Діамела Ельтіт
Діамела Ельтіт (ісп. Diamela Eltit; нар. 24 серпня 1947, Сантьяго) — чилійська письменниця.
| Діамела Ельтіт | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Ім'я при народженні | ісп. Ana Diamela Nadine Eltit González | |||
| Народилася |
24 серпня 1947[1] (76 років) Сантьяго, Чилі[2] | |||
| Країна |
 Чилі | |||
| Діяльність | письменниця, мисткиня, вчителька, викладачка університету | |||
| Сфера роботи | теорія літератури[3] і literature written by womend[3] | |||
| Alma mater | Чилійський університет і Католицький університет Чилі | |||
| Батько | Carlos Humberto Eltit Gonzálezd | |||
| Мати | María Raquel González Gonzálezd | |||
| У шлюбі з | Raúl Zuritad і Jorge Arrated | |||
| Нагороди | ||||
|
| ||||
 Діамела Ельтіт у Вікісховищі | ||||
Біографія ред.
Викладала літературу у Технологічному університеті. З 1979 року входила до авангардного Колективу художніх дій (ісп. CADA), до якого також входив чилійський поет Рауль Суріта. CADA протистояла авторитарній культурній політиці Піночета. Діамела Ельтіт брала активну участь у діяльності групи: виступала з маніфестами, виступала співорганізоторкою колективних акцій. Усвідомлений маргіналізм та протистояння мейнстріму визначили експериментальну поетику романів Ельтіт.
У 1990 — 1993 роках вона була культурним аташе Чилі в Мексиці. Неодноразово працювала в університетах США як запрошений професор. Її чоловік, колишній голова Соціалістичної партії Чилі Хорхе Аррате, у 2009 році висувався на посаду президенти від коаліції Комуністичної, Гуманістичної та низки менших ліворадикальних та лівохристиянських груп.
Творчість ред.
Основна тема творів Діамели Ельтіт — вплив технологій насильства та панування на повсякденне життя, стосунки між людьми, мову та форми спілкування в умовах диктатури.
Романи Ельтіт перекладені англійською, вони привертають увагу американських та британських дослідників.
Романи ред.
- Lumpérica (1983)
- Por la patria (1986)
- El cuarto mundo (1988)
- El padre m ío (1989)
- Vaca sagrada (1991)
- El infarto del alma (1994)
- Los vigilantes (1994)
- Los trabajadores de la muerte (1998)
- Mano de obra (2002)
- Puño y letra (2005)
- Jamás el fuego nunca (2007)
- Impuesto a la carne (2010, номінація на національну премію в галузі мистецтв Альтасор)
- Fuerzas especiales (2013)
Інтерв'ю ред.
- Morales L. Conversaciones con Diamela Eltit. Santiago: Editorial Cuarto Propio, 1998
Визнання ред.
Премія Хосе Доносо (2010).
Примітки ред.
- ↑ http://documentospublicos.cl/documentos/inscripcion-de-matrimonio-diamela-eltit-y-raul-zurita/
- ↑ Зведений список імен діячів мистецтва — 2018.
- ↑ а б Czech National Authority Database
Література ред.
- Una Poetica de literatura menor: la narrativa de Diamela Eltit / Juan Carlos Lértora, ed. Santiago: Para Textos / Editorial Cuarto Propio, 1993
- Tierney-Tello MB Загальні дії transgression and transformation: experimental fiction by women writing under dictatorship. Albany: State University of New York Press, 1996
- Cróquer Pedrón E. El gesto de Antígona o la escriptura com a responsabilitat: Clarice Lispector, Diamela Eltit y Carmen Boullosa . Santiago: Editorial Cuarto Propio, 2000
- Norat G. Marginalities: Diamela Eltit і subversion of mainstream literature в Chile. Newark: University of Delaware Press; London: Associated UP, 2002
- Morales L. Novela chilena contemporánea: José Donoso y Diamela Eltit. Santiago: Editorial Cuarto Propio, 2004
- Llanos B. Letras y proclamas: la estética literaria de Diamela Eltit. Santiago: Editorial Cuarto Propio; Granville: Denison University, 2006
- Green M. Diamela Eltit: reading the mother. Woodbridge; Rochester: Tamesis, 2007
Посилання ред.
- Тексти on line, інтерв'ю, статті про творчість(ісп.) )
- Діамела Ельтіт на сайті IMDb (англ.)
- Діамела Ельтіт на сайті YouTube(ісп.) )