Відкрити головне меню

Джуліано Фінеллі (італ. Giuliano Finelli 1601—1653) — італійський скульптор доби бароко, працював в римській майстерні Лоренцо Берніні.

Джуліано Фінеллі
Giuliano Finelli
Ім'я при народженні Giuliano Finelli
Народився 1601(1601)
Каррара
Помер 16 серпня 1653(1653-08-16)
Рим
Національність Італія Італія
Жанр скульптура
Напрямок бароко
Роки творчості 1680—1746
Вплив Лоренцо Берніні
Вплив на Доменіко Гвіді
Працював у містах Каррара, Рим, Неаполь

Зміст

ЖиттєписРедагувати

Народився в місті Каррара. Походив з родини ремісників-каменярів. Художню освіту почав здобувати в майстерні місцевого майстра Мікеланджело Накьєріно.

Перебрався до Риму, де працював помічником у великій майстерні Лоренцо Берніні. Був витіснений з майстерні Лоренцо Берніні більш активними конкурентами 1629 року. Деякий час мав випадкові замовлення, котрі отримував за посередництва римського художника П'єтро да Кортона[1].

Техніка виконання скульптур у Фінеллі була досить високою й лише трохи відставала в бравурності й динамізмі від творів Берніні, котрі той виконував з допомогою декількох майстрів-помічників.

Джуліано Фінеллі, аби зменшити конкурентну напругу, від котрої потерпав в Римі, перебрався у Неаполь разом із власним учнем і племінником Доменіко Гвіді. В Неаполі мав замовлення й виконав декілька портретів та релігійних скульптур для катедрального собору. Конкурентом в Неаполі для нього був місцевий скульптор Козімо Фанцаго (1591—1678), який проявив себе в Неаполі насамперед як архітектор[2].

Джуліано Фінеллі мав у Неаполі власну майстерню, де помічниками працювали племінник Доменіко Гвіді, Ерколе Феррата та, можливо, Г.Менкалья[3].

В останні місяці життя перебував у Римі, де й помер 16 серпня 1653 року. Похований у римській церкві св. Луки[4].

Вибрані твориРедагувати

  • «Кардинал Шипіоне Боргезе», погруддя, 1632, Музей мистецтва Метрополітен, Нью-Йорк
  • "Антоніо Санторіо ", погруддя, 1634, базиліка Сан Лоренцо ін Латерано, Рим.
  • «Марія Капраніка», погруддя, 1637
  • «Марія Барберіні», погруддя, 1626, Лувр, Париж
  • "Оттавіано Бандіні ", погруддя
  • «Орацио Спада», погруддя, Палаццо Спала, Рим
  • «Св. Фіррао»
  • «Емануель де Фонсека і Суньїга», віце-король Неаполя[5]
  • «Граф Монтеррей»
  • "Леонора де Гузман ", дружина графа Монтеррей[6]

Галерея вибраних творівРедагувати

ДжерелаРедагувати

  • De Dominici, Bernardo (1742). Vite dei Pittori, Scultori, ed Architetti Napolitani, Volume III, number 10. Stamperia del Ricciardi, Naples; Digitized by Googlebooks from Oxford University copy on February 1, 2007.
  • [1] життєпис італійською

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати


Див. такожРедагувати