Доменіко Гвіді
Доменіко Гвіді (італ. Domenico Guidi; 1625, Каррара — 28 березня 1701, Рим) — скульптор італійського бароко.
Доменіко Гвіді | ||||
---|---|---|---|---|
Domenico Guidi | ||||
При народженні | Domenico Guidi | |||
Народження | 1625 Каррара | |||
Смерть | 28 березня 1701 | |||
Рим | ||||
Країна | Італія | |||
Діяльність | скульптор | |||
Напрямок | бароко, академізм 17 ст. | |||
Вплив | Алессандро Альгарді | |||
Твори | алегорії " Богиня Слави фіксує звершення короля Франції Луї XIV " та «Завбачливість», міфологічні сюжети «Андромеда» та «Завбачливість», надгробки (кардинала Джованни Баттиста де Лука, Камілло дель Корно) | |||
Роботи в колекції | Музей мистецтва Метрополітен[1], Клівлендський музей мистецтв, Галерея Борґезе і Музей Ґетті | |||
| ||||
Доменіко Гвіді у Вікісховищі | ||||
Життя і творчість
ред.Народився в Каррарі. Полишив рідну Каррару разом зі своїм дядьком, відомим тоді скульптором Джуліано Фінеллі, і перебрався з ним до Неаполя. Джуліано Фінеллі уславився ворожим ставленням до Лоренцо Берніні.
Коли 1647 року в Неаполі спалахнуло повстання під керівництвом Мазаньелло, був змушений покинути місто і перебрався до Рима. Влаштувався на працю в римську майстерню скульптора Алессандро Альгарді, давнього конкурента і суперника Лоренцо Берніні. У майстерні Алессандро Альгарді працював разом з іншим учнем останнього, Ерколе Феррата, над різними проектами Альгарді (наприклад, над його «Видінням св. Миколая», не закінченим за життя Альгарді і завершеним лише 1665 року).
По смерті Альгарді (1654 року) працював самостійно, відкрив власну скульптурну майстерню. Показав себе плідним майстром і неабияким підприємцем, одержуючи зі свого підприємства достатній прибуток. Він виконував замови, які надходили до нього з декількох міст Італії, а також з Франції, Німеччини та острова Мальти. По смерті Джованні Лоренцо Берніні, Ерколе Феррата та Антоніо Раджі стануть найвідомішими скульпторами Риму свого часу. Завдяки співпраці з французьким майстром Шарлем Лебреном творчість Гвіді стала відома у Франції. Виконав алегоричну скульптуру «Богиня Слави фіксує звершення короля Франції Луї XIV», котра прикрасила парк у Версалі.
До найкращих робіт Гвіді відносяться його пам'ятник Наталі Рондініні (1657) в римській церкві Санта Марія дель Пополо і надвівтарний рельєф Оплакування Христа в капелі ді Монте ді П'єта (1667—1676).
Монумент Ніколо Котонеру
ред.В соборі Івана Богослова є скульптурна композиція, яка датується приблизно 1680 роком чи пізніше. В горішній частині композиції — бюст Великого маґістра Мальтійського ордену Ніколо Котонера (1660–1663 рр.), а підтримують його дві мармурові фігури — турок (ліворуч) і мавр (праворуч), уособлення ісламу й варварства. Турка часто помилково плутають з козаком.
Література
ред.- Rudolf Wittkower Art and Architecture in Italy, 1600—1750. — Harmondsworth: Penguin Books, 1980. — S. 312—314. — ISBN 0-14-056116-1. (англ.)
- Bruce Boucher Italian Baroque Sculpture, World of Art. — Thames & Hudson, 1998. — S. 155. — ISBN 978-0-500-20307-1. (англ.)
- Rolf Toman Barock — Architektur, Skulptur, Malerei. — Köln: Könemann Verlagsgesellschaft mbH, 1997. — S. 297. — ISBN 3-89508-916-8. (нім.)
Галерея
ред.-
Богиня Слави фіксує звершення короля Луї XIV (Версаль)
-
Андромеда та морське чудовисько
-
Ангел зі списом
-
Надгробок Камілло дель Корно, церква Христа і Марії, Рим.
-
Погруддя Папи Римського Олександра VIII (1691)
-
«Дух божий Неаполітанський» — надгробок кардинала Де Лука, Рим (1683)
-
Погруддя шляхетного пана, Клівленд, США
-
Монумент присвяченний Великому Магістру Ніколо Котонеру в секції Арагону. Собор Святого Іоанна (Валлетта)
Посилання
ред.
Див. також
ред.Примітки
ред.- ↑ Музей мистецтва Метрополітен — 1870.