Дитяча залізниця ім. К. С. Заслонова

Дитяча залізниця імені К. С. Заслонова (біл. Дзіцячая чыгунка імя К. С. Заслонава) — дитяча залізниця, що розташована в столиці Білорусі в Мінську за адресою: просп. Незалежності, 86.

Дитяча залізниця ім. К. С. Заслонова
Дитяча залізниця імені К. С. Заслонова
Мінськ, Flag of Belarus.svg Білорусь
53°55′34″ пн. ш. 27°37′19″ сх. д. / 53.92611° пн. ш. 27.62194° сх. д. / 53.92611; 27.62194
Здание детской железной дороги - panoramio.jpg
Вокзал станції «Заслоново»
Відкрито: 9 липня 1955 (65 років)
Протяжність: 4,5 км (повна довжина),
3,79 км (головного ходу) км
Станції та зупинки: 2 станції: «Заслоново» (до 1971 року — «Піонерська»,
1 платформа: «Сосновий Бор»
Споруди: міст, шляхопровід, 3 залізничних переїзда
CMNS: Дитяча залізниця ім. К. С. Заслонова у Вікісховищі

ІсторіяРедагувати

Дитячу залізницю відкрито 9 липня 1955 року. З 1955 року на залізниці експлуатувалися локомотив Кп та 6 дерев'яних вагонів. 1956 року побудова будівля вокзалу за проєктом архітектора Георгія Заборського.

З 1967 року почали працювати два тепловози (ТУ2-010 і ТУ2-113) та 6 суцільнометалевих вагонів PAFAWAG польського виробництва[1].

1971 року залізниця була названа на честь легендарного білоруського партизанського залізничника, Героя Радянського Союзу Костянтина Заслонова, а головну станцію «Парк культури» перейменовано на «Заслоново».

У середині 1980-х років на станції «Заслоново» проведений капітальний ремонт, а 1987 року проведена технічна модернізація залізниці з облаштуванням ​​автоблокування, електричною централізацією, побудовано нову будівлю диспетчерської на станції «Піонерська», піщаний баластовий шар був замінений на щебеневий. Введені в експлуатацію новий тепловоз ТУ7А-2 782 і 6 вагонів ПВ40.

1994 року тепловоз ТУ2-010 був списаний на металобрухт, а 6 вагонів PAFAWAG повністю розбиті місцевими вандалами. У 2005 році був списаний тепловоз ТУ2-113. Нині він знаходиться на стоянці в Берестейському музеї залізничної техніки. 2005 року вагони PAFAWAG, 1987 року виробництва, було відправлено на ремонт на Гомельський вагоноремонтний завод. З нагоди 50-річного ювілею залізниці капітально відремонтовані 6 вагонів були подаровані дитячій залізниці, де вони і експлуатуються і понині.

Влітку 2008 року до залізниці надійшов тепловоз ТУ7А-3350.

У травні 2009 року відбулося урочисте відкриття нового навчального центру з профілюючими напрямками, комп'ютерним класом та музеєм історії.

2013 року 6 пасажирських вагонів ПВ51 пройшли реконструкцію на Мінському вагоноремонтному заводі. Тепловоз ТУ7А-2782 також пройшов реконструкцію в депо станції Ліда.

Нині на дитячій залізниці експлуатуються два тепловоза ТУ7А-2782, ТУ7А-3350 та 12 вагонів серії ПВ40, два з яких оснащені дизель-генераторною установкою, яка призначена для освітлення та опалення вагонів. Всі вагони обладнані системою радіомовлення для проведення музичного супроводу та тематичних екскурсій.

У вихідні та святкові дні на залізниці курсують два склади. На станції «Піонерська» відбувається схрещення потягів, під час якого один потяг за маршрутом «Сосновий Бор — Заслоново» здійснює зупинку, а інший потяг за маршрутом «Заслоново — Сосновий Бор» прямує перегоном без зупинки.

Загальна характеристикаРедагувати

До складу Мінської дитячої залізниці імені К. С. Заслонова входять:

  • 2 станції: «Заслоново» (до 1971 року — «Парк культури»), «Піонерська»;
  • платформа: «Сосновий Бор».
  • Серед штучних споруд наявні: міст, шляхопровід, 3 залізничних переїзда.

ІнфраструктураРедагувати

Станція «Заслоново» розташована за адресою: проспект Незалежності, 86 (неподалік від станції   «Парк Челюскінців»). У будівлі вокзалу розташовані зал чекання, дві квиткові каси, приміщення чергового по станції, інструкторська та макет залізниці. Є початковою та кінцевою станцією маршруту дитячої залізниці, де відбувається посадка та висадка пасажирів.

Станція «Піонерська» — технічна. На станції розташовані пульти СЦБ, з яких здійснюється управління рухом. Станція має 4 колії, є оглядова канава та гідроколонки. На станції проводиться технічне обслуговування локомотивів та рухомого складу.

Платформа «Сосновий Бор» розташована в лісопарковій зоні. Раніше там була дерев'яна будівля вокзалу, але вона була знищено пожежею, і нині там встановлено навіс. Тут пасажири можуть вийти з потяга, відпочити, подихати свіжим повітрям, відволіктися від повсякденної суєти.

МоделизмРедагувати

На базі гуртка «Юний залізничник» дитячої залізниці проводяться заняття з моделювання залізничного транспорту, туди приймають учнів 5-7 класів. У будівлі станції «Заслоново» розташований діючий макет залізниці в типорозмірі H0.

Щороку до Дня залізничника (перша неділя серпня) члени «Клубу БМ» спільно зі своїми колегами по захопленню влаштовують виставку чинного модульного макета залізниці з рухом поїздів у тунелі ( «покатушки).

Рухомий складРедагувати

  • Локомотиви:
    • тепловоз ТУ7А-2782;
    • тепловоз ТУ7А-3350.
  • Пасажирські вагони:
    • 6 вагонів ПВ51 Деміхівського машинобудівного заводу.

Раніше експлуатувалися: паровози 159-232, Кп-4-465, тепловози ТУ2-010 та ТУ2-113, 6 пасажирських вагонів «PAFAWAG».

Робота залізниціРедагувати

Дитяча залізниця відкривається щороку 1 травня, а закривається в останню неділю вересня. У травні та вересні залізниця відкрита щонеділі та на свята, у літні місяці — щосереди, щочетверга, щоп'ятниці, щосуботи та щонеділі.

Інтервал руху потягів — 35 хвилин.

«Новорічний експрес»

 
«Новорічний експрес», що експлуатується під час зимовмх свят з 2008 року

З 20082009 року і надалі щорічно, під час зимових канікул, на дитячій залізниці курсує новорічний потяг.

Програма поїздки включає:

  • поїздка у новорічному потязі у супроводі казкових героїв (у кожному вагоні свій герой) на лісову галявину до станції «Сосновий Бор»;
  • театралізовану виставу на лісовій галявині за участю персонажів з дитячих казок, мультфільмів та звичайно же за участю Діда Морозу та Снігуроньки;
  • наприкінці поїздки кожен пасажир потяга отримує новорічний подарунок.

ГалереяРедагувати

ПриміткиРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Бровка П. У. Минск: Энциклопедический справочник. — Главная редакция БелСЭ, 1980. — 424 с.

ПосиланняРедагувати