Довгопол Віталій Іванович (25 грудня 1911 с. Лемешівка, Городнянський повіт, Чернігівська губернія — 11 серпня 1999, м. Єкатеринбург, Російська Федерація) — вчений-металург, радянський партійно-державний діяч. Лауреат Сталінської премії і Державної премії СРСР. Доктор економічних наук (1971), професор (1976). Заслужений металург РРФСР (1978). Почесний громадянин міста Нижній Тагіл (1981).

Довгопол Віталій Іванович
Народився 25 грудня 1911(1911-12-25)
Лемешівка, Городнянський повіт Чернігівська губернія
Помер 11.8.1999 (88 років)
Єкатеринбург, Росія
Поховання Широкореченське кладовищеd
Країна  СРСР
Діяльність науковець, політик
Alma mater Уральський державний технічний університетd
Посада депутат Верховної ради СРСР[d]
Вчене звання професор
Науковий ступінь доктор економічних наук
Партія КПРС
Війна німецько-радянська війна
Нагороди
орден Леніна орден Жовтневої Революції орден Вітчизняної війни II ступеня орден «Знак Пошани» медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «За перемогу над Японією» медаль «За освоєння цілинних земель»
Державна премія СРСР Сталінська премія

Життєпис

ред.

Віталій Іванович Довгопол народився 25 грудня 1911 року в селянської родини. Закінчив профтехшколу (1930). З вересня 1928 працював учителем лікнепу і вчителем початкової школи в селах Корюківського району України. З вересня 1931 — студент інженерно-економічного факультету Уральського індустріального інституту. З серпня 1935 року — керівник групи чорної металургії Свердловського облплану. З жовтня 1936 року — на Уральському вагонобудівному заводі (м. Нижній Тагіл) — заступник начальника копрового цеху, з жовтня 1937 року — начальник формувального відділення цеху чавунних вагонних коліс, з квітня 1939 року — начальник відділу підсобних підприємств ливарних цехів. З травня 1941 року — завідувач відділу чорної металургії Нижнєтагільського міськкому ВКП (б). З липня 1941 року в РККА на Далекосхідному фронті — начальник інженерного відділу військово-технічного складу, з вересня 1945 року — начальник відділу трофейної 25-ї армії. З червня 1947 року — заступник секретаря Нижнєтагільського міськкому ВКП (б) з промисловості. З січня 1948 року працював на Уральському вагонобудівному заводі заступником головного металурга, з липня 1948 року — начальник цеху чавунних вагонних коліс, з лютого 1950 року — секретар парткому й одночасно з березня 1950 року — парторг ЦК ВКП (б) КПРС на заводі.

Одночасно в 1950 році закінчив металургійний факультет Уральського політехнічного інституту. З листопада 1954 працював завідувачем відділу обкому промисловості Свердловського КПРС. У грудні 1955 року затверджений першим секретарем Нижнєтагільського міськкому КПРС. З квітня 1962 року — другий секретар Свердловського обкому КПРС. У 1965 році захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук і на його прохання був звільнений від керівної партроботи.

З березня 1966 по січень 1984 року працював директором Уральського НДІ чорних металів. У 1969 році був затверджений старшим науковим співробітником інституту, в 1971 році захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук. З листопада 1983 року — персональний пенсіонер союзного значення.

Автор близько 170 наукових робіт, в тому числі восьми монографій в області технології, економіки та історії металургійного виробництва. Автор понад 100 винаходів.

У 1970— 1987 роках — голова Свердловського обласного правління науково-технічного товариства чорної металургії. У 1970—1985 роках — голова Свердловської обласної ради науково-технічних товариств. У 1976—1986 роках — голова секції історії металургії радянського національного об'єднання істориків природознавства і техніки при Академії наук СРСР. З 1984 року — почесний член Всесоюзного науково-технічного товариства чорної металургії.

Член ВКП(б) з 1939 року. Делегат XIX—XXIII з'їздів ВКП(б), КПРС.

Депутат Верховної Ради СРСР V—VI скликань. Член комітету парламентської групи Верховної Ради СРСР І-го скликання.

Нагороди

ред.

Джерела

ред.
  • Свободная энциклопедия Урала