Дрімлюга міомбовий
| Дрімлюга міомбовий | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Caprimulgus pectoralis Cuvier, 1816 | ||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||
|
(Див. текст) | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Дрімлюга міомбовий[2] (Caprimulgus pectoralis) — вид дрімлюгоподібних птахів родини дрімлюгових (Caprimulgidae). Мешкає в Африці на південь від екватора.
Опис ред.
Довжина птаха становить 23-25 см, самці важать 34-70 г, самиці 38-66 г. Забарвлення пістряве. Тім'я поцятковане чорними смугами, скроні рудувато-коричневі, на шиї рудувато-коричневий "комір". На горлі з боків білі плями. Спина сіра, поцяткована двома рядами чітких чорних плям. У самців на 4 першорядних махових перах є білі плями, помітні в польоті, на крайніх стернових перах є білі плями. Покривні пера крил поцятковані дрібними білими плямками.
Підвиди ред.
Виділяють чотири підвиди:[3]
- C. p. shelleyi Barboza du Bocage, 1878 — від Анголи і півдня ДР Конго до південно-східної Кенії, центральної Танзанії і північного Малаві;
- C. p. fervidus Sharpe, 1875 — від південної Анголи і північної Намібії до Зімбабве і півночі ПАР;
- C. p. crepusculans Clancey, 1994 — від південного сходу Зімбабве і Мозамбіку до сходу ПАР;
- C. p. pectoralis Cuvier, 1816 — південь ПАР.
Рудогорлі і гірські дрімлюги раніше вважалися консспецифічними з міомбовим дрімлюгою[4].
Поширення і екологія ред.
Міомбові дрімлюги поширені від узбережжя Кенії і центральної Анголи до півдня Південно-Африканської Республіки. Вони живуть в саванах міомбо і мопане, в рідколіссях і чагарникових заростях, на луках, полях і пасовищах, в садах і на плантаціях. Зустрічаються на висоті до 2000 м над рівнем моря. Живляться комахами, яких ловлять в польоті. В Анголі сезон розмноження триває з серпня по вересень, в Замбії і Малаві з вересня по листопад.
Примітки ред.
- ↑ BirdLife International (2016). Caprimulgus pectoralis. Архів оригіналу за 25 лютого 2021. Процитовано 28 квітня 2022.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Nightjars, Oilbird, potoos, frogmouths. IOC World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 7 квітня 2022. Процитовано 28 квітня 2022.
- ↑ Keith, Stuart; Urban, Emil K.; Fry, C. Hilary (1992). The Birds of Africa, Volume III. Academic Press. с. 168—170. ISBN 9780121373047.
Посилання ред.
- Fiery-necked nightjar - Species text in The Atlas of Southern African Birds [Архівовано 1 жовтня 2018 у Wayback Machine.].
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |