Вікіпедія

Дмитрієва Анна Володимирівна

Анна Володимирівна Дмитрієва (нар. 16 грудня 1940(19401216) або 10 грудня 1940(19401210), Москва) — радянська тенісистка, радянська і російська спортивна журналістка, коментатор. Лауреат премії «Золотий мікрофон» в номінації «Кращий спортивний коментатор». Заслужений працівник культури Російської Федерації (2007). Заслужений майстер спорту СРСР, 18-кратна чемпіонка СРСР в одиночному, жіночому парному і змішаному парному розрядах. Єдиноутробна сестра телеведучого Володимира Молчанова.

Анна Дмитрієва
Народилася 10 грудня 1940(1940-12-10) (83 роки)
Москва, СРСР[1]
Країна  СРСР[1]
 Росія
Діяльність тенісистка, журналістка, коментаторка, телеведуча
Alma mater МДУ
Знання мов російська
Батько Vladimir Dmitriyevd
Брати, сестри Молчанов Володимир Кирилович
Нагороди
заслужений майстер спорту СРСР Заслужений працівник культури Російської Федерації
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Дмитрієва.

Походження ред.

Донька головного художника МХАТу Володимира Володимировича Дмитрієва та актриси Марини Пастухової-Дмитрієвої. Хрещена мати — Ольга Кніппер-Чехова[2]. Батько помер, коли Ані було сім років[3]. Мати вдруге вийшла заміж за композитора Кирила Молчанова. У шлюбі народився син Володимир (1950), майбутній відомий телеведучий.

Народилася рівно через 9 місяців після смерті письменника Михайла Булгакова (10 березня → 10 грудня 1940 року). Тяжкохворий Булгаков незадовго до своєї смерті сказав матері Анни: «Ось помру, і моя душа переселиться в вашу дитину», хоча мати Анни тоді ще не була вагітна[2].

Аня Дмитрієва росла серед театральної еліти. Була знайома з багатьма відомими письменниками — Олександром Солженіциним, Іраклієм Андроніковим, Корнієм Чуковським, Веніаміном Каверіним[2]. Знала вдову Колчака Ганну Тімірьову. За іронією долі з другим чоловіком її познайомив перший чоловік[4].

Спортивна кар'єра ред.

Громадянство   СРСР[1]
  Росія
Дата народження 10 грудня 1940(1940-12-10) (83 роки)
Місце народження Москва, СРСР[1]
Початок кар'єри 1956
Завершення кар'єри 1973

Одиночний розряд

Титулів 12 ITF
Мейджори
Ролан Гаррос 4-раунд (1967)
Вімблдон 4-раунд (1960)
США 4-раунд (1962)

Парний розряд

Титулів 13 ITF
Мейджори
Ролан Гаррос чвертьфінал (1968)
Вімблдон півфінал (1963)
Інші парні турніри

У 1953 році, за порадою провідної радянської тенісистки 1930-х років Ніни Теплякової, Аню віддали в тенісну секцію спорттовариства " Динамо ". Її першими тренерами стали Ніна Миколаївна Лео[5] і сама Теплякова. Незабаром вона стала чемпіонкою Москви серед юніорів в команді, а на наступний рік і в індивідуальному заліку.

З 16 років їй дозволили виступати у дорослих турнірах, і вже в 1956 році вона стає чемпіонкою Москви в жіночому парному і змішаному парному розрядах, а в 1957 році і в одиночному розряді.

У 1957 році вона виграла Всесоюзну спартакіаду школярів в парному розряді і отримує звання майстра спорту СРСР. Була комсомолкою[6].

Після вступу СРСР у 1958 році в Міжнародну федерацію тенісу (ITF) Дмитрієву включають до складу першої радянської делегації на Вімблдонському турнірі, де вона доходить до фіналу змагань серед дівчат в одиночному розряді.

Надалі Анна Дмитрієва стає п'ятикратною чемпіонкою СРСР в одиночному розряді (1959, 1961—1964), дев'ятикратною в жіночому парному розряді і чотирикратної в змішаному парному розряді. Чотири рази (в 1959, 1961, 1962 і 1964) вона стає абсолютною чемпіонкою СРСР, стала першою у всіх трьох видах програми. Вона також багаторазова переможниця інших всесоюзних турнірів. З 1959 по 1972 рік Дмитрієва постійно входить в десятку найсильніших тенісисток СРСР.

Супроводжував Дмитрієву успіх і на міжнародних змаганнях. Вона ставала переможницею відкритих першостей Чехословаччини (1962, абсолютна чемпіонка), Угорщини (1962, одиночний і жіночий парний розряд), Уганди (1963, абсолютна першість), Скандинавії (1965, в парному розряді), Югославії (1966, одиночний розряд). На її рахунку перемоги в міжнародних турнірах в Лондоні (1963, в парах, на кортах клубу Queen's Club), Алжирі (1964), Каїрі (1965) і Олександрії (1968). Дмитрієва є абсолютною чемпіонкою Ігор країн, що розвиваються (GANEFO) 1963 року в Джакарті.

Досить успішно вона виступала і на найпрестижніших міжнародних турнірах. У 1960 і 1967 роках вона дійшла до чвертьфіналу турніру Вімблдону в парах, а в 1963 році вони з Джуді Тегарт поступилися тільки в півфіналі майбутнім переможницям турніру Буено і Гард[7]. В одиночному розряді її кращим досягненням став вихід в 1/8 фіналу в 1960 році[8], а в 1965 році вона перемогла на турнірі Wimbledon Plate, в якому традиційно беруть участь гравці, які вибули з боротьби в основній сітці турніру Вімблдону в першому і другому колі. У 1967 році в парі з Олександром Метревелі вона провела у чвертьфіналі найдовший в історії турніру матч в змішаному парному розряді проти Марії Буено і Кена Флетчера, що завершився з рахунком 8-6, 5-7, 14-16. У 1968 році вона дійшла до чвертьфіналу чемпіонату Франції в парі з Галиною Бакшєєвою[9] ; за рік до цього в одиночному розряді її зупинила в 1/8 фіналу майбутня чемпіонка Франсуаза Дюрр[10], а в змішаному парному розряді з Олександром Метревелі вони дійшли до півфіналу. У чемпіонаті США (згодом Відкритий чемпіонат США) 1962 вона вийшла в четверте коло, де також програла майбутній чемпіонці Маргарет Сміт[11]. У 1968 році вона провела п'ять ігор за збірну СРСР в Кубку Федерації, здобувши три перемоги й потім двічі програвши у чвертьфінальному матчі зі збірною Великої Британії[12].

У 1964 році Анні Дмитрієвій, в той момент займала третю сходинку в списку найсильніших тенісисток Європи, було присвоєно звання заслуженого майстра спорту СРСР. Після закінчення активної тенісної кар'єри в 1969—1973 роках вона працює тренером в спорттовариства «Динамо». З 1986 по 1991 рік в Москві проводяться змагання на призи Анни Дмитрієвої[13][14]. З 1997 року вона очолює Міжнародний лаун-тенісного клубу Росії (МЛТКР). У 2004 році вона була внесена до списків Залу російської тенісної слави.

У 1972 році в Москві в серії "Спорт і особистість" вийшла книга Анни Дмитрієвої «Грай в свою гру».

Кар'єра в журналістиці ред.

Одночасно з участю в тенісних змаганнях Анна Дмитрієва вчилася на французькому відділенні філологічного факультету МДУ і закінчила його в 1966 році. Однак після закінчення спортивної кар'єри вона йде не в філологію, а в журналістику, з 1975 року працюючи в якості спортивного коментатора. Стати спортивним коментатором їх побічно допоміг відомий журналіст Юрій Рост.[4] За його порадою в Наприкінці 1974 року його пішла працювати в головну редакцію спортивних програм Держтелерадіо СРСР, яку в той час очолював Олександр Іваницький. У грудні 1975 року було ухвалено на посаду молодшого редактора.[15] Спочатку працювала тільки на радіо, пізніше — на ТВ. Перший прямий ефір провела в середині літа 1975 року народження, коментуючи матч чемпіонату СРСР з бадмінтону. У тому ж році зробила оглядову телевізійну передачу з великого тенісу. Це був перший матеріал на радянському телебаченні про Вімблдонський турнір. У 1976 році вже регулярно виступала як коментатор, вела новини спорту в телевізійній програмі «Час». У 1989—1991 роках разом з Сергієм Ческідовим вела програму «Арена». Багато років працювала на Держтелерадіо СРСР, потім, з 1991 року, на російському телебаченні (ВГТРК, РТР), куди перейшла в складі ще частини колишніх співробітників ЦТ СРСР.[16]

Пізніше, в 1993 році перейшла на роботу на телеканал НТВ.[17] Була автором і ведучою програми «Теніс опівночі з Анною Дмитрієвої», а також беззмінним коментатором трансляцій тенісних турнірів на НТВ[18] і «НТВ-Плюс». Кілька разів на позаштатній основі працювала коментатором на ТБ-6 (потім ТВС)[19] і «Первом канале».[20] З листопада 1996 по листопад 2004 року — заступник керівника, художній керівник каналу «НТВ-Плюс Спорт».[21][22] З листопада 2004 по серпень 2010 очолювала дирекцію спортивних каналів ВАТ «НТВ-Плюс»[23], змінивши на цій посаді померлого Олексія Буркова.

З листопада 2015 року працює тенісним коментатором в штаті телеканалу «Матч ТВ»[24]. У травні 2016 року за власною ініціативою перейшла з «Матч ТВ» на телеканал Eurosport через майже повної відсутності в ефірі «Матчу» тенісних трансляцій[25][26][27]. При цьому Дмитрієва продовжує рахуватись в штаті субхолдингу «Матч»[28].

Анна Дмитрієва вела в 1995 — 1999 роках ексклюзивні репортажі з Вімблдонського турніру в парі з Олександром Метревелі[29]. У 1997 році вона була удостоєна Російської національної премії «Золотий мікрофон» як кращий спортивний коментатор російського телебачення. З 2004 року Дмитрієва є членом Академії російського телебачення[23]. У 2008 році вона була нагороджена премією «Телегранд»[30].

Нагороди та звання ред.

Родина ред.

Перший чоловік Ганни Дмитрієвої — Михайло Толстой, онук письменника О. М. Толстого; другий чоловік — Дмитро Чуковський, онук письменника К. І. Чуковського[3][32]. Онук Анни Дмитрієвої Андрій одружений на колишній плавчині, призер Олімпійських ігор Станіславі Комаровій.

Примітки ред.

  1. ↑ а б в г Collins B. The Bud Collins History of Tennis: An Authoritative Encyclopedia and Record Book — 2 — NYC: New Chapter Press, 2010. — P. 688. — ISBN 978-0-942257-70-0
  2. ↑ а б в Юрий Голышак, Александр Кружков (26 листопада 2010). Разговор по пятницам. Анна Дмитриева: обед для Солженицына. «Спорт-Экспресс». Архів оригіналу за 1 травня 2018. Процитовано 26 листопада 2010.
  3. ↑ а б Интервью Анны Дмитриевой [Архівовано 24 червня 2021 у Wayback Machine.] в передаче «Герой дня» радиостанции «Эхо Москвы», 16 февраля 2002
  4. ↑ а б Анна ДМИТРИЕВА: «НТВ БЫЛ КАНАЛОМ, ДАВШИМ ВОЗМОЖНОСТЬ ПОЛУЧИТЬ РАЗВИТИЕ ЛЮБОЙ ИНИЦИАТИВЕ!». Архів оригіналу за 14 червня 2021. Процитовано 19 червня 2021.
  5. ↑ Анна Дмитриева (Anna Dmitrieva). Биография. Фотографии (рос.). lichnosti.net. Архів оригіналу за 24 червня 2021. Процитовано 3 жовтня 2017.
  6. ↑ Голышак Ю., Кружков А.. Обед для Солженицына // Спорт-Экспресс : газета. — 2010. — № 268 (5441). — Число 26 (11). Архівовано з джерела 29 червня 2021. Процитовано 19 червня 2021.
  7. ↑ Wimbledon Doubles Results [Архівовано 22 лютого 2014 у Wayback Machine.](англ.)
  8. ↑ Wimbledon Singles Results [Архівовано 21 лютого 2015 у Wayback Machine.](англ.)
  9. ↑ French Open Doubles [Архівовано 21 лютого 2015 у Wayback Machine.](англ.)
  10. ↑ Roland-Garros 1967 (Grand Slam) — Women singles [Архівовано 30 вересня 2007 у Wayback Machine.](англ.)
  11. ↑ US Open Singles results [Архівовано 21 лютого 2015 у Wayback Machine.](англ.)
  12. ↑ Анна Дмитриева на сайте Кубка Федерации. Архів оригіналу за 29 жовтня 2007. Процитовано 19 червня 2021.
  13. ↑ Турнир на призы Дмитриевой и Новикова [Архівовано 31 січня 2020 у Wayback Machine.] в Энциклопедии «Российский теннис» [Архівовано 11 квітня 2011 у Wayback Machine.]
  14. ↑ Турнир на призы Дмитриевой [Архівовано 31 січня 2020 у Wayback Machine.] в Энциклопедии «Российский теннис» [Архівовано 11 квітня 2011 у Wayback Machine.]
  15. ↑ Эфир Отечества. Создатели и звезды отечественного телевидения о себе и своей работе. Сборник интервью. Книга первая / Составитель В. Т. Третьяков. — М.: Алгоритм, 2010. — С. 54—320. — ISBN 978-5-9265-0741-3
  16. ↑ Попов, Алексей Львович. Формула-1. Российский голос. — М.: Эксмо, 2017. — 320 с. — ISBN 978-5-04-089142-9
  17. ↑ Доска почета. Теннис+. 1 листопада 2000. Архів оригіналу за 27 лютого 2022. Процитовано 19 червня 2021.
  18. ↑ НОВЫЙ ИМИДЖ “СИВА”. Музыкальная правда. 25 червня 1996. Архів оригіналу за 5 грудня 2020. Процитовано 19 червня 2021.
  19. ↑ Александр Метревели. Теннис как призвание. 2 ноября финалисту Уимблдона, игроку топ-10 Александру Метревели исполняется 72. Замечательный теннисист и не менее выдающийся комментатор. Чемпионат.com. 2 листопада 2016. Архів оригіналу за 15 травня 2021. Процитовано 19 червня 2021.
  20. ↑ Как теннис пропал из общедоступного эфира. Sports.ru. 9 лютого 2013. Архів оригіналу за 28 червня 2021. Процитовано 19 червня 2021.
  21. ↑ ОТКРЫЛСЯ САЙТ НТВ-СПОРТ.РУ. Деловая пресса. 22 вересня 2000. Архів оригіналу за 10 червня 2021. Процитовано 19 червня 2021.
  22. ↑ Руки на кнопке. Известия. 18 грудня 2003. Архів оригіналу за 24 червня 2021. Процитовано 19 червня 2021.
  23. ↑ а б Анна Дмитриева на сайте Академии Российского телевидения. Архів оригіналу за 12 квітня 2008. Процитовано 19 червня 2021.
  24. ↑ Анна Дмитриева: я уже давно в штате «Матч ТВ». Архів оригіналу за 28 червня 2021. Процитовано 19 червня 2021.
  25. ↑ АННА ДМИТРИЕВА УЙДЕТ С "МАТЧ ТВ" НА EUROSPORT. Спорт-Экспресс. 19 травня 2016. Архів оригіналу за 28 червня 2021. Процитовано 19 червня 2021.
  26. ↑ Анна Дмитриева: «Ельцин был первым зрителем «НТВ-Плюс». Только у него была тарелка». Sports.ru. 21 березня 2016. Архів оригіналу за 24 червня 2021. Процитовано 19 червня 2021.
  27. ↑ Анна Дмитриева: "Смешно и неудобно, получая зарплату, работать раз в три месяца". Собеседник. 20 травня 2016. Архів оригіналу за 24 червня 2021. Процитовано 19 червня 2021.
  28. ↑ Анна Дмитриева продолжит работать на «Матч ТВ». Матч ТВ. 19 травня 2016. Архів оригіналу за 28 квітня 2021. Процитовано 19 червня 2021.
  29. ↑ ОСНОВНЫЕ ЭТАПЫ НТВ. НТВ. 2 лютого 1999. Архів оригіналу за 2 лютого 1999. Процитовано 19 червня 2021.
  30. ↑ Российские телевизионные премии. Справка. Архів оригіналу за 16 липня 2008. Процитовано 19 червня 2021.
  31. ↑ Указ Президента Российской Федерации от 11 сентября 2007 года № 1174 «О награждении государственными наградами Российской Федерации». Архів оригіналу за 24 червня 2021. Процитовано 19 червня 2021.
  32. ↑ Модель Давыденко [Архівовано 2 липня 2021 у Wayback Machine.] // «Труд». — 12 марта 2007

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Дмитрієва_Анна_Володимирівна&oldid=40549967