Дзюба Роман Олексійович
Роман Олексійович Дзюба (позивний — Аполон; 3 квітня 1987, м. Лубни — 7 березня 2022, м. Маріуполь) — український військовий, старший солдат Окремого загону спеціального призначення "Азов", Національної гвардії України, учасник російсько-української війни, що загинув у ході російського вторгнення в Україну.
| Роман Дзюба Дзюба Роман Олексійович | ||
|---|---|---|
 Старший солдат | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження | 3 квітня 1987 м. Лубни, Полтавська область, Україна | |
| Смерть | 7 березня 2022 (34 роки) м. Маріуполь, Донецька область, Україна (в результаті бойових дій) | |
| Національність | українець | |
| Alma Mater | Полтавський ПНУ ім. В.Г. Короленка | |
| Ступінь | Бакалавр факультету психології | |
| Псевдо | Аполлон | |
| Військова служба | ||
| Приналежність |  Україна | |
| Вид ЗС |  Національна гвардія | |
| Війни / битви | Російсько-українська війна | |
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
Життєпис
ред.Народився 3 квітня 1987 року в м. Лубнах Полтавської області.
З вересня 1994 року навчався у Лубенській середній школі № 2, де в 2004 році отримав атестат про середню освіту. У липні того ж року вступив на навчання до Лубенського професійного ліцею за спеціальністю «електрозварник ручного зварювання», який закінчив в 2005 році з відзнакою.
З жовтня 2006 року — по вересень 2007 року працював електрозварником на заводі «Комсомолець» в м. Лубнах. З квітня по серпень 2008 року працював в ТОВ «Запоріжметал Холдінг» в м. Києві. З жовтня 2008 року по серпень 2014 року працював на заводі «Лубнимаш» на посаді оператора верстата ЧПУ.
З жовтня 2005 року по вересень 2006 року проходив строкову військову службу в 95 ОАМБр.
З серпня 2014 року по жовтень 2015 року проходив військову службу за мобілізацією в 92 ОМБр на посаді командира відділення та брав участь в АТО.
З серпня 2016 року по серпень 2018 року проходив службу у відділенні спеціального призначення Військової служби правопорядку у Збройних Силах України. Був нагороджений грамотами та відзнаками.
З липня 2018 року по липень 2021 рік проходив військову службу у 81 ОАЕМБр. Брав участь в ООС. Був нагороджений грамотами та медаллю. Проходив спеціалізовані курси з військових напрямків підготовки.
З початком російського вторгнення в Україну проходив військову службу у складі 12 БрОП Національної гвардії України.
Загинув 7 березня 2022 року у боях під час оборони м. Маріуполя на Донеччині.
11 січня з Романом попрощалися у Лубнах[1].
Вшанування пам'яті
ред.20 серпня 2022 року, пам'ять загиблого воїна було вшановано в ході фотовиставки в м. Полтаві, яка була присвячена загиблим воїнам полку «Азов»[2].
На початку 2023 року, за ініціативи Віри Литвиненко, матері загиблого в м. Маріуполі Владислава Литвиненка (позивний «Вектор»), яка стала ініціатором і керівником проєкту зі вшанування подвигу «Азовців», керівниці «Програми з підтримки родин загиблих в „Азові“ та вшанування й увічнення їх подвигу» Вікторії Грицаєнко, дружини загиблого в м. Маріуполі Героя України Віталія Грицаєнка (позивний «Гоголь»), заступника командира полку «Азов» та за підтримки Лубенської міської ради, подвиг воїна вшанували, розмістивши його портрет на вулицях рідного міста Лубни. Виставки з портретом Героя також були відкриті у містах Києві та Полтаві[3][4].
Нагороди
ред.- орден «За мужність» III ступеня (2022, посмертно) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.
Примітки
ред.- ↑ На Полтавщині попрощаються із воїном, який загинув під час оборони Маріуполя (фото).
- ↑ «Ми досі його не поховали»: у Полтаві влаштували фотовиставку загиблих бійців «Азову». 20.08.2022, 17:30
- ↑ Азов. Воїни світла. 03.01.2023
- ↑ На Полтавщині вшанували пам'ять бійців «Азову», які загинули під час оборони Маріуполя. 03.01.2023, 19:31
Джерела
ред.- Указ Президента України від 17 березня 2022 року № 144/2022 «Про відзначення державними нагородами України»
|
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |