Вікіпедія

Дикий Олексій Олександрович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Дикий.

Олексій Олександрович Дикий (позивний — Дикий ; укр. Дикий Олексій Олександрович ; рід. 5 липня 1974, Макіївка, Донецька область, Українська РСР, СРСР) — колабораціоніст, генерал-полковник поліції Росії (2023)[2] . Герой Донецької Народної Республіки (2015).

Дикий Олексій Олександрович
Народився 5 липня 1974(1974-07-05) (49 років)
Краснодар, РРФСР, СРСР[1]
Нагороди
медаль «За бездоганну службу» III ступеня
Герой Донецької Народної Республіки
Order of Republic

Міністр внутрішніх справ самопроголошеної «Донецької Народної Республіки» (2015—2022). Тимчасово виконуючий обов'язки Міністра внутрішніх справ окупаційного уряду ДНР (з 11 грудня 2022 року).

Через підтримку російсько-української війни — під санкціями 27 країн ЄС, Великобританії, США, Канади, Швейцарії, Австралії, Японії, України, Нової Зеландії.</img>.

Біографія ред.

Народився 5 липня 1974 року[3] у місті Макіївка Донецької області.

Після закінчення середньої школи проходив службу в органах внутрішніх справ України .

У 2011 році був призначений на посаду начальника відділу боротьби з незаконним обігом наркотиків Донецького міського управління ГУМВСУ в Донецькій області, отримав звання підполковника міліції.

Після початку збройного конфлікту на Донбасі зайняв бік сепаратистів. З квітня 2014 року перебував у будівлі Донецької обласної державної адміністрації, був помічений під час штурму обласної прокуратури. У травні — червні 2014 року брав участь у захопленні адміністративної будівлі УБОЗ .

Далі проходив службу першим заступником міністра внутрішніх справ ДНР, забезпечував порядок на «параді полонених» 24 серпня 2014 року.

Указом Голови ДНР від 8 листопада 2014 року № 7 Дикому було надано звання генерал-майора поліції ДНР.

За участь у боях за Дебальцеве 21 лютого 2015 року отримав звання Героя Донецької Народної Республіки[4].

1 березня 2015 року призначений виконувачем обов'язків, потім з 15 квітня 2015 року[5] міністром внутрішніх справ Донецької Народної Республіки.

У 2017 році створив та очолив Оперативно-бойове тактичне формування (ОБТФ). У 2019 році Денис Пушилін, своїм наказом № 22 від 6 лютого 2019 року, присвоїв цьому підрозділу найменування «Каскад»[6] .

Після початку російського вторгнення в Україну ОБТФ «Каскад», за інформацією Держдепартаменту США, брало активну участь у штурмі «Азовсталі» і в боях за Маріуполь[7] . Також, за їхньою інформацією, Дикий курирує фільтраційні табори, розташовані в Донецькій області України[7][8]. У листопаді 2022 року Дикого було помічено під Павлівкою Донецької області, де він провів нагородження бійців сепаратистських військ[9][10] .

За словами незалежного дослідника Кріса Оуена, який цитує голову правозахисної групи «Русь сидяча» Ольгу Романову, воєнізована група Вагнера, яка і без того була відома своєю жорстокістю, створила «Компанію дикунів», що складається з найжорстокіших завербованих ув'язнених, яка базується в Донецьку і очолюється міністром внутрішніх справ Донецької Народної Республіки Олексієм Диким[11] .

11 грудня 2022 року, наказом Міністерства внутрішніх справ Російської Федерації № 1490 л/с О. Дикий був призначений тимчасово виконуючим обов'язки Міністра внутрішніх справ з анексованої частини Донецької області вже як «суб'єкта Російської Федерації»[12] . Указом Президента Російської Федерації від 21.02.2023 № 114 йому було надано спеціальне звання генерал-полковник поліції[2].

Примітки ред.

  1. ↑ https://sanctions.nazk.gov.ua/en/sanction-person/201/
  2. ↑ а б Указ Президента Российской Федерации от 21.02.2023 № 114 «О присвоении специальных званий высшего начальствующего состава и воинского звания высшего офицера». Архів оригіналу за 22 лютого 2023. Процитовано 22 лютого 2023.
  3. ↑ СДД поздравляет с Днем Рождения Дикого Алексея Александровича. Архів оригіналу за 9 листопада 2022. Процитовано 9 листопада 2022.
  4. ↑ Дикий Алексей Александрович — биография [Архівовано 2023-10-11 у Wayback Machine.] / ppt-online.org
  5. ↑ Указ Главы ДНР от 15 апреля 2015 года №141 (PDF). Официальный сайт Правительства ДНР. Архів оригіналу (PDF) за 18 травня 2015. Процитовано 9 травня 2015.
  6. ↑ ОБТФ «Каскад»: «дикий» спецназ ДНР / AmalNews
  7. ↑ а б Дополнительные усилия Соединенных Штатов по привлечению России к ответственности за ее войну против Украины. state.gov. 15 грудня 2022. Архів оригіналу за 23 лютого 2023. Процитовано 23 лютого 2023.
  8. ↑ Crowley, Michael (15 грудня 2022). The U.S. imposes sanctions on a Russian oligarch and other officials. The New York Times. Архів оригіналу за 23 лютого 2023. Процитовано 23 лютого 2023.
  9. ↑ Resumen de la guerra de Rusia en Ucrania del 10 de noviembre. CNN (ісп.). 10 листопада 2022. Архів оригіналу за 23 лютого 2023. Процитовано 23 лютого 2023.
  10. ↑ Reports of Ukrainian intelligence in Kherson and a Russian flag in Pavlivka. What's happening on the front line?. The Insider (рос.). Архів оригіналу за 23 лютого 2023. Процитовано 23 лютого 2023.
  11. ↑ Grupul Wagner ar fi creat o „companie sălbatică”, formată din cei mai violenți deținuți recrutați. Timpul.md (молд.). 2 грудня 2022. Архів оригіналу за 23 лютого 2023. Процитовано 23 лютого 2023.
  12. ↑ Приказ Министерства внутренних дел Российской Федерации от 11 декабря 2022 года № 1490 л/с[недоступне посилання] / Министерство внутренних дел по Донецкой Народной Республике

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Дикий_Олексій_Олександрович&oldid=42293899