Відкрити головне меню

Ду́дченко (Ковбасенко) Іва́н Степа́нович (*19 вересня 1857, Новомиргород — †5 червня 1917, Чита) — український та російський лікар-епідеміолог, мікробіолог, відомий дослідник чуми в Забайкаллі.

Дудченко Іван Степанович
Dudchenko 3.jpg
Псевдо Ковбасенко Іван Степанович
Народився 19 вересня 1857(1857-09-19)
Новомиргород, Херсонська губернія
Помер 5 червня 1917(1917-06-05) (59 років)
Чита, Забайкальська область
Громадянство російське
Діяльність лікар, мікробіолог
Alma mater Медичний факультет Київського імператорського університету Святого Володимира

Зміст

БіографіяРедагувати

Іван Ковбасенко народився 19 вересня 1857 року в місті Новомиргород Херсонської губернії в родині дрібного поміщика.

Навчався в Златопільському дворянському училищі (Златопіль нині — у складі міста Новомиргорода Кіровоградської області), після чого в 1885 році закінчив медичний факультет Київського університету Святого Володимира.

Понад 20 років займався лікарською практикою в УкраїніОдесі, Златополі), Середній Азії, на Уралі, в Сибіру, на Далекому Сході. З 1896 по 1898 роки працював старшим лікарем Шелопугінської військової лікарні в станиці Стрітенській, а також молодшим лікарем окремого артилерійського дивізіону в Нерчинську.

В 1908 році спеціальною протичумною комісією І. С. Дудченка направили в прикордонні з Монголією райони Забайкальської області для вивчення чуми.

В 1912 році Дудченко став першим завідувачем Читинської протичумної лабораторії. Тут він займався її технічним оснащенням, підготовкою кадрів й організацією наукової та протиепідемічної роботи.

Іван Дудченко був вбитий у власній лабораторії 5 червня 1917 року.

ДосягненняРедагувати

Іван Дудченко став одним з перших, хто висловив припущення про взаємозв'язок чуми в людей і так званої «хвороби тарбаганів», що в 1911 році було підтверджено академіком Заболотним. Лікар описав ряд спалахів чуми, піддавши їх епідеміологічному аналізу, а також вивчив морфологію і властивості збудника хвороби.

Дудченко показав патолого-анатомічну картину чумної пневмонії та характер лейкоцитарної реакції під час цієї інфекції, а також поставив питання про необхідність боротьби з блохами як переносниками захворювання. Він одним з перших припустив бактеріальне походження діареї в дітей, виявив вогнища прокази в Забайкаллі, став організатором мережі бактеріологічних лабораторій Забайкальської залізниці на станціях Могоча, Ксенівська та Стрітенське.

Всього Дудченком було опубліковано понад 90 наукових повідомлень, присвячених вивченню чуми, малярії, черевного тифу, туберкульозу. Його наукові праці з епідеміології та епізоотології чуми отримали міжнародне визнання і лягли в основу сучасних уявлень про природу осередків інфекції на Далекому Сході і в Монголії.

Пам'ятьРедагувати

  • В Новомиргороді, рідному місті лікаря, його іменем названі вулиця та провулок.
  • В Читі на будівлі протичумної станції встановлена меморіальна дошка.

ПосиланняРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Казимиров В. В. По следам забытой жизни: Доктор И. С. Дудченко. — Чита, 1957.
  • Календарь знаменательных и памятных дат истории здравоохранения Читинской области на 1992 год. — Чита, 1992.