Дмитришин-Часто Любов Юліанівна
Любов Юліанівна Дмитришин, у шлюбі Дмитришин-Часто (нар. 9 травня 1942, Крушельниця) — українська письменниця, журналістка, діячка української діаспори у США. Член Національної Спілки письменників України.
| Дмитришин-Часто Любов Юліанівна | ||||
|---|---|---|---|---|
| Народилася |
9 травня 1942 (81 рік) Крушельниця, Сколівський район, Львівська область, Українська РСР, СРСР | |||
| Країна |
 Україна | |||
| Місце проживання | Нью-Йорк | |||
| Діяльність | письменниця, журналістка | |||
| Alma mater | Факультет журналістики Львівського національного університету імені Івана Франка (1969) | |||
| Членство | Національна спілка письменників України | |||
| У шлюбі з | Петро Часто | |||
|
| ||||
Біографія ред.
Народилася 9 травня 1942 року у селі Крушельниця на Бойківщині.
Тут у 1943 році німці розстріляли її бабусю і двох рідних братів її батька — 18- і 20-річного, а по Другій світовій війні радянські каральні служби кілька сімей з її роду вивезли в Сибір.
Рід по батьківській лінії — знані в Бойківщині майстри-ковалі. Її батько Юліан Миколайович самотужки збудував над селом в горах першу сільську електростанцію. Мати Параска Іванівна була з шляхетського роду Крушельницьких. Сільський краєзнавець Іван Данів дослідив рід Крушельницьких до 16 ст. і довів спільний корінь тернопільських братів Крушельницьких, Соломії Крушельницької, ще багатьох знатних вихідців села.
Хату, в якій народилася, Любов Дмитришин старанно відновила, зберігши батьківську кузню, материн ткацький верстат, на якому не лише в дитинстві, але й після одруження ткала різні декоративні килимки-гобелени.
Закінчила факультет журналістики Львівського університету (1969), працювала в газеті «Закарпатська правда» в Ужгороді.
У 1990 році переїхала до США, оселилася в Нью-Йорку.
Журналістську працю до виходу на пенсію продовжила в газеті «Національна трибуна». Редагувала журнал «Веселка» (1993—1995).
У шлюбі з журналістом Петром Часто.
Творчість ред.
Авторка книг «Літ осіннє відлуння» (1981), «Родина» (1986), «Ця важка дорога» (1990), «Українська мати» (1995), «Сповідь» (1996), «Вакації з бабунею» (1997), «Лавина» (2021)
Література ред.
- Дмитришин-Часто Любов // Енциклопедія української діяспори /Гол. ред. В. Маркусь, спів-ред. Д. -аркусь. — Нью-Йорк — Чикаго, 2009. — Кн. 1. — С. 245.
- Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / Упорядк. В. А. Просалової. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2012. — 516 с.
Посилання ред.
- Петро та Люба Часто – про Україну в Америці, свободу – в «Свободі» та моральну журналістику. Медіацентр (укр.). 15 червня 2014. Архів оригіналу за 3 січня 2020. Процитовано 3 січня 2020.
- Любов Часто у прес-центрі „Закарпаття” представила книгу спогадів про Карпатську Україну (ФОТО) @ Закарпаття онлайн. Закарпаття онлайн. 10 червня 2011. Архів оригіналу за 3 січня 2020. Процитовано 3 січня 2020.