Душман Давид Олександрович
Давид Олександрович Душман (Давид Александрович Ду́шман; нар 1 квітня 1923, Данциг — пом 4 червня 2021, Мюнхен) — військовослужбовець Червоної армії та спортсмен, тренер радянської олімпійської збірної з фехтування. Був одним із перших визволителів концтабору Аушвіц. Механіком-водієм Т-34 брав участь у Сталінградській та Курській битвах. Заслужений тренер СРСР.
| Душман Давид Олександрович | |||||
|---|---|---|---|---|---|
 | |||||
| Загальна інформація | |||||
| Національність | єврей | ||||
| Громадянство |
 СРСР | ||||
| Народження |
1 квітня 1923 Данциг, Вільне місто Данциг | ||||
| Смерть |
4 червня 2021[1] (98 років) Мюнхен, Німеччина | ||||
| Спорт | |||||
| Вид спорту | фехтування | ||||
| Участь і здобутки | |||||
| |||||
Друга світова війна ред.
Добровільно вступив до лав РСЧА, став механіком-водієм танка, брав участь у Сталінградській та Курській битвах. Отримав понад сорок нагород і відзнак, в тому числі орден Вітчизняної війни[2].
27 січня 1945 року провів свій Т-34 крізь огорожу концтабору Аушвіц-Біркенау в окупованій Польщі, почавши тим самим звільнення табору[3]. У таборі він побачив голодних людей і гори трупів. Пізніше згадував: «ми кинули їм всі наші консерви і негайно вирушили переслідувати фашистів»[2][4]. За іншими даними, він був важко поранений до звільнення Аушвіца, ще наприкінці 1944-го, а звільняв в'язнів одного з інших нацистських таборів на території Польщі[5].
За війну був тричі важко поранений. Був одним із 69 солдатів з 12 000 чоловік своєї дивізії, які пережили війну[6][4].
Кар'єра у фехтуванні ред.
Ще до війни Душман був успішним фехтувальником, чемпіон Москви 1941 року. У 1951 році він став чемпіоном СРСР із фехтування на шпагах, потім — тренером клубу «Спартак». Із 1952 по 1988 рік тренував жіночу збірну Радянського Союзу з фехтування. Багато олімпійських чемпіонів пройшли його школу. Його вихованцями були чемпіонка світу 1956 року в командній першості Тамара Евплова, дворазовий олімпійський чемпіон, неодноразовий переможець та призер чемпіонатів світу Умяр Мавліханов, видатна радянська рапіристка, чемпіонка Олімпійських ігор, дев'ятиразова чемпіонка світу Валентина Сидорова. На Олімпіаді 1972 року у Мюнхені вихованці Душмана завоювали дві золоті, дві срібні та три бронзові медалі.
Томас Бах, президент Міжнародного олімпійського комітету (МОК) і колишній олімпійський чемпіон із фехтування, який представляв Західну Німеччину, згадував, що коли він зустрів Душмана в 1970 році, той «відразу ж запропонував свою дружбу і пораду, незважаючи на особистий досвід у Другій світовій війні та Аушвіц»[7][8]. Бах додав, що цей вчинок був «настільки глибоким людським жестом, що я ніколи його не забуду»[8][4].
Душман продовжував давати уроки фехтування в місцевому клубі майже кожен день, поки йому не виповнилося 94 роки[9].
Теракт у Мюнхені ред.
Був тренером із фехтування на літніх Олімпійських іграх 1972 року, став свідком масового вбивства ізраїльських спортсменів у Мюнхені. Гуртожиток радянської команди знаходився навпроти приміщення ізраїльських спортсменів, і Душман пізніше згадував, що був в жаху від того що сталося, оскільки сам в той час дуже добре усвідомлював своє єврейське походження[2].
Особисте життя ред.
Батько Душмана був спортивним лікарем і військовим лікарем Червоної армії. У 1938 році під час Великого терору відправлений у трудовий табір за Полярне коло, де і помер десять років потому[6][4].
Протягом 1990-х років Душман кілька років жив в Австрії, перш ніж переїхати в Мюнхен[8]. Із 1996 року до своєї смерті 4 червня 2021 року жив у Мюнхені разом із дружиною Зоєю до її смерті[6][4].
Нагороди ред.
- Орден Олександра Невського (20 липня 2020 року) — за великий внесок у справу збереження історичної пам'яті про події та уроки Другої світової війни[10].
- Медаль ордена «За заслуги перед Вітчизною» II ступеня (26 червня 1995 року) — За заслуги в розвитку фізичної культури та спорту і великий особистий внесок у відродження і становлення спортивного товариства «Спартак»[11].
- Орден Червоної Зірки, Слави III ступеня, Вітчизняної війни (двох ступенів), медаль «За відвагу» (двічі)[12][5].
Примітки ред.
- ↑ https://www.lemonde.fr/disparitions/article/2021/06/06/david-dushman-dernier-liberateur-survivant-du-camp-d-auschwitz-est-mort_6083112_3382.html
- ↑ а б в Helmut Reister (30 березня 2018). Auschwitz-Befreier feiert 95. Geburtstag: Bewegtes Leben von David Dushman. Процитовано 6 червня 2021.
- ↑ Reister, Helmut (15 квітня 2021). Eine lebende Legende. Jüdische Allgemeine. Архів оригіналу за 20210607.
- ↑ а б в г д Last surviving Auschwitz liberator David Dushman dies. DW.COM (en-GB) . 6 червня 2021. Процитовано 7 червня 2021.
- ↑ а б Ушёл из жизни Давид Душман. Научно-просветительный центр «Холокост». 8 июня 2021. Процитовано 7 июня 2021.
- ↑ а б в Last of Soviet soldiers who liberated Auschwitz dies at 98. AP News. 6 червня 2021.
- ↑ Olympics Site Closed | Olympics at Sports-Reference.com. www.sports-reference.com. Архів оригіналу за 20200418.
- ↑ а б в David Dushman, last surviving Auschwitz liberator, dies aged 98. www.timesofisrael.com. Архів оригіналу за 20210607.
- ↑ David Dushman, dernier libérateur survivant du camp d’Auschwitz, est mort. 6 червня 2021. Архів оригіналу за 20210607.
- ↑ Указ Президента Российской Федерации от 20 июля 2020 года № 467 «О награждении государственными наградами Российской Федерации»
- ↑ Указ Президента Российской Федерации от 26 июня 1995 года № 636 «О награждении государственными наградами Российской Федерации работников акционерных обществ, предприятий, организаций и военнослужащих»
- ↑ Соболезнования Посольства России в ФРГ в связи с кончиной ветерана Великой Отечественной войны Давида Александровича Душмана. Посольство России в Германии. 5 июня 2021. Архів оригіналу за 7 червня 2021. Процитовано 7 июня 2021.
Посилання ред.
- David Dushman, last surviving Auschwitz liberator, dies aged 98, BBC, 7.06.2021 — оглядова стаття(англ.)