Анна Володимирівна Дмитрієва (нар. 16 грудня 1940(19401216) або 10 грудня 1940(19401210), Москва) — радянська тенісистка, радянська і російська спортивна журналістка, коментатор. Лауреат премії «Золотий мікрофон» в номінації «Кращий спортивний коментатор». Заслужений працівник культури Російської Федерації (2007). Заслужений майстер спорту СРСР, 18-кратна чемпіонка СРСР в одиночному, жіночому парному і змішаному парному розрядах. Єдиноутробна сестра телеведучого Володимира Молчанова.

Анна Дмитрієва
Народилася 10 грудня 1940(1940-12-10) (83 роки)
Москва, СРСР[1]
Країна  СРСР[1]
 Росія
Діяльність тенісистка, журналістка, коментаторка, телеведуча
Alma mater МДУ
Знання мов російська
Батько Vladimir Dmitriyevd
Брати, сестри Молчанов Володимир Кирилович
Нагороди
заслужений майстер спорту СРСР Заслужений працівник культури Російської Федерації

Походження ред.

Донька головного художника МХАТу Володимира Володимировича Дмитрієва та актриси Марини Пастухової-Дмитрієвої. Хрещена мати — Ольга Кніппер-Чехова[2]. Батько помер, коли Ані було сім років[3]. Мати вдруге вийшла заміж за композитора Кирила Молчанова. У шлюбі народився син Володимир (1950), майбутній відомий телеведучий.

Народилася рівно через 9 місяців після смерті письменника Михайла Булгакова (10 березня → 10 грудня 1940 року). Тяжкохворий Булгаков незадовго до своєї смерті сказав матері Анни: «Ось помру, і моя душа переселиться в вашу дитину», хоча мати Анни тоді ще не була вагітна[2].

Аня Дмитрієва росла серед театральної еліти. Була знайома з багатьма відомими письменниками — Олександром Солженіциним, Іраклієм Андроніковим, Корнієм Чуковським, Веніаміном Каверіним[2]. Знала вдову Колчака Ганну Тімірьову. За іронією долі з другим чоловіком її познайомив перший чоловік[4].

Спортивна кар'єра ред.

Громадянство   СРСР[1]
  Росія
Дата народження 10 грудня 1940(1940-12-10) (83 роки)
Місце народження Москва, СРСР[1]
Початок кар'єри 1956
Завершення кар'єри 1973

Одиночний розряд

Титулів 12 ITF
Мейджори
Ролан Гаррос 4-раунд (1967)
Вімблдон 4-раунд (1960)
США 4-раунд (1962)

Парний розряд

Титулів 13 ITF
Мейджори
Ролан Гаррос чвертьфінал (1968)
Вімблдон півфінал (1963)
Інші парні турніри

У 1953 році, за порадою провідної радянської тенісистки 1930-х років Ніни Теплякової, Аню віддали в тенісну секцію спорттовариства " Динамо ". Її першими тренерами стали Ніна Миколаївна Лео[5] і сама Теплякова. Незабаром вона стала чемпіонкою Москви серед юніорів в команді, а на наступний рік і в індивідуальному заліку.

З 16 років їй дозволили виступати у дорослих турнірах, і вже в 1956 році вона стає чемпіонкою Москви в жіночому парному і змішаному парному розрядах, а в 1957 році і в одиночному розряді.

У 1957 році вона виграла Всесоюзну спартакіаду школярів в парному розряді і отримує звання майстра спорту СРСР. Була комсомолкою[6].

Після вступу СРСР у 1958 році в Міжнародну федерацію тенісу (ITF) Дмитрієву включають до складу першої радянської делегації на Вімблдонському турнірі, де вона доходить до фіналу змагань серед дівчат в одиночному розряді.

Надалі Анна Дмитрієва стає п'ятикратною чемпіонкою СРСР в одиночному розряді (1959, 1961—1964), дев'ятикратною в жіночому парному розряді і чотирикратної в змішаному парному розряді. Чотири рази (в 1959, 1961, 1962 і 1964) вона стає абсолютною чемпіонкою СРСР, стала першою у всіх трьох видах програми. Вона також багаторазова переможниця інших всесоюзних турнірів. З 1959 по 1972 рік Дмитрієва постійно входить в десятку найсильніших тенісисток СРСР.

Супроводжував Дмитрієву успіх і на міжнародних змаганнях. Вона ставала переможницею відкритих першостей Чехословаччини (1962, абсолютна чемпіонка), Угорщини (1962, одиночний і жіночий парний розряд), Уганди (1963, абсолютна першість), Скандинавії (1965, в парному розряді), Югославії (1966, одиночний розряд). На її рахунку перемоги в міжнародних турнірах в Лондоні (1963, в парах, на кортах клубу Queen's Club), Алжирі (1964), Каїрі (1965) і Олександрії (1968). Дмитрієва є абсолютною чемпіонкою Ігор країн, що розвиваються (GANEFO) 1963 року в Джакарті.

Досить успішно вона виступала і на найпрестижніших міжнародних турнірах. У 1960 і 1967 роках вона дійшла до чвертьфіналу турніру Вімблдону в парах, а в 1963 році вони з Джуді Тегарт поступилися тільки в півфіналі майбутнім переможницям турніру Буено і Гард[7]. В одиночному розряді її кращим досягненням став вихід в 1/8 фіналу в 1960 році[8], а в 1965 році вона перемогла на турнірі Wimbledon Plate, в якому традиційно беруть участь гравці, які вибули з боротьби в основній сітці турніру Вімблдону в першому і другому колі. У 1967 році в парі з Олександром Метревелі вона провела у чвертьфіналі найдовший в історії турніру матч в змішаному парному розряді проти Марії Буено і Кена Флетчера, що завершився з рахунком 8-6, 5-7, 14-16. У 1968 році вона дійшла до чвертьфіналу чемпіонату Франції в парі з Галиною Бакшєєвою[9] ; за рік до цього в одиночному розряді її зупинила в 1/8 фіналу майбутня чемпіонка Франсуаза Дюрр[10], а в змішаному парному розряді з Олександром Метревелі вони дійшли до півфіналу. У чемпіонаті США (згодом Відкритий чемпіонат США) 1962 вона вийшла в четверте коло, де також програла майбутній чемпіонці Маргарет Сміт[11]. У 1968 році вона провела п'ять ігор за збірну СРСР в Кубку Федерації, здобувши три перемоги й потім двічі програвши у чвертьфінальному матчі зі збірною Великої Британії[12].

У 1964 році Анні Дмитрієвій, в той момент займала третю сходинку в списку найсильніших тенісисток Європи, було присвоєно звання заслуженого майстра спорту СРСР. Після закінчення активної тенісної кар'єри в 1969—1973 роках вона працює тренером в спорттовариства «Динамо». З 1986 по 1991 рік в Москві проводяться змагання на призи Анни Дмитрієвої[13][14]. З 1997 року вона очолює Міжнародний лаун-тенісного клубу Росії (МЛТКР). У 2004 році вона була внесена до списків Залу російської тенісної слави.

У 1972 році в Москві в серії "Спорт і особистість" вийшла книга Анни Дмитрієвої «Грай в свою гру».

Кар'єра в журналістиці ред.

Одночасно з участю в тенісних змаганнях Анна Дмитрієва вчилася на французькому відділенні філологічного факультету МДУ і закінчила його в 1966 році. Однак після закінчення спортивної кар'єри вона йде не в філологію, а в журналістику, з 1975 року працюючи в якості спортивного коментатора. Стати спортивним коментатором їх побічно допоміг відомий журналіст Юрій Рост.[4] За його порадою в Наприкінці 1974 року його пішла працювати в головну редакцію спортивних програм Держтелерадіо СРСР, яку в той час очолював Олександр Іваницький. У грудні 1975 року було ухвалено на посаду молодшого редактора.[15] Спочатку працювала тільки на радіо, пізніше — на ТВ. Перший прямий ефір провела в середині літа 1975 року народження, коментуючи матч чемпіонату СРСР з бадмінтону. У тому ж році зробила оглядову телевізійну передачу з великого тенісу. Це був перший матеріал на радянському телебаченні про Вімблдонський турнір. У 1976 році вже регулярно виступала як коментатор, вела новини спорту в телевізійній програмі «Час». У 1989—1991 роках разом з Сергієм Ческідовим вела програму «Арена». Багато років працювала на Держтелерадіо СРСР, потім, з 1991 року, на російському телебаченні (ВГТРК, РТР), куди перейшла в складі ще частини колишніх співробітників ЦТ СРСР.[16]

Пізніше, в 1993 році перейшла на роботу на телеканал НТВ.[17] Була автором і ведучою програми «Теніс опівночі з Анною Дмитрієвої», а також беззмінним коментатором трансляцій тенісних турнірів на НТВ[18] і «НТВ-Плюс». Кілька разів на позаштатній основі працювала коментатором на ТБ-6 (потім ТВС)[19] і «Первом канале».[20] З листопада 1996 по листопад 2004 року — заступник керівника, художній керівник каналу «НТВ-Плюс Спорт».[21][22] З листопада 2004 по серпень 2010 очолювала дирекцію спортивних каналів ВАТ «НТВ-Плюс»[23], змінивши на цій посаді померлого Олексія Буркова.

З листопада 2015 року працює тенісним коментатором в штаті телеканалу «Матч ТВ»[24]. У травні 2016 року за власною ініціативою перейшла з «Матч ТВ» на телеканал Eurosport через майже повної відсутності в ефірі «Матчу» тенісних трансляцій[25][26][27]. При цьому Дмитрієва продовжує рахуватись в штаті субхолдингу «Матч»[28].

Анна Дмитрієва вела в 1995 — 1999 роках ексклюзивні репортажі з Вімблдонського турніру в парі з Олександром Метревелі[29]. У 1997 році вона була удостоєна Російської національної премії «Золотий мікрофон» як кращий спортивний коментатор російського телебачення. З 2004 року Дмитрієва є членом Академії російського телебачення[23]. У 2008 році вона була нагороджена премією «Телегранд»[30].

Нагороди та звання ред.

Родина ред.

Перший чоловік Ганни Дмитрієвої — Михайло Толстой, онук письменника О. М. Толстого; другий чоловік — Дмитро Чуковський, онук письменника К. І. Чуковського[3][32]. Онук Анни Дмитрієвої Андрій одружений на колишній плавчині, призер Олімпійських ігор Станіславі Комаровій.

Примітки ред.

  1. а б в г Collins B. The Bud Collins History of Tennis: An Authoritative Encyclopedia and Record Book — 2 — NYC: New Chapter Press, 2010. — P. 688. — ISBN 978-0-942257-70-0
  2. а б в Юрий Голышак, Александр Кружков (26 листопада 2010). Разговор по пятницам. Анна Дмитриева: обед для Солженицына. «Спорт-Экспресс». Архів оригіналу за 1 травня 2018. Процитовано 26 листопада 2010.
  3. а б Интервью Анны Дмитриевой [Архівовано 24 червня 2021 у Wayback Machine.] в передаче «Герой дня» радиостанции «Эхо Москвы», 16 февраля 2002
  4. а б Анна ДМИТРИЕВА: «НТВ БЫЛ КАНАЛОМ, ДАВШИМ ВОЗМОЖНОСТЬ ПОЛУЧИТЬ РАЗВИТИЕ ЛЮБОЙ ИНИЦИАТИВЕ!». Архів оригіналу за 14 червня 2021. Процитовано 19 червня 2021.
  5. Анна Дмитриева (Anna Dmitrieva). Биография. Фотографии (рос.). lichnosti.net. Архів оригіналу за 24 червня 2021. Процитовано 3 жовтня 2017.
  6. Голышак Ю., Кружков А.. Обед для Солженицына // Спорт-Экспресс : газета. — 2010. — № 268 (5441). — Число 26 (11). Архівовано з джерела 29 червня 2021. Процитовано 19 червня 2021.
  7. Wimbledon Doubles Results [Архівовано 22 лютого 2014 у Wayback Machine.](англ.)
  8. Wimbledon Singles Results [Архівовано 21 лютого 2015 у Wayback Machine.](англ.)
  9. French Open Doubles [Архівовано 21 лютого 2015 у Wayback Machine.](англ.)
  10. Roland-Garros 1967 (Grand Slam) — Women singles [Архівовано 30 вересня 2007 у Wayback Machine.](англ.)
  11. US Open Singles results [Архівовано 21 лютого 2015 у Wayback Machine.](англ.)
  12. Анна Дмитриева на сайте Кубка Федерации. Архів оригіналу за 29 жовтня 2007. Процитовано 19 червня 2021.
  13. Турнир на призы Дмитриевой и Новикова [Архівовано 31 січня 2020 у Wayback Machine.] в Энциклопедии «Российский теннис» [Архівовано 11 квітня 2011 у Wayback Machine.]
  14. Турнир на призы Дмитриевой [Архівовано 31 січня 2020 у Wayback Machine.] в Энциклопедии «Российский теннис» [Архівовано 11 квітня 2011 у Wayback Machine.]
  15. Эфир Отечества. Создатели и звезды отечественного телевидения о себе и своей работе. Сборник интервью. Книга первая / Составитель В. Т. Третьяков. — М.: Алгоритм, 2010. — С. 54—320. — ISBN 978-5-9265-0741-3
  16. Попов, Алексей Львович. Формула-1. Российский голос. — М.: Эксмо, 2017. — 320 с. — ISBN 978-5-04-089142-9
  17. Доска почета. Теннис+. 1 листопада 2000. Архів оригіналу за 27 лютого 2022. Процитовано 19 червня 2021.
  18. НОВЫЙ ИМИДЖ “СИВА”. Музыкальная правда. 25 червня 1996. Архів оригіналу за 5 грудня 2020. Процитовано 19 червня 2021.
  19. Александр Метревели. Теннис как призвание. 2 ноября финалисту Уимблдона, игроку топ-10 Александру Метревели исполняется 72. Замечательный теннисист и не менее выдающийся комментатор. Чемпионат.com. 2 листопада 2016. Архів оригіналу за 15 травня 2021. Процитовано 19 червня 2021.
  20. Как теннис пропал из общедоступного эфира. Sports.ru. 9 лютого 2013. Архів оригіналу за 28 червня 2021. Процитовано 19 червня 2021.
  21. ОТКРЫЛСЯ САЙТ НТВ-СПОРТ.РУ. Деловая пресса. 22 вересня 2000. Архів оригіналу за 10 червня 2021. Процитовано 19 червня 2021.
  22. Руки на кнопке. Известия. 18 грудня 2003. Архів оригіналу за 24 червня 2021. Процитовано 19 червня 2021.
  23. а б Анна Дмитриева на сайте Академии Российского телевидения. Архів оригіналу за 12 квітня 2008. Процитовано 19 червня 2021.
  24. Анна Дмитриева: я уже давно в штате «Матч ТВ». Архів оригіналу за 28 червня 2021. Процитовано 19 червня 2021.
  25. АННА ДМИТРИЕВА УЙДЕТ С "МАТЧ ТВ" НА EUROSPORT. Спорт-Экспресс. 19 травня 2016. Архів оригіналу за 28 червня 2021. Процитовано 19 червня 2021.
  26. Анна Дмитриева: «Ельцин был первым зрителем «НТВ-Плюс». Только у него была тарелка». Sports.ru. 21 березня 2016. Архів оригіналу за 24 червня 2021. Процитовано 19 червня 2021.
  27. Анна Дмитриева: "Смешно и неудобно, получая зарплату, работать раз в три месяца". Собеседник. 20 травня 2016. Архів оригіналу за 24 червня 2021. Процитовано 19 червня 2021.
  28. Анна Дмитриева продолжит работать на «Матч ТВ». Матч ТВ. 19 травня 2016. Архів оригіналу за 28 квітня 2021. Процитовано 19 червня 2021.
  29. ОСНОВНЫЕ ЭТАПЫ НТВ. НТВ. 2 лютого 1999. Архів оригіналу за 2 лютого 1999. Процитовано 19 червня 2021.
  30. Российские телевизионные премии. Справка. Архів оригіналу за 16 липня 2008. Процитовано 19 червня 2021.
  31. Указ Президента Российской Федерации от 11 сентября 2007 года № 1174 «О награждении государственными наградами Российской Федерации». Архів оригіналу за 24 червня 2021. Процитовано 19 червня 2021.
  32. Модель Давыденко [Архівовано 2 липня 2021 у Wayback Machine.] // «Труд». — 12 марта 2007

Посилання ред.