Ґонта Дмитро

(Перенаправлено з Дмитро Гонта)

Ґо́нта Дмитро́ (нар. бл. 1900, Катеринославщина — пом. 1959, м. Філадельфія, Пенсільванія, США) — командир 2-ї батареї полку Чорних запорожців, сотник Армії УНР, бандурист.

Дмитро Ґонта
Народження1900(1900)
Катеринославщина
Смерть1959(1959)
м. Філадельфія, Пенсільванія, США
Країна УНР
Приналежність Армія УНР
Роки служби1918 —1921
Звання Сотник Армії УНР
Командуваннякомандир 2-ї батареї полку Чорних запорожців
Війни / битвиУкраїнсько-радянська війна
Нагороди
Хрест Симона Петлюри
Хрест Симона Петлюри

Життєпис

ред.

Дмитро Ґонта брав активну участь у визвольних змаганнях 1918—1921 роках. У 1918—1919 роках ад'ютант отамана Юхима Божка, з яким активно формував «Запорізьку Січ» на Катеринославщині. Після розформування «Січі» в полк «Чорних Запорожців» Петра Дяченка, командував кінною батареєю полку «Чорних Запорожців»[1].

Вивчав гру на бандурі в кобзаря Антіна Митяя, та пізніше у Костя Місевича. У 1925 році разом з Костем Місевичем та Данилом Щербиною виступав у Народному домі Львова. У 1930-х рр.

Виступав у міжвоєнний період по Галичині та Польщі у складі тріо бандуристів разом із К. Місевичем та Д. Щербиною. Чимало зробив для популяризування бандури у Галичині та на Волині. Автор пісні «На чужині» («Лети, моя думо», слова Романа Купчинського). Розмальовував церкви у с. Курилівка та с. Буців біля Перемишля.

Під час німецької окупації 1943 року був засланий до концтабору Дахау. 29 квітня 1945 звільнений американцями. Після війни опинився в Мюнхені, а потім поселився у місті Філадельфія, США[2].

Доробок

ред.

Статті

ред.

Примітки

ред.
  1. Їх звали Чорні Шлики. tyzhden.ua. Архів оригіналу за 23 грудня 2015. Процитовано 5 березня 2017.
  2. Кобзар з наганом. pres-centr.ck.ua. Архів оригіналу за 27 березня 2017. Процитовано 5 березня 2017.

Джерела

ред.

Посилання

ред.
  • Холодний Яр. Історичний клуб[недоступне посилання з серпня 2019]