Відкрити головне меню

Дністрянська Софія Львівна
Народилася 24 жовтня 1882(1882-10-24)
Тернопіль, Королівство Галичини та Володимирії, Цислейтанія, Австро-Угорщина
Померла 9 лютого 1956(1956-02-09) (73 роки)
Vejprty[d], Хомутов (округ)
Національність українка
Діяльність піаністка
Відома завдяки перша концертуюча українська піаністка
Alma mater Львівська національна музична академія імені Миколи Лисенка

Софія Львівна Дністрянська (24. 10. 1882, Тернопіль — 09. 02. 1956, м. Вейпрти, Чехія, перепохов. 29. 03. 2001, в Ужгороді) — піаністка, педагог. Сестра географа, академіка Степана Рудницького та письменника Юліана Опільського, дружина правника і політичного діяча Станіслава Дністрянського.

Зміст

БіографіяРедагувати

Софія Дністрянська (Рудницька) народилася 24 жовтня 1882 року в Тернополі в родині професора гімназії. З дитинства вона захоплювалася музикою і вже 6-річною дівчинкою почала вчитися гри на фортепіано у приватній музичній школі. У 1895 році поступила в Тернопільську гімназію і паралельно від 1891 року навчалася в приватній музичній школі (консерваторії) Карла Мікулі у Львові[1].

Переїхавши разом з чоловіком у Відень (1908), вступила на навчання до віденської Академії музики та відтворчого мистецтва (клас Луї Терна), яку закінчила 1913 року дипломом на право викладати музику і відкрити приватну музичну школу[2].

З 1913 року починається педагогічна діяльність С. Дністрянської: спочатку вона викладала гру на фортепіано у віденській консерваторії, а 1916 року відкрила у Відні власну музичну школу, в якій навчала до 1922 р.

Одночасно піаністка активно включилася в українське життя Відня. Брала участь у святкуваннях роковин від дня народження чи смерті Т. Шевченка, М. Лисенка, М. Шашкевича. Влаштовувала і самостійні концерти фортепіанної музики.

1922—1933 рр. — працює в Українському педагогічному інституті імені М. Драгоманова у Празі. В цей час активно співпрацювала в Українському жіночому союзі, який у березні 1921 р. було прийнято до Міжнародної жіночої ліги за мир і свободу. На Другому Українському науковому з’їзді в Празі (1926) зацікавлення учасників викликала доповідь Дністрянської «Національні елементи у фортепіанній музиці останніх десятиліть», яку ілюструвала фрагментами композицій Брамса, Дебюссі, Ліста, Ґріґа, Сметани, Мусоргського, Чайковського, Лисенка – у власному виконанні на фортепіано[3].

В 1934 році родина Дністрянських переїхала з Праги до Ужгорода, де Софія працювала в дівочій учительській гімназії. 1935 року вона відкрила приватну музичну школу і протягом 1935-1938 рр. одночасно навчала музики в Ужгороді[4]. Після окупації Карпатської України в 1939 р., повернулася до Праги, де знову ж заснувала власну музичну школу.

Після війни (1946-1952) викладала в музичній школі м. Трнава (Словаччина).

Померла 9 лютого 1956 року у м. Вейпрти (ЗахіднаЧехія). Перепоховання останків Софії Дністрянської в Ужгороді відбулося 29 березня 2001 року на міському цвинтарі Кальварія.

У 2007 році академік М. Мушинка передав архів піаністки до Закарпатського краєзнавчого музею.

Творча та педагогічна діяльністьРедагувати

Дністрянській належать цінні розвідки з історії української та світової музики, опубліковані в періодичній пресі. Найбільше статей вона присвятила творчості зачинателя української новітньої музики М. Лисенка. Писала про О. Носалевича, М. Менцинського, О. Мишугу, Ф. Колессу. Із світової класики на увагу заслуговують її розвідки про Бетховена, Пуччіні та Ліста. Багато перекладала фахової літератури.

Хоч публіцистичній та громадській праці С. Дністрянська приділяла чимало енергії, основною ділянкою вона вважала педагогічну діяльність. Виховала цілу плеяду піаністів, які пізніше працювали в музичних ансамблях, оркестрах, школах: Галя Лагодинська-Залеська, Меланія Доскоч-Байлова, Галина Тимінська-Василашко, Ольга Дутко, Роман Венгринович-Саврук, Микола Долинай та ін.

Де б не жила піаністка, вона прагнула поєднати викладацьку працю з концертуванням. Протягом 1900-х і 1910-х років декілька разів виступала з оркестром у Львові – грала концерти Бетховена (№3), Ліста (№1), Зауера, Чайковського (№1), Рубінштейна. Це були перші такі виступи серед українських піаністів. С.Людкевич відзначав у рецензії, що артистці притаманні «вроджений інтелект і інтелігенція, темперамент і повне опанування технічне та зрозуміння інструмента»[5]. У Відні музикувала в ансамблі з австрійськими скрипалями. Концертувала в Празі, Ужгороді, Перемишлі, Чернівцях. Відомі й виступи Дністрянської-піаністки по радіо. В другій половині 1930-х років вона підготувала низку програм фортепіанної музики для Кошицького й Ужгородського радіо. До пізніх років, ще й у Словаччині, зберігала високу фаховість та мистецьку привабливість виконавства.

ПриміткиРедагувати

  1. Мушинка Микола, Мушинка Магда. Софія Дністрянська - віртуозна піаністка, педагог та громадська діячка // Українська діаспора: проблеми дослідження : тези доповідей VIII Міжнародної наукової конференції, 27-28 вересня 2016 р., м. Острог. - С. 218-220
  2. Дітчук О. Перші українські піаністи на європейських сценах // Вісник Львівського університету. Серія мистецтвознавство. – Вип.11 . – Львів, 2012. –С. 58
  3. Мушинка М. Софія Дністрянська – призабута українська піаністка, музичний педагог та критик // Софія і Станіслав Дністрянські. Листи. Спогади. Статті.– Івано-Франківськ, 2018.- С.61
  4. Лисюк В. Історія життя родини Дністрянських. http://gazeta-uzhgorod.com/?p=1956
  5. Людкевич С. Дослідження, статті… - Львів, 2000. – Т.ІІ. – С.427.

ДжерелаРедагувати

  1. Софія і Станіслав Дністрянські. Листи. Спогади. Статті / Ред.-упоряд. Г.Карась, Л.Обух. – Івано-Франківськ, 2018. – 350 с. – ISBN 978-617-7496-30-3
  2. Мушинка Микола, Мушинка Магда. Софія Дністрянська - віртуозна піаністка, педагог та громадська діячка // Українська діаспора: проблеми дослідження : тези доповідей VIII Міжнародної наукової конференції, 27-28 вересня 2016 р., м. Острог. - С. 218-220.[1]
  3. Лабанців-Попко З. Сто піаністів Галичини. - Львів. 2008.- С. 51-53. [ISBN 966-8868-12-9]
  4. Медведик П. К., Лисенко І. М., Карась Г. В. Дністрянська Софія Львівна // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ, Координаційне бюро енциклопедії сучасної України НАН України. — К., 2008. — Т. 8 : Дл — Дя. — 716 с. : іл. — ISBN 978-966-02-4458-0.


ПосиланняРедагувати