Іван Васильович До́нич (нар. 6 лютого 1952, Старі Редени) — український поет; член Національної спілки письменників України з 1995 року. Лауреат Луганських обласних літературних премій імені Бориса Горбатова (1977) та імені Миколи Чернявського (2006).

Донич Іван Васильович
Народився6 лютого 1952(1952-02-06) (72 роки)
Реденій-Векі, Унгенський район, Кишинівський округ, Молдавська РСР, СРСР
Країна СРСР
 Україна
Діяльністьпоет
Мова творівукраїнська, молдавська і російська
ЧленствоНаціональна спілка письменників України

Біографія

ред.

Народився 6 лютого 1952 року в селі Старих Реденах (нині Унгенський район, Молдова). Закінчив Ровеньківськи гірничий технікум. З 1970 року працював на шахтах Луганської облобласті, зокрема підземним електрослюсарем на шахті «Должанська-Капітальна» міста Свердловська (нині Довжанськ)[1].

Творчість

ред.

Друкується з 1968 року. Пише українською, молдовською і російською мовами. Автор книг:

  • Папоротник на камне (Луганськ, 1990);
  • Иволгина флейта (Луганськ, 1991);
  • Загублений спокій (Луганськ, 1993);
  • Розхристаний час (Київ, 1993);
  • Пока не сожжены мосты (Київ, 1995);
  • Вышел зайка на лужайку (Рубіжне, 1995);
  • Только рядом с тобой (Луганськ, 1997);
  • Літо без тепла (Луганськ, 1997);
  • Цвета и оттенки (Луганськ, 1998);
  • Потерянные листья: Избранное (Луганськ, 1999);
  • Полюс нежности (Луганськ, 1999);
  • Свій хрест (Київ, 2000);
  • Свет в тоннеле (Луганськ, 2001);
  • На долонях осені: Вибране (Луганськ, 2001);
  • Танец судьбы (Луганськ, 2001);
  • Ностальгия (Луганськ, 2002);
  • Вівтар душі (Луганськ, 2002);
  • Утренние строки (Луганськ, 2003);
  • Нить Ариадны (Луганськ, 2003);
  • Родная чужбина: Избранное (Луганськ, 2006. Том 1);
  • Алтарь души: Избранное (Луганськ, 2006. Том 2).

Окремі вірші поета перекладено українською мовою.

Примітки

ред.
  1. Доніч Іван Васильович / Луганська молодіжна бібліотека. Архів оригіналу за 25 вересня 2022. Процитовано 25 вересня 2022.

Література

ред.