Василь Древинський
Василь (Базилій) Федорович Древинський герба Корчак (ст.-укр. Базилиушъ Дрεвинскии, пол. Bazyli Drewiński; пом. 1583) — руський шляхтич, писар великокнязівської канцелярії, згодом секретар королівський[1].
| Василь Федорович Древинський | |||
 | |||
| Родовий герб | |||
| |||
|---|---|---|---|
| 1566 — 1569 | |||
| Народження: | поч. XVI ст. | ||
| Смерть: | 1583 | ||
| Національність: | русин | ||
| Країна: | Королівство Польське і Велике князівство Литовське | ||
| Релігія: | православний | ||
| Освіта: | Ягеллонський університет, Університет Мартіна Лютера і Базельський університет | ||
| Рід: | Древинські | ||
Біографія ред.
Походив з дрібного шляхетського роду Володимирського повіту[2]. Сперш навчався в Краківській академії (з 1549), а 1554 р. поступив до протестантського Базельського університету. Саме тоді, 27 січня 1554, Василь Древинський записався до метрики університету Віттенберга. Можливо, він також деякий час навчався в Парижі і там познайомився з Яном Замойським. Принагідно зазначити, що шляхтич усюди в метриках позначав себе як русина («Ruthenus»). В своїй рекомендації від 1 травня 1554 року професору Челіо Куріону[ru] Філіп Меланхтон рекомендував його як «поважного чоловіка»[3].
Після повернення Древинський влаштувався руським писарем в литовській канцелярії, а в березні 1566 р. отримав посаду писаря великого литовського. Цілком імовірно що останнє трапилось за рекомендацією луцького земського судді Гаврила Бокія.[a] На цій посаді Древінський з’явився на Люблінський сейм, де виступив одним з підписантів Люблінської унії[4]. Пізніше як і інші волиняни склав присягу на вірність Короні у Володимирі перед королівським посланцем Яном Фолібовським.
Нову унію, як і більшість волинської шляхти, він підтримував. З цієї причини він разом Бартошем Жухорським був посланий королем до Миколая Радзивіла «Рудого» прийняти від нього унійну присягу як доконаний факт. Хоча вони не досягли успіху, Древінський отримав прихильність короля і з 1569 р. отримав посаду королівського секретаря. Одночасно він також став королівським посланцем на волинський сеймик.
В період першого поунійного безкоролів'я його було обрано послом на елекційний сейм.
Маєтності ред.
Державна служба та численні шлюби сприяли швидкому зростанню статків. На кінець життя володів наступними маєтками: 2/3 Древині, Шпиколоси, Пашів, Полхани, Гусів, Княже, більша частина Кокоріва. Всі вони знаходились на Волині.
Тестамент ред.
Рівно за два місяці до своєї смерті 19 квітня 1583 він склав заповіт в якому звелів його поховати в церкві в Пашеві «без усяких світських церемоній, помпезності та непотрібних забобонів»[b]. При цьому він чітко підкреслював свою прихильність православній вірі.
Окрім того там були розпорядження щодо дітей, зокрема сина Лаврентія якого він віддав до школи в Левартові. В тестаменті він наказав виконавцям заповіту не щадити грошей з його маєтностей на навчання сина, відправляючи його туди, «де проповідується справжня слава Божа, а не людські помилки, і викладаються вчення, визволені у всіх добрих і чеснотних звичаях. молодим хлопцям». Згідно заповіту Лаврин мав засвоїти цей урок «повних літ» і коли він досягне «здорового глузду». Однак швидка смерть головного опікуна — його брата Кірика ускладнила виконання останньої волі і невідомо чи продовжив Лаврин подальшу освіту.
Родина ред.
Василь Древинський був одружений тричі, і мав 5 синів та 9 дочок. Про першу дружину відомості не збереглись, з другою дружиною Мілкою Богданівною Лідіховською одружився в 1560 р., а втретє з Тетяною Олександрівною Гетовт. Остання була матір'ю Лаврина, а також доньок: Марії[c], Євдокії[d], Полонії[e] та Анастасії[f]. У Лаврина також був брат Гаврила, який, однак, помер в дитинстві.
Коментарі ред.
- ↑ На тісні зв'язки Бокія з Древінським вказує той факт що в пописі литовського війська 1567 р., в якому він виставив трьох вершників, вони були у свиті Бокія.
- ↑ пол. bez żadnych świeckich ceremonii, pompy i zabobonów niepotrzebnych
- ↑ Вийшла заміж за Федора Романовича Гулевича-Радошинського.
- ↑ пол. Owdotia. Вийшла заміж за Януша Андрійовича Кішку-Журавницького.
- ↑ Вийшла заміж за Стефана Семеновича Козінського.
- ↑ пол. Nastazja. Вийшла заміж за Федора Джуса.
Примітки ред.
- ↑ Кулаковський П. Канцелярія Руської (Волинської) метрики 1569-1673 рр. Студія з історії українського регіоналізму в Речі Посполитій / відп. ред. М. Крикун. — Острог-Львів, 2002. — С. 52, 78. — ISBN 966-7631-21-4.
- ↑ Собчук В.Д. Від коріння до крони: Дослідження з історії князівських і шляхетських родів Волині XVI — першої половини XVII століття. — Кременець : Кременец.-Почаїв. держ. іст.-архітектур. заповідник, 2014. — С. 294.
- ↑ S. Kot, Polacy w Bazylei za czasów Zygmunta Augusta, „Reformacja w Polsce” 1921, 1, с. 113–114.
- ↑ UNIA LUBELSKA