Дирекційний кут
Дирекці́йний кут (рос. дирекционный угол, англ. grid bearing, grid azimuth; directional angle; нім. Richtungswinkel m, Richtwinkel m, topographischer Azimut n, m, Gitterazimut n, m) — кут в горизонтальній площині, між напрямком, паралельним осі ординат та даним напрямком, відлічений за годинниковою стрілкою. В геодезії і маркшейдерії.

Дирекційний кут відраховується від напряму осьового меридіана до даного напряму. (Слісенко Я. А.)


Всю кулясту земну поверхню не можна перенести на площину без розривів і спотворень. Тому її ділять на рівні частини, обмежені меридіанами з різницею довгот n градусів, звані n-градусними координатними зонами. У кожній такій зоні за вертикальну вісь координат (вісь Х[уточнити]) прийнято осьовий меридіан. Горизонтальна вісь Y[уточнити] доповнює систему до правої і збігається у всіх зонах із лінією екватора. Перетин осей у кожній зоні приймається за початок координат. Додатними вважаються значення координат X на північ від лінії екватора (OY). Кут за годинниковою стрілкою від 0° до 360° між північним напрямком осі Х (вертикальною лінією кілометрової сітки) і напрямком на предмет є дирекційним кутом.[1]
Дирекційні кути застосовують при виконанні зарубок або прокладанні полігонометричного ходу шляхом передання кутових вимірювань від напрямку з відомим дирекційним кутом до шуканих[2].
Дирекційні кути напрямків можуть визначатися геодезичним, магнітним, астрономічним і гіроскопічним способами, а також методами космічної геодезії.
Взаємозв'язок дирекційного кута з іншими кутами орієнтування
ред.Магнітний азимут
ред.Магнітний спосіб полягає у визначенні за допомогою магнітної стрілки компаса (бусолі) і за даними про схилення магнітної стрілки.[2]
Наближені значення дирекційних кутів напрямків ( ) з точністю порядку 10-25 мінут можна обчислити зі значення магнітного азимуту напрямку ( ), визначеного за допомогою компаса або орієнтир-бусолі, що входить до комплекту додаткового обладнання теодолітів та тахеометрів. Орієнтир-бусоль призначена для визначення магнітних азимутів напрямів (з точністю 1-60 кутових секунд). Для переходу від магнітного азимуту до дирекційного кута необхідно знати схилення магнітної стрілки ( ), яке визначають, як правило, на вихідному геодезичному пункті в районі виконання робіт та зазначають на топографічних картах.
Географічний азимут
ред.Географічний азимут є дирекційним кутом.
Геодезичний румб
ред.Геодезичний румб та дирекційний кут пов'язані формулами: I чверть —
II чверть
III чверть
IV чверть
Навігаційний румб
ред.Зв'язок між навігаційним та дирекційним кутом встановлюється за формулою:
- відхилення магнітної стрілки вліво відносно норду;
+ відхилення магнітної стрілки вправо відносно норду
Зближення меридіанів
ред.Зближення меридіанів — кут між істинним меридіаном та вертикальною лінією кілометрової сітки або лінією паралельною їй[3]. Зближення меридіанів, яке зазначають на топографічних картах, стосується середньої (центральної) точки аркуша[4].
Обернена геодезична задача
ред.Дирекційний кут напряму на орієнтир можна обчислити, розв'язавши обернену геодезичну задачу, якщо відомі плоскі прямокутні координати початкової точки та орієнтиру.
Розв'язують обернену геодезичну задачу в такому порядку:
1) обчислюють прирости координат:
2) з розв'язку прямокутного трикутника визначають румб лінії:
.
звідки
3) за знаками приростів координат і за відомим румбом лінії визначають дирекційний кут лінії
№ | Чверть (напрямок) | Зв'язок румба та дирекційного кута | Знак приросту | Знак приросту |
---|---|---|---|---|
1 | північний схід | + | + | |
2 | південний схід | - | + | |
3 | південний захід | - | - | |
4 | північний захід | + | - |
4) визначають горизонтальне прокладання (довжину лінії)
.[5]
Примітки
ред.- ↑ А.Ф. Лахин Б.Е. Бызов И.М. Прищепа. Военная топография для курсантов учебных подразделений. — Москва : Военное издательство Министерства Обороны СССР, 1973. — С. 126.
- ↑ а б Дирекційний кут [Архівовано 10 січня 2022 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ А.Ф. Лахин Б.Е. Бызов И.М. Прищепа. Военная топография для курсантов учебных подразделений. — Москва : Военное издательство Министерства Обороны СССР, 1973. — С. 135.
- ↑ 1.14. Дирекційні кути і азимути [Архівовано 10 січня 2022 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ Обернена геодезична задача [Архівовано 10 січня 2022 у Wayback Machine.] (рос.)
Література
ред.- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
Посилання
ред.- Дирекційний кут // Термінологічний словник-довідник з будівництва та архітектури / Р. А. Шмиг, В. М. Боярчук, І. М. Добрянський, В. М. Барабаш ; за заг. ред. Р. А. Шмига. — Львів, 2010. — С. 82. — ISBN 978-966-7407-83-4.