Дукельський перевал
Ду́кельський перева́л (Дукля́нський перева́л, Руські ворота[2], Ду́кля) — перевал в Карпатах (Низькі Бескиди), на кордоні Словаччини і Польщі, в межах української етнічної території Лемківщина. Найнижчий у головному вододільному хребті Карпат. Висота 502 метри. Через нього проходить автомобільна дорога Кросно — Пряшів.
Дукельський перевал словац. Dukliansky priesmyk пол. Przełęcz Dukielska ![]() | ||||
Меморіал на перевалі | ||||
49°25′04″ пн. ш. 21°41′45″ сх. д. / 49.41778° пн. ш. 21.69583° сх. д. | ||||
Країна |
![]() ![]() ![]() | |||
---|---|---|---|---|
Регіон |
Вишній Комарник ![]() | |||
Розташування |
![]() ![]() | |||
Система | Низькі Бескиди (Карпати) | |||
Тип |
гірський перевал і туристичний напрямокd ![]() | |||
Висота | 502 м | |||
![]() | ||||
![]() ![]() |


Значення
ред.Дукля — один з найвигідніших карпатських перевалів, який багато сторіч поєднував між собою Галичину і Закарпаття, пізніш — територію середньовічної Польщі та Угорщини й Австрії. З побудовою залізниць наприкінці XIX ст. перевал втратив своє значення.
Воєнна історія
ред.У 1849 р. перевал використаний російськими каральними військами основним проходом через Карпати для придушення угорської революції. Під час Першої світової і Другої світової війни перевал і його околиці були ареною кровопролитних боїв. У вересні 1944 —січні 1945 рр. за оволодіння перевалом радянське командування поклало понад 2 млн солдат, тут загинуло багато українців, особливо новобранців із Західної України, яких радянське командування спеціально гнало в атаки на найнебезпечніші ділянки фронту. Оволодіння Дукельським перевалом радянськими військами спільно з Чехословацьким армійським корпусом поклало початок зайняттю Червоною армією Чехословаччини. На пам'ять про цю подію 1969 р. тут споруджено меморіал.
Джерела
ред.- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
- Дуклянський перевал // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.