Аахенський мир (1748)
Другий Аахенський мир поклав край війні за австрійську спадщину. Англія та Нідерланди 30 квітня 1748 року уклали попередню угоду з Францією, після чого 18 жовтня того ж року було підписано цими державами кінцевий мирний договір, до якого 28 жовтня долучилась й Австрія, а згодом Іспанія та Сардинія.
Аахенський мир | |
---|---|
Тип | мирна угода |
Підписано | 18 жовтня 1748[1][2] |
Місце | Аахен |
Сторони | Британська імперія, Нідерланди, Французьке королівство, Австрія, Іспанська імперія, Сардинське королівство, Генуезька республіка і Герцогство Модена та Реджо |
Медіафайли у Вікісховищі |
Зміст
ред.За цим миром було підтверджено як всі попередні мирні угоди, так і Прагматичну санкцію 1713 року австрійського імператора Карла VI, згідно з якою за його донькою Марією Терезією визнавались права на престол. За державами було визнано лише ті межі, які вони мали до початку війни.
Пруссія отримувала Сілезію, Іспанія та Сардинія — території в Італії, частково за рахунок австрійських володінь. Франція повинна була відмовитися від земель, захоплених у Нідерландах, а також повернути Великій Британії Мадрас і деякі території в Америці. Велика Британія, крім того, домоглася пролонгації на 4 роки договору про «асієнто» (права англійських компаній на ввезення рабів до іспанських колоній в Америці), чим завершила англо-іспанську війну 1739-1748, та рішення про зруйнування укріплень Дюнкерка.
Історичне значення
ред.Договір ще більше загострив суперництво Австрії і Пруссії, й не вирішив протиріч між європейськими державами, що згодом призвели до Дипломатичної революції та Семирічної війни 1756–63 років.
Джерела
ред.- Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К.:Знання України, 2004 — Т.1 — 760с. ISBN 966-316-039-X
Посилання
ред.- Аахенська мирна угода. Вебсайт Великої української енциклопедії (укр.).
- Текст угоди Нідерландів та Великої Британії з Іспанією [Архівовано 18 грудня 2011 у Wayback Machine.] (ісп.)
- ↑ Аахенский мир // Энциклопедический словарь / под ред. И. Е. Андреевский — СПб: Брокгауз — Ефрон, 1890. — Т. I. — С. 7–8.
- ↑ Аахенскіе мирные трактаты // Энциклопедический лексикон — СПб: 1835. — Т. 1. — С. 5–6.