Довгопол Віталій Іванович

Довгопол Віталій Іванович (25 грудня 1911 с. Лемешівка, Городнянський повіт, Чернігівська губернія — 11 серпня 1999, м. Єкатеринбург, Російська Федерація) — вчений-металург, радянський партійно-державний діяч. Лауреат Сталінської премії і Державної премії СРСР. Доктор економічних наук (1971), професор (1976). Заслужений металург РРФСР (1978). Почесний громадянин міста Нижній Тагіл (1981).

Довгопол Віталій Іванович
Народився	25 грудня 1911(1911-12-25) Лемешівка, Городнянський повіт Чернігівська губернія
Помер	11.8.1999 (88 років) Єкатеринбург, Росія
Поховання	Широкореченське кладовищеd
Країна	СРСР
Діяльність	науковець, політик
Alma mater	Уральський державний технічний університетd
Посада	депутат Верховної ради СРСР
Вчене звання	професор
Науковий ступінь	доктор економічних наук
Партія	КПРС
Війна	німецько-радянська війна
Нагороди

Життєпис

Віталій Іванович Довгопол народився 25 грудня 1911 року в селянської родини. Закінчив профтехшколу (1930). З вересня 1928 працював учителем лікнепу і вчителем початкової школи в селах Корюківського району України. З вересня 1931 — студент інженерно-економічного факультету Уральського індустріального інституту. З серпня 1935 року — керівник групи чорної металургії Свердловського облплану. З жовтня 1936 року — на Уральському вагонобудівному заводі (м. Нижній Тагіл) — заступник начальника копрового цеху, з жовтня 1937 року — начальник формувального відділення цеху чавунних вагонних коліс, з квітня 1939 року — начальник відділу підсобних підприємств ливарних цехів. З травня 1941 року — завідувач відділу чорної металургії Нижнєтагільського міськкому ВКП (б). З липня 1941 року в РККА на Далекосхідному фронті — начальник інженерного відділу військово-технічного складу, з вересня 1945 року — начальник відділу трофейної 25-ї армії. З червня 1947 року — заступник секретаря Нижнєтагільського міськкому ВКП (б) з промисловості. З січня 1948 року працював на Уральському вагонобудівному заводі заступником головного металурга, з липня 1948 року — начальник цеху чавунних вагонних коліс, з лютого 1950 року — секретар парткому й одночасно з березня 1950 року — парторг ЦК ВКП (б) КПРС на заводі.

Одночасно в 1950 році закінчив металургійний факультет Уральського політехнічного інституту. З листопада 1954 працював завідувачем відділу обкому промисловості Свердловського КПРС. У грудні 1955 року затверджений першим секретарем Нижнєтагільського міськкому КПРС. З квітня 1962 року — другий секретар Свердловського обкому КПРС. У 1965 році захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук і на його прохання був звільнений від керівної партроботи.

З березня 1966 по січень 1984 року працював директором Уральського НДІ чорних металів. У 1969 році був затверджений старшим науковим співробітником інституту, в 1971 році захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук. З листопада 1983 року — персональний пенсіонер союзного значення.

Автор близько 170 наукових робіт, в тому числі восьми монографій в області технології, економіки та історії металургійного виробництва. Автор понад 100 винаходів.

У 1970— 1987 роках — голова Свердловського обласного правління науково-технічного товариства чорної металургії. У 1970—1985 роках — голова Свердловської обласної ради науково-технічних товариств. У 1976—1986 роках — голова секції історії металургії радянського національного об'єднання істориків природознавства і техніки при Академії наук СРСР. З 1984 року — почесний член Всесоюзного науково-технічного товариства чорної металургії.

Член ВКП(б) з 1939 року. Делегат XIX—XXIII з'їздів ВКП(б), КПРС.

Депутат Верховної Ради СРСР V—VI скликань. Член комітету парламентської групи Верховної Ради СРСР І-го скликання.

Нагороди

• "Орден Леніна (1958)"
• "Орден Жовтневої революції (1981)"
• "Два ордени Вітчизняної війни II ступеня (1945, 1985)"
• "Орден «Знак Пошани» (1966)"
• "Медалі СРСР, РФ, КНДР"
• "Медалі ВДНГ СРСР"
• "Лауреат Сталінської премії (1950)"
• "Лауреат Державної премії СРСР (1979)"
• "Лауреат Всесоюзної премії імені академіка І. П. Бардіна (1982)"

Джерела

• Вільна енциклопедія Уралу