Дроздецький Павло Гаврилович
Дроздецький Павло Гаврилович (1903, Борки Вітебської губ. — 1979, Ленінград) — міністр державної безпеки Узбецької РСР, генерал-лейтенант (1945).
| Дроздецький Павло Гаврилович | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Народився | 1903[1] Себезький повітd, Вітебська губернія, Російська імперія | |||||||||||||||
| Помер | липень 1979[1] Ленінград, РРФСР, СРСР | |||||||||||||||
| Країна |  СРСР | |||||||||||||||
| Діяльність | воєначальник | |||||||||||||||
| Учасник | німецько-радянська війна | |||||||||||||||
| Військове звання |  Генерал-лейтенант | |||||||||||||||
| Партія | КПРС | |||||||||||||||
| Нагороди |
| |||||||||||||||
Ранні роки
ред.Народився в російській сім'ї селянина. З листопада 1918 працював чорноробом в господарському відділі Московсько-Рибінської залізниці в Петрограді. У жовтні 1919 р. повернувся в рідне село, був безробітним, у жовтні 1920 р. влаштувався на роботу конторником, потім рахівником 16-ї ділянки служби шляху станції Ідриця, з травня 1925 р. відповідальний секретар станції Себет Московсько-Балтійської залізниці.
У РСЧА з листопада 1925 р. Молодший командир і політрук роти 33-го стрілецького полку в Ленінграді. Член ВКП(б) з травня 1926 р. Демобілізований в жовтні 1927 р. Після демобілізації завідував складом № 1 «Союзтранса» в Ленінграді.
В органах держбезпеки
ред.В органах держбезпеки з 1930 р. Службу почав в повноважному представництві ОГПУ по Ленінградському військовому округу, з квітня 1933 р. працював в обласному відділі ГПУ-УНКВД Карельської АРСР.
З вересня 1936 р. оперуповноважений 4-го (таємно-політичного) відділу УГБ УНКВД по Ленінградській області, з 31 травня 1937 помічник начальника, з 2 вересня 1937 начальник 5-го відділення цього відділу.
Учасник «великого терору» 1937—1938 рр. З санкції тодішнього начальника 4-го відділу УНКВД ЛО капітана ГБ Г. Г. Карпова сфабрикував справа про «антирадянську», «анархо-містичну», «терористичну» організацію «Орден тамплієрів». У ході розслідування цієї справи під тортурами обмовив себе і незабаром був розстріляний за антирадянську діяльність видатний сходознавець Ю. К. Щуцький.
В 1938—1939 рр. тимчасово виконував посаду начальника 4-го відділу 1-го управління, заступник начальника 2-го відділу УГБ Управління НКВД по Ленінградській області.
В 1939—1940 рр. — начальник 2-го відділу УГБ Управління НКВД по Львівській області.
В 1940—1941 рр. — начальник 2-го відділу УГБ НКВД Української РСР.
В 1941 р. — начальник 3-го управління НКГБ Української РСР.
В 1941—1942 рр. — заступник начальника 3-го управління НКВД СРСР. Учасник депортації німців з Поволжя в 1941 р.
В 1942—1944 рр. — начальник Управління НКВД/НКГБ по Челябінській області.
В 1944—1946 рр. — заступник наркома-міністра державної безпеки Української РСР. Керував планом ліквідації Української греко-католицької церкви (1945—1946).
В 1946—1948 рр. — начальник 5-го управління МДБ СРСР.
В 1948—1951 рр. — начальник Управління МДБ по Свердловській області.
В 1951 р. — міністр державної безпеки Узбецької РСР.
В 1951—1952 рр. — в резерві МДБ СРСР.
В 1952—1953 рр. — начальник Управління МДБ по Володимирській області, начальник Управління МВС по Володимирській області.
В 1953—1954 рр. — заступник начальника Управління МВС по Новгородській області.
В 1954—1956 рр. — заступник начальника Управління КДБ по Новгородській області. З грудня 1956 в запасі, з серпня 1957 на пенсії.
Звання
ред.- Молодший лейтенант ГБ (23 березня 1936 р.);
- Старший лейтенант ГБ (27 квітня 1939 р.);
- Капітан ГБ (29 травня 1940 р.);
- Майор ГБ (23 листопада 1941 р.);
- Комісар ГБ (14 лютого 1943 р.);
- Комісар ГБ 3-го рангу (2 липня 1945 р.)
- Генерал-лейтенант (9 липня 1945 р.).
Посилання
ред.- Довідник з історії КПРС [Архівовано 10 червня 2015 у Wayback Machine.](рос.)
- Дроздецький на сайті «alexanderyakovlev.org» [Архівовано 10 червня 2015 у Wayback Machine.](рос.)
- Дроздецький на сайті «shieldandsword.mozohin.ru» [Архівовано 21 січня 2015 у Wayback Machine.](рос.)
