Добробабенко Богдан Григорович

Богдан Добробабенко
Богдан Григорович Добробабенко
Богдан Добробабенко; Богдан Григорович Добробабенко
Капітан
Загальна інформація
Народження	14 грудня 1975; Седнівка, Устинівський район, Кіровоградська область, Українська РСР, СРСР
Смерть	19 жовтня 2022 (46 років); П'ятихатки, Борозенська сільська громада, Бериславський район, Херсонська область, Україна
Поховання	Личаківський цвинтар
Громадянство	Україна
Національність	українець
Alma Mater	Луганський державний університет внутрішніх справ імені Едуарда Дідоренка
Псевдо	«Ялта»
Військова служба
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Збройні сили
Формування	42 ОМПБ; 60 ОМБр
Війни / битви	Російсько-українська війна
Нагороди та відзнаки
	Добробабенко Богдан Григорович у Вікісховищі

Богдан Григорович Добробабенко (позивний «Ялта»; 14 грудня 1975, с. Седнівка, Кіровоградська область — 19 жовтня 2022, біля с. П'ятихатки, Херсонська область) — український військовослужбовець, капітан 60 ОМБр Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Герой України (2024, посмертно).

Життєпис

Богдан Добробабенко народився 14 грудня 1975 року в селі Седнівці на Кіровоградщині.

Навчався в Седнівському навчально-виховному комплексі «Загальноосвітня школа І—III ступенів — дошкільний навчальний заклад» (із золотою медаллю). Закінчив Луганський державний університет внутрішніх справ імені Едуарда Дідоренка (диплом із відзнакою). Захоплювався дайвінгом.

Учасник Революції гідності.

На початку російсько-української війни добровольцем розпочав службу в 42-му батальйоні ТрО. Пройшов шлях від гранатометника до командира роти. 2014 року разом з побратимами потрапив в оточення та вирвався із Іловайського котла. Учасник оборони Вуглегірська.

У 2016 році після демобілізації разом з родиною переїхав до Львова. Служив інструктором з підготовки офіцерів та штабів на базі Міжнародного центру миротворчості та безпеки.

Після початку повномасштабного вторгнення російської федерації призначений командиром роти Інтернаціонального легіону. Потім перевівся до 60-ї окремої механізованої бригади, де командував піхотною ротою. Брав участь у визволенні Іванівки, Миколаївки, Новопетрівки, Високопілля, Архангельського, Трифонівки та Ольгиного на Херсонщині ^[1].

Загинув 19 жовтня 2022 року під час невдалого штурму біля с. П'ятихатки на Херсонщині.

Похований 19 листопада 2022 року на Личаківському цвинтарі.

Залишилися дружина та двоє синів.

Нагороди

звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (24 лютого 2024, посмертно) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові^[2];
орден Богдана Хмельницького III ступеня (8 липня 2022) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі^[3].