Дзюбан Максим Мирославович

український військовик (1992-2014)

Макси́м Миросла́вович Дзю́бан (нар. 27 серпня 1992(19920827), Львів, Україна — 31 серпня 2014, Луганський аеропорт[1], Луганськ, Україна) — солдат Збройних сил України, учасник війни на сході України (80-та окрема десантно-штурмова бригада).

Дзюбан Максим Мирославович
 Солдат
Загальна інформація
Народження27 серпня 1992(1992-08-27)
Львів, Україна
Смерть31 серпня 2014(2014-08-31) (22 роки)
Луганський аеропорт (?)[1], Луганськ, Україна
ПохованняЛичаківський цвинтар
Alma MaterЛьвівська філія Київського національного університету культури і мистецтв
Військова служба
Роки служби2014
ПриналежністьУкраїна Україна
Вид ЗСЗСУ Збройні сили
Рід військ Десантні війська
Формування
Війни / битви
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Нагрудний знак «За оборону Донецького аеропорту»
Нагрудний знак «За оборону Донецького аеропорту»

Життєпис

ред.

Народився 1992 року у місті Львів. Здобув середню освіту у львівській ЗОШ № 60. Навчався у Львівській філії Київського національного університету культури і мистецтв, спеціальність — туризм.[2]

Призваний за мобілізацією навесні 2014 року; стрілець-зенітник зенітно-ракетного взводу 1-ї роти 80-ї окремої аеромобільної бригади.

Загинув у бою біля луганського летовища. З 31 серпня з Максимом втрачено зв'язок. Терористи не дали одразу забрати тіло з поля бою, телефонували з його телефону рідним. Тіла Максима Дзюбана, Євгена Іванова, Миколи Кльоба, Назарія Попадика та Сергія Тимощука були доставлені до моргу міста Лутугине — на території, захопленій терористами та російськими військовими.

16 жовтня 2014 року тіла 5-ти загиблих десантників були вивезені з Лутугиного представниками Цивільно-військового співробітництва Міністерства оборони України та доставлені до Дніпропетровська.

Упізнаний за експертизою ДНК серед похованих під Дніпропетровськом невідомих героїв АТО. Парастас за загиблим Героєм відбувся у п'ятницю, 25 березня 2016 року, у передпоховальній каплиці, що по вул. Пекарській. 26 березня 2016 року, у гарнізонному храмі святих апостолів Петра і Павла відбулася прощальна панахида[3]. Траурна процесія рушила центром міста від гарнізонного храму до Личаківського цвинтаря, де відбулося перепоховання Героя на полі почесних поховань № 76.

Без Максима лишились батьки.

Нагороди та вшанування

ред.

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений

  • 3 лютого 2017 року — орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[4]
  • нагрудний знак «За оборону Луганського аеропорту» (посмертно)
  • згідно рішення виконкому ЛМР учасник АТО Максим Дзюбан вшанований меморіальною табличкою, яка була встановлена на фасаді будівлі Львівської середньої загальноосвітньої школи № 60 (вул. Полтави, 32), у якій він навчався[5]. Освячення та відкриття меморіальної таблиці герою українсько-російської війни відбулося у лютому 2016 р..
  • Його портрет розміщений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» у Києві: секція 4, ряд 5, місце 4
  • Вшановується 31 серпня на щоденному ранковому церемоніалі вшанування українських захисників, які загинули цього дня у різні роки внаслідок російської збройної агресії[6]

Примітки

ред.
  1. а б Інші загиблі. Архів оригіналу за 8 березня 2017. Процитовано 8 березня 2017.
  2. Вічна пам'ять Герою! (укр.). Процитовано 23 квітня 2020.
  3. У суботу у Львові прощатимуться із Героєм Максимом Дзюбаном. Архів оригіналу за 1 травня 2018. Процитовано 30 квітня 2018.
  4. Указ Президента України від 3 лютого 2017 року № 23/2017 «Про відзначення державними нагородами України»
  5. Двом учасникам АТО у Львові встановлять меморіальні таблиці. Архів оригіналу за 1 травня 2018. Процитовано 30 квітня 2018.
  6. Дзвін Пам'яті пролунав тридцять п'ять разів… В Міноборони вшанували загиблих Українських захисників

Джерела

ред.