Дмитро Івашенцевич
Дмитро́ Іваше́нцевич (? — до 1536) — руський (український) боярин герба Лис з роду Івашенцевичів. Землевласник, військовий та державний діяч у Київському воєводстві Великого князівства Литовського.
| Дмитро Івашенцевич | ||
 | ||
| герб Лис | ||
| ||
|---|---|---|
| Смерть: | до 1536 | |
| Підданство: | Велике Князівство Литовське | |
| Релігія: | православ'я | |
| Рід: | Івашенцевичі | |
| Шлюб: | Марія N | |
| Діти: | Федір, Данило | |
Відомості ред.
Відомо, що у середині XV століття, боярський рід Івашенцевичів був наближеним до великого князя литовського, а його представники зчаста брали участь у різних дипломатичних місіях. Про це зокрема свідчить низка тогочасних документів.[1]
Найдавніша з відомих писемних згадок про Дмитра Івашенцевича виринає у 1509 році. Він, також Богдан і Андрій Івашенцевичі отримали привілеєм великого князя цілий маєтковий комплекс Івана князя Глинського на Київщині: Рют Новий і Старий, Тоганів, Очків, Новосільці, Костомирів, села й селища Кам’яне, Опачичин (Іспачичі), Мухоїдовичі, Кобановичі, Максимовичі, Загальці, Скубричі, Жерове, Копилове, Новостав, Совку, Воронине, Борисів, а також двори в Києві та Овручі.[2] Маєтки ці були конфісковані Сигізмундом І Старим після поразки князів Глинських у т.з. "повстанні Глинського". Ймовірно усі вище згадані Івашенцевичі брали участь у боротьбі короля і великого князя Сигізмунда І з князями Глинськими та отримали ці землі як винагороду.
25 березня 1515 року пан Дмитро Івашенцевич склав заповітний запис на користь Київського Пустинно-Миколаївського (Микільського) монастиря на право збирати щорічно податки (2 копи грошей по 12 пенязей в грош) з максимівських людей (с. Максимівка за 4 км від Градизька).[1]
У 1522 році Дмитро Івашенцевич та його племінник Макар Борисович Івашенцевич мали тяжбу із Василем Боговитиновичем і Семеном Бабинським за села Кам'яне, Іспачичі, Мухоїдовичі, Жеров, Подсихи та ін. Перше з них, згідно ревізії Овруцького замку, на 1545 рік вже належало Семенові Бабинському. Також відомо, що того ж 1522 року Дмитро Івашенцевич разом з дружиною Марією N та синами Федором і Данилом продали свій двір у Вільно для воєводи троцького Костянтина князя Острозького.
З 1523 по 1525 рік господарський зем'янин Дмитро Івашенцевич та Криштоф Івашенцевич (родич) — державці Чорнобильського замку. Замінили на цьому посту Криштофа Кміту.[3] У 1536 році вдова Дмитра Івашенцевича — Марія N та син Федір Дмитрович Івашенцевич, судилися за землі у середньому басейні річки Прип'ять з королівським дворянином Левом Полозом. Нащадки згаданого Макара Івашенцевича у подальшому відомі як Макаревичі. Від нього назва сучасного міста Макарів.
Примітки ред.
- ↑ а б Сергій Безносюк. Шляхта руських земель. Івашенцевичі-Макаревичі. sites.google.com. Google. Архів оригіналу за 28 березня 2023. Процитовано 3 вересня 2023.
- ↑ Блануца, 2017, с. 291.
- ↑ Яковенко, 2008, с. 199.
Джерела ред.
- Яковенко Н. М. Українська шляхта з кін. XIV — до сер. XVII ст. Волинь і Центральна Україна. — 2 вид., переглянуте і виправлене. — Київ : Критика, 2008. — 472 с. — ISBN 966-8978-14-5.
- Блануца А. Земельна політика Яґеллонів на українських теренах Великого князівства Литовського (1440‒1572 рр.) / Відп. ред. П. Сас. НАН України. Інститут історії України. — Київ : Інститут історії України, 2017. — 423 с. — ISBN 978-966-02-7996-4.
- Сергій Безносюк. Шляхта руських земель. Івашенцевичі-Макаревичі. sites.google.com. Google. Архів оригіналу за 28 березня 2023. Процитовано 3 вересня 2023.
- Polska encyklopedia szlachecka. Uruski S., hrabia. Rodzina. Herbarz szlachty polskiej. — Warszawa, 1913. — T. X. — S. 120. — Warszawa, 1937. — T. VIII. — S. 122. (пол.)