Дитяча розеола (раптова екзантема, лат. Roseola) — інфекційне захворювання, первинна інфекція вірусом герпесу людини 6 типу і рідше 7 типу[1], поширене серед дітей, переважно до 2-річного віку.

Дитяча розеола
Hhv-6 (1).jpg
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-10 B08.2
MedlinePlus 000968
MeSH D005077 і D005077
CMNS: Roseola на Вікісховищі

Інші назви: Exanthema subitum, шоста хвороба, псевдокраснуха, раптова екзантема, дитяча триденна лихоманка, roseola infantum, pseudorubella.

Розеола починається з раптового підйому температури до 39-40 °С, який зберігається протягом 3-5 днів без будь-яких інших симптомів. Коли температура спадає, протягом доби хвороба раптово розряджається кореподібною рожевої висипкою, яка зберігається 4-7 днів; при цьому які-небудь нездужання відсутні.

На території країн СНД діагноз розеола ставиться дуже рідко — частіше всього початок хвороби асоціюють з респіраторною інфекцією, а з'являється висип — з алергічним дерматитом (найчастіше підозрюється, що викликали алергію ліки, прийняті для «лікування ГРВІ»).

Етіологія та патогенезРедагувати

Збудники належать до групи вірусів герпесу 6 і 7 типу, характеризуються Т-клітинною лімфотропією. Людський вірус герпесу 6 (ВПГ 6) є збудником розеоли у дітей, а у дорослих викликає синдром хронічної втоми. У 10 % випадків встановлюється зв'язок з ВПГ 7 типу. Віруси через кров потрапляють в шкіру і викликають пошкодження тканини, інфікують мононуклеарні клітини і стимулюють вироблення прозапальних цитокінів (інтерлейкін-1b та фактор некрозу пухлини-α) . Збудники інфекції реагують з циркулюючими і клітинними імунними факторами, що і викликає появу висипу[2].

ЕпідеміологіяРедагувати

Exanthema subitum відноситься до найбільш частих экзантем раннього дитячого віку. Шлях передачі повітряно-крапельний. Інкубаційний період 5-15 днів. Час максимального прояву між 6 і 24 місяцями життя. У віці 4 років майже у всіх дітей визначаються антитіла. Характерна сезонність — весна і початок літа[3].

Клінічні проявиРедагувати

 
Екзантема

Зазвичай захворювання починається гостро з підйому температури до фебрильних цифр (по мірі підвищення температури виділяють наступні види лихоманок: субфебрильна — 37,2-38,0°С, низька фебрильна — 38,1 — 39,0°С, висока фебрильна — 39,1 — 40,1°С і надмірна (гіперпіретична) — понад 40,1°С.). При цьому відсутні будь-які інші прояви хвороби. Немає катаральних явищ, кашлю, нежиті. Через 3-4 дні лихоманки з'являється макулопапульозний висип — спочатку на обличчі, грудях і животі, а через кілька годин по всьому тілу. В цій стадії можуть збільшуватися нижньощелепові лімфатичні вузли. Після появи висипу температура більше не піднімається. Висип поступово згасає, не залишаючи пігментації чи лущення.

ДіагностикаРедагувати

В загальному аналізі крові присутня лейкопенія, відносний лімфоцитоз. Також може застосовуватися і серологічна діагностика — чотириразове наростання титру IgG.

ЛікуванняРедагувати

Специфічне лікування не потрібне. У період підйому температури застосовують жарознижуючі засоби (ібупрофен, парацетамол). У дітей з імуносупресією можливе застосування фоскарнету, ацикловіру.[4]

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати