893 був задіяний у реставраційних роботах на Вавелі. У подальшому, до 1897 року працював у Коломиї.[4] За іншими даними, пробув в Аргентині лише до 1890, а в Коломиї від самого 1891 року. Від 1895-го — керівник відділу будівництва міської ради і викладач місцевої школи дерев'яного промислу. У 1897—1901 роках працював архітектором промислових підприємств Станіслава Щепановського.[5] Протягом 1897—1927 років був професором кафедри будівництва у львівській Промисловій школі[4] (за іншими даними — від 1901[5]). 26 лютого 1924 року Рада архітектурного факультету Львівської політехніки надала Кшичковському звання інженера-архітектора.[4]

Від 1899 року член Політехнічного товариства у Львові.[6] Входив до правління товариства у 1905—1908, 1916—1927, 1929—1930 роках. Зокрема у 1905—1906 роках виконував обов'язки секретаря.[7] 1902 року брав участь у ювілейній виставці товариства, нагороджений за експоновані проекти.[8] 1910 року експонував проект дому Педагогічного товариства і фотографії на виставці, організованій Колом архітекторів (підрозділом Політехнічного товариства) у Львові.[9] Делегований товариством до Наглядової ради Міського промислового музею у Львові.[10]

В архітектурній творчості звертався до різних стилів історизму — неоренесансу, необароко. В будинку «Сокола» присутні також форми «мальовничого історизму» і сецесії. Храми в Коломиї і Тернополі поєднували елементи неоготики та неороманського стилю. Приблизно після 1903 року перейшов до модернізованого класицизму. У власній віллі та міському виховному закладі застосував елементи «закопанського стилю».[11] Експонував проекти на Галицькій крайовій виставці у Львові 1894 року, за що відзначений срібною медаллю, збудував павільйон преси для виставки за конкурсним проектом.[4]

Входив до складу журі конкурсу ескізів дому Ремісничої палати у Львові (1912)[12], проектів ратуші в Дрогобичі (1913)[13], санаторію у Криниці-Здруй (1926)[14], пам'ятника Каролю Скібінському на Личаківському цвинтарі у Львові (1930).[15] 2 травня 1923 року відзначений Кавалерським хрестом Ордену Відродження Польщі.[16]

Видав у Львові кілька підручників польською мовою. Це зокрема «Принципи статики» (Zasady statyki, 1903, спільно з Луціаном Бекером), «Будівельні матеріали» (Materiały budowlane, 1916), популярний підручник «Будівництво» (Budownictwo, 1928).[17] Рисунки Кшичковського публікувались у серії Славомира Одживольського «Пам'ятки мистецького промислу в Польщі», яка видавалась у Кракові («Zabytki przemysłu artystycznego w Polsce», протягом 1891—1893 років вийшло 6 зошитів).[18]

Ще під час навчання у Кракові і пізніше, в Коломиї, входив до кіл польських соціалістів, підтримував дружні зв'язки з українськими. Зокрема товаришував з Михайлом Павликом. Приблизно від 1883 року перебував під таємним наглядом австрійської поліції.[19]

У Львові проживав на вулиці Дверницького, 28 (тепер вулиця Мушака).[8] Був одружений з Леонтиною з Вежейських.[20] Помер 19 лютого 1943 року, похований на Повонзківському цвинтарі у Варшаві.[джерело?] Мав трьох синів, наймолодший з яких, Станіслав і найстарший Казімеж, служили в австрійському війську (6-й полк піхоти Легіонів польських). Казімеж загинув 24 жовтня 1915 року.[21] Мав також двох сестер — Леокадію і Михалину.[22]

Роботи ред.

  • Вокзал у місті Мендоса в Аргентині (1890).[5]
  • Будинок Ощадної каси в Коломиї (1892).[5]
  • Павільйон преси на Галицькій крайовій виставці у Львові 1894 року. Спорудженню передував конкурс, на якому проект Кшичковського здобув перше місце.[4] Дерев'яну будівлю спорудили Володимир Підгородецький і Яків Баллабан.[23]
  • Будинок польського гімнастичного товариства «Сокіл» у Коломиї, тепер будинок культури.[3] Як співкерівник входив до складу «вузького комітету», який опікувався будівництвом приміщення у 1895 році на тодішній вул. Тарновських.[24] Кшичковський був одним із двох переможців на конкурсі ескізів 1895 року. Другим переможцем був Луціан Бекер. На прохання журі обидва архітектори безкоштовно створили спільний детальний проект[25], який було реалізовано.[3]
  • Костел св. Ігнатія Лойоли оо. єзуїтів на вулці Франка в Коломиї. Тринавний, базилікового типу, шестипрясловий, за стилем неоготично-неороманський. Проект 1895 року, реалізований у дещо зменшеному і суттєво спрощеному вигляді протягом 1896—1897 років.[26]
  • Так званий «Нафтовий дім» на вулиці Чайковського, 17 у Львові (1897).[27]
  • Костел єзуїтів на вулиці Опільського в Тернополі, споруджений у 1898—1901 роках. Неоромансько-необароковий стилістично, за структурою подібний до храму того ж ордену, збудованого Кшичковським дещо раніше в Коломиї. Після війни повністю перебудований для потреб швейної фабрики.[28]
  • Перебудова парафіяльного костелу в Ланьцуті у 1894—1902 роках. Храм було значно розширено і видовжено. Розібрано дві вежі, що фланкували фасад, збудовано нову вежу і фронтон.[29]
  • Український Народний дім у Коломиї, тепер Музей народного мистецтва Гуцульщини. Проект 1892 року, співавтор Луціан Бекер, реалізовано 1902.[3]
  • Проєкт добудови дерев'яних засклених ґанків на другому та третьому поверхах з тилу зведеної кам'яниці Вацлава Собєранського на вулиці Госєвського, 4 (нинішня вулиця Тершаковців) у Львові, реалізовано у липні 1900 року.[30]
  • Будинок жіночої школи на вулиці Коралевського в місті Ясло. Початок будівництва 1903 року.[31]
  • Житловий прибутковий будинок на вулиці Круп'ярській, 15 у Львові (1903).[32]
  • Реконструкція житлового прибуткового будинку на вулиці Дорошенка, 43 у Львові (1903).[32]
  • Будинок чоловічої школи на вулиці Сокола, 6 в місті Ясло. Початок будівництва 1906 року.[33]
  • Добудова галереї для жінок до старої синагоги в Ряшеві. Проект 1905 року, реалізовано у 1906—1907.[34]
  • Житловий прибутковий будинок на вулиці Стецька, 4 у Львові (1908).[32]
  • Інтернат для студентів Сільськогосподарської академії в Дублянах (1909).[32]
  • Вілла на вулиці Мушака, 26 у Львові (1909—1910).[32]
  • Власна вілла у формах модернізованого класицизму на вулиці Мушака, 28 у Львові (1909—1910).[32]
  • Дитячий виховний заклад на вулиці Басараб, 2 у Львові, тепер психоневрологічний диспансер (1911—1913, перебудований у 2008).[32]
  • Садиба в Шимківцях Хмельницької області.[4]
  • Ґрунтовна перебудова парафіяльного костелу в місті Мелець.[35]
Нереалізовані проекти
  • Неоготичний будиночок сторожа при палаці Дідушицьких на нинішній вулиці Лисенка, 15 у Львові (1880—1890-ті роки)[36]
  • Конкурсний проект будинку загального шпиталю в Сокалі, друге місце (1898).[4]
  • Конкурсний проект будинку Педагогічного товариства у Львові (1908).[32] 1910 року експонувався на Виставці польських архітекторів у Львові, організованій Колом архітекторів (підрозділом Політехнічного товариства).[9]
  • Конкурсний проект будинку Кредитного товариства землевласників у Львові (1910).[32]

Примітки ред.

  1. ↑ Бірюльов Ю. О. Кричковський Дионисій // Енциклопедія сучасної України / Національна академія наук України, Наукове товариство імені Шевченка. — К : Поліграфсервіс, 2014. — Т. 15. — С. 507. — ISBN 978-966-02-7305-4.; Inż. Djonizy Krzyczkowski // Album inżynierów i techników w Polsce. — Lwów, 1932. — T. I, cz. III. — S. 49. Є також помилкова версія по село Ластівка на Тернопільщині, див. Бірюльов Ю. О. Кричковський Дионісій // Енциклопедія Львова / За редакцією А. Козицького. — Львів : Літопис, 2010. — Т. 3. — С. 628—629. — ISBN 978-966-7007-99-7.
  2. ↑ Hornowa E. Ukraiński obóz postępowy i jego współpraca z polską lewicą społeczną w Galicji 1876-1895. — Wrocław, Zakład Narodowy im. Ossolińskich, 1968. — S. 74.
  3. ↑ а б в г Бірюльов Ю. О. Кричковський Дионисій // Енциклопедія Львова. — Т. 3. — С. 628; Бірюльов Ю. О. Кричковський Дионисій // Енциклопедія сучасної України. — Т. 15. — С. 507; Inż. Djonizy Krzyczkowski // Album… — S. 49.
  4. ↑ а б в г д е ж Inż. Djonizy Krzyczkowski // Album… — S. 49.
  5. ↑ а б в г Бірюльов Ю. О. Кричковський Дионисій // Енциклопедія Львова. — Т. 3. — С. 628; Бірюльов Ю. О. Кричковський Дионисій // Енциклопедія сучасної України. — Т. 15. — С. 507.
  6. ↑ Towarzystwo Politechniczne we Lwowie 1877–1902. Pamiętnik jubileuszowy / pod red. E. Grzębskiego. — Lwów, 1902. — S. 90.
  7. ↑ Księga pamiątkowa, wydana przez komisję, wybraną z łona Polskiego Towarzystwa Politechnicznego we Lwowie [1877—1927] / Pod. red. dr. Maksymiljana Matakiewicza. — Lwów: Nakładem Polskiego Towarzystwa Politechnicznego we Lwowie, 1927. — S. 73, 74, 76, 78; Sprawozdanie Wydziału Głównego Polskiego Towarzystwa Politechnicznego za rok 1929 // Czasopismo Techniczne. — № 5. — 1930. — S. 90.
  8. ↑ а б Бірюльов Ю. О. Кричковський Дионисій // Енциклопедія Львова. — Т. 3. — С. 629; Inż. Djonizy Krzyczkowski // Album… — S. 49.
  9. ↑ а б Sprawozdanie Komitetu Wystawy Architektów polskich // Czasopismo Techniczne. — 1910. — № 24. — S. 387.
  10. ↑ Sprawozdanie Wydziału Głównego Polskiego Towarzystwa Politechnicznego za rok 1929… — S. 90.
  11. ↑ Бірюльов Ю. О. Кричковський Дионисій // Енциклопедія Львова. — Т. 3. — С. 628—629; Бірюльов Ю. О. Кричковський Дионисій // Енциклопедія сучасної України. — Т. 15. — С. 508.
  12. ↑ Konkurs na szkice domu Izby rękodzielniczej we Lwowie // Architekt. — 1912. — № 5. — S. 58.
  13. ↑ Konkurs na projekt ratusza w Drohobyczu // Architekt. — 1913. — № 5—6. — S. 90; Konkurs architektoniczny // Czasopismo Techniczne. — 1913. — № 16. — S. 187; Protokół Sądu konkursowego dla planów ratusza w Drohobyczu // Czasopismo Techniczne. — 1913. — № 31. — S. 368; Konkurs na projekt ratusza // Przegląd Techniczny. — 1913. — № 22. — S. 308.
  14. ↑ Protokół // Architekt. — 1926. — № 6—7. — S. 9.
  15. ↑ Sprawy towarzystwa // Czasopismo Techniczne. — 1930. — № 22. — S. 432.
  16. ↑ Order Odrodzenia Polski. Trzechlecie pierwszej kapituły 1921—1924. — Warszawa : Drukarnia Państwowa, 1926. — S. 34.
  17. ↑ Бірюльов Ю. О. Кричковський Дионисій // Енциклопедія Львова. — Т. 3. — С. 629; Бірюльов Ю. О. Кричковський Дионисій // Енциклопедія сучасної України. — Т. 15. — С. 508; Inż. Djonizy Krzyczkowski // Album… — S. 49.
  18. ↑ Nowe książki // Tygodnik Ilustrowany. — 23 lipca 1894. — № 31 (240). — S. 80.
  19. ↑ Hornowa E. Ukraiński obóz… — S. 55, 62, 69.
  20. ↑ Fedorowicz Z. Antoni Wierzejski (1843—1916). — Wrocław—Warszawa—Kraków: Ossolineum, 1970. — S. 8. — (Memorabilia zoologica, 21).
  21. ↑ Panteon Polski. — 15 lutego 1925. — № 4 (8). — S. 12—13.
  22. ↑ Hornowa E. Ukraiński obóz… — S. 69.
  23. ↑ Ilustrowany przewodnik po Lwowie i Powszechnej wystawie krajowej. — Lwów : Drukarnia Wł. Łozińskiego, 1894. — S. 163.
  24. ↑ Czterdziestolecie Polskiego T-wa gimnastycznego «Sokół» w Kołomyi : 1885—1925. — Kołomyja : F. Doliński, 1925. — S. 4—5.
  25. ↑ Sprawy towarzystw gimnastycznych polskich // Przewodnik Gimnastyczny. — 1895. — № 5. — S. 57.
  26. ↑ Brykowski R. Kościół p. w. Św. Ignacego Loyoli i rezydencja ks. Jezuitów w Kołomyi // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Kraków : Antykwa, 2006. — Т. 14. — S. 164, 172—174. — (Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej; Cz. 1). — ISBN 83-89273-42-X; Inż. Djonizy Krzyczkowski // Album… — S. 49.
  27. ↑ Бірюльов Ю. О. Кричковський Дионисій // Енциклопедія Львова. — Т. 3. — С. 629; Бірюльов Ю. О. Кричковський Дионисій // Енциклопедія сучасної України. — Т. 15. — С. 507; Inż. Djonizy Krzyczkowski // Album… — S. 49.
  28. ↑ Betlej A. Kościół p.w. Niepokalanego Poczęcia Najśw. Panny Marii i rezydencja ks. Jezuitów w Tarnopolu // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Kraków : Antykwa, 2008. — Т. 16. — S. 315. — (Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej; Cz. 1). — ISBN 978-83-89273-56-7.
  29. ↑ Jabłoński K. Zamek w Łańcucie. — Warszawa : Sport i turystyka, 1991. — S. 30. — ISBN 83-217-2629-1.
  30. ↑ Бойко О. Вул. Тершаковців, 4 — житловий будинок. lia.lvivcenter.org. Архів оригіналу за 21 березня 2020. Процитовано 21 березня 2020.
  31. ↑ Kalendarium z dziejów Jasła od 1901 do 1939 roku / Wybrała i opracowała Felicja Jałosińska. — Jasło : Drukarnia «Jasło» Kosiba Sp. J., 2006. — S. 15. — ISBN 83-917660-4-7.
  32. ↑ а б в г д е ж и к Бірюльов Ю. О. Кричковський Дионисій // Енциклопедія Львова. — Т. 3. — С. 629; Бірюльов Ю. О. Кричковський Дионисій // Енциклопедія сучасної України. — Т. 15. — С. 507.
  33. ↑ Kalendarium z dziejów Jasła… — S. 25.
  34. ↑ Zamoyski G. Stan posiadania i ruch budowlany Żydów w Rzeszowie doby autonomicznej // Rozwój przestrzenny miast galicyjskich położonych między Dunajcem a Sanem w okresie autonomii galicyjskiej / pod red. Zbigniewa Beiersdorfa i Andrzeja Laskowskiego. — Jasło, 2001. — S. 445. — ISBN 83-912420-2-8.
  35. ↑ Laskowski A. Ekspansja lwowskiego środowiska architektonicznego na Zachód w okresie autonomii galicyjskiej // Przegląd wschodni. — 2001. — T. VII, zesz. 4 (28). — S. 1264.
  36. ↑ Смірнов Ю. Палац на Курковій // Галицька брама. — 2007. — № 11—12 (155—156). — С. 23.

Джерела ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Діонісій_Кшичковський&oldid=37740496