Вікіпедія

Димитріос Христодулу

Димитріос Христодулу (грец. Δημήτριος Χριστοδούλου, нар. 19 жовтня 1951(19511019), Афіни, Греція) — грецький математик та фізик, відомий своїми досягненнями в області теорії нелінійних рівнянь математичної фізики, зокрема, доказом нелінійної стабільності простору Міньківського в загальній теорії відносності без космологічної сталої (разом з Серджіу Клайнерманом[en]), і доказом стійкості формування поверхонь пасток, а отже, чорних дір та гравітаційних сингулярностей, при еволюції простору-часу. Є також одним з авторів концепції приводимої маси чорної діри.

Димитріос Христодулу
Народився 19 жовтня 1951(1951-10-19)[1] (72 роки)
Афіни, Грецьке королівство[1]
Країна  США
 Греція
Діяльність математик, фізик, викладач університету
Alma mater Принстонський університет
Галузь математика
Заклад Принстонський університет
Нью-Йоркський університет
Сиракузький університетd
Федеральна вища технічна школа Цюриха
Науковий ступінь докторський ступінь[1]
Науковий керівник Джон Арчибальд Вілер і Remo Ruffinid
Відомі учні Johannes Sauterd[2]
Shuang Miaod[2]
Аспіранти, докторанти Mihalis Dafermosd
Longdong Qiud[2]
Gilbert Aharon Weinsteind[2]
Fadi Twainyd[2]
Enno Lenzmannd[2]
Lydia Bierid[2]
Jerrold Garciad[2]
Anthony Rizzid[2]
Ivo Kaelind[2]
Andre Lisibachd[2]
Pengyu Led[2]
Членство Національна академія наук США
Американська академія мистецтв і наук
Європейська академія[3]
Американське математичне товариство[4][5]
Нагороди
CMNS: Димитріос Христодулу у Вікісховищі

Біографія ред.

Христодулу народився в Афінах, а ступінь PhD отримав в Принстонському університеті в 1971 році під науковим керівництвом Джона Арчибальда Вілера [6]. В 1971—1972 роках працював у Калтесі, в 1972—1973 був професором фізики в Афінському університеті. В 1973—1974 роках був запрошений в CERN, а в 1975—1976 роках — до Міжнародного центру теоретичної фізики в Трієсті. В 1976—1981 роках Хрістодолу — одержувач стипендії Гумбольдта (англ. Humboldt Fellow) в Інституті Макса Планка в Мюнхені, а в 1981 — 1983 роках — запрошений член Курантовського інституту[en], потім, в 1983—1985 роках — професор фізики в Сиракузькому університеті[en], а в 1985—1987 роках — професор математики там же. В 1988—1992 роках — професор математики Курантовського інституту, 1992—2001 рік — Принстонського університету. На 2016 рік працює професором математики і фізики в Швейцарській вищій технічній школі Цюриха [7].

Має подвійне громадянство: Греції та США [7].

Науковий внесок ред.

При написанні в Принстоні своєї PhD дисертації «Investigations in Gravitational Collapse and the Physics of Black Holes» Димитріос (разом з Ремо Руффіні[en]) в 1970—1971 роках ввів важливий термін оборотних та необоротних процесів у фізиці чорних дір, а також термін приводимої маси чорної діри — такої маси, нижче якої вже існуюча чорна діра не може опуститися за жодних маніпуляціях з нею в рамках класичної фізики, одночасно і незалежно від Гокінга таким чином знайшовши і обґрунтувавши другий закон класичної динаміки чорних дір[8][9] Після цього його роботи почали орієнтуватись на математику, концентруючись на проблемах гравітації і, трохи пізніше, гідродинаміки. Важливими етапами подальшої роботи є вивчення аналізу французької школи під орудою Івонн Шоку-Брюан в 1977—1981 роках, а потім співробітництво з Шинтан Яу в США в 1981—1986 роках.

В 1993 році Христодулу з Клайнерманом опублікував монографію, в якій містився вичерпний доказ надзвичайно важкої теореми про нелінійну стабільність простору Міньківського щодо збурень в рамках ОТО без космологічної сталої, яке вони отримали в серії робіт 1984—1991 років[10]. В 1991 році його стаття[11]підтвердила, що після проходження цугу гравітаційних хвиль правильна ґратка з вільно падаючих пробних тіл викривлюється, не повертаючись у вихідне положення, що називається зараз «нелінійним ефектом пам'яті». Протягом 1987 — 1999 років Христодулу опублікував серію статей про Гравітаційний колапс сферично-сіметричного самогравитируючого скалярного поля і про формування чорних дір та сингулярностей простору-часу[12][13][14]. Він показав, що при такому колапсі можливе утворення голих сингулярностей, що не закритих горизонтом подій[15]. Проте Христодулу вдалося показати, що такі сингулярності нестійкі відносно збурень початкових даних[16].

В 2007 році вийшла книга Христодулу про формування ударних хвиль в 3-вимірних стискаючихся рідинах. Частково подібне завдання формування сингулярностей при еволюції простору-часу в загальному випадку, що не обмежується сферичною симетрією, якою Христодулу інтенсивно займався в 2001—2008 роках, була вирішена: вперше вдалося показати, що в порожньому просторі-часі, з самого початку не є поверхонь пасток, але є гравітаційні хвилі, такі поверхні можуть формуватися з плином часу, що неминуче призводить до формування чорної діри і появі всередині неї гравітаційної сингулярності згідно теореми Пенроуза[en]. В 2009 році Христодулу видав книгу, яка містить доказ цього твердження[10].

Нагороди та визнання ред.

Доробок ред.

  • Christodoulou, Demetrios; Klainerman, Sergiu (1993). The global nonlinear stability of the Minkowski space. Princeton: Princeton University Press. ISBN 0-691-08777-6.
  • Christodoulou, Demetrios (2000). The action principle and partial differential equations. Princeton: Princeton University Press. ISBN 0-691-04957-2.
  • Christodoulou, Demetrios (2007). The formation of shocks in 3-dimensional fluids. Zurich: European Mathematical Society Publishing House. ISBN 978-3-03719-031-9.
  • Christodoulou, Demetrios (2009). The formation of black holes in general relativity. Zurich: European Mathematical Society Publishing House. ISBN 978-3-03719-068-5.
  • Christodoulou, Demetrios; Miao, Shuang (2014). Compressible flow and Euler's equations. Beijing and Somerville: Higher Education Press and International Press. ISBN 978-7-04-040098-4.

Примітки ред.

  1. ↑ а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #1049266897 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ а б в г д е ж и к л м н Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
  3. ↑ https://www.ae-info.org/ae/User/Christodoulou_Demetrios
  4. ↑ http://www.ams.org/fellows_by_year.cgi?year=2013
  5. ↑ http://www.ams.org/news?news_id=1680
  6. ↑ Demetrios Christodoulou. Mathematical Genealogy Project. Архів оригіналу за 18 травня 2011. Процитовано 8 серпня 2005.
  7. ↑ а б Demetrios Christodoulou Curriculum Vitae (PDF). Swiss Federal Institute of Technology Zurich. Архів оригіналу (PDF) за 25 березня 2009. Процитовано 13 квітня 2010.
  8. ↑ Christodoulou D.. Reversible and Irreversible Transformations in Black-Hole Physics : [англ.] // Physical Review Letters. — 1970. — Vol. 25. — С. 1596-1597. — Bibcode: 1970PhRvL..25.1596C. — DOI:10.1103/PhysRevLett.25.1596.
  9. ↑ Christodoulou D., Ruffini R.. Reversible Transformations of a Charged Black Hole : [англ.] // Physical Review D. — 1971. — Vol. 4. — С. 3552-3555. — Bibcode: 1971PhRvD...4.3552C. — DOI:10.1103/PhysRevD.4.3552.
  10. ↑ а б Autobiography of Demetrios Christodoulou. Архів оригіналу за 7 лютого 2012. Процитовано 10 березня 2012. {{cite web}}: Проігноровано невідомий параметр |description= (довідка)
  11. ↑ D. Christodoulou (1991). Nonlinear nature of gravitation and gravitational-wave experiments. Phys. Rev. Lett. 67 (12): 1486—1489. Bibcode:1991PhRvL..67.1486C. doi:10.1103/PhysRevLett.67.1486. PMID 10044168.
  12. ↑ D. Christodoulou (1987). A mathematical theory of gravitational collapse. Commun. Math. Phys. 109 (4): 613—647. Bibcode:1987CMaPh.109..613C. doi:10.1007/BF01208960.
  13. ↑ D. Christodoulou (1991). The formation of black holes and singularities in spherically symmetric gravitational collapse. Commun. Pure & Appl. Math. 44 (3): 339—373. doi:10.1002/cpa.3160440305.
  14. ↑ D. Christodoulou (1993). Bounded variation solutions of the spherically symmetric Einstein-scalar field equations. Commun. Pure & Appl. Math. 46 (8): 1131—1220. doi:10.1002/cpa.3160460803.
  15. ↑ D. Christodoulou (1994). Examples of naked singularity formation in the gravitational collapse of a scalar field. Ann. Math. 140 (3): 607—653. doi:10.2307/2118619.
  16. ↑ D. Christodoulou (1999). The instability of naked singularities in the gravitational collapse of a scalar field. Ann. Math. 149 (1): 183—217. doi:10.2307/121023.
  17. ↑ The Tomalla Foundation (PDF). Tomalla Foundation. Архів оригіналу (PDF) за 7 липня 2011. Процитовано 13 лютого 2008.
  18. ↑ Shaw Laureates — 2011 — Mathematical Sciences. The Shaw Prize. Архів оригіналу за 10 червня 2011. Процитовано 7 липня 2011. «…for their highly innovative works on nonlinear partial differential equations in Lorentzian and Riemannian geometry and their applications to general relativity and topology»
  19. ↑ List of Fellows of the American Mathematical Society (англ.). Архів оригіналу за 5 серпня 2013. Процитовано 4 серпня 2013.

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Димитріос_Христодулу&oldid=41010773