Дзюбановський Ігор Якович

український вчений у галузі медицини

Ігор Якович Дзюбановський (нар. 18 лютого 1951, с. Ігровиця Тернопільського району Тернопільської області, Україна) — український вчений у галузі медицини, доктор медичних наук (1992), професор (1993), завідувач кафедри хірургії факультету післядипломної освіти Тернопільського національного медичного університету імені І. Я. Горбачевського[1]. Заслужений діяч науки і техніки України (2015)[2]. «Людина року» на Тернопільщині (2007)[3].

Ігор Якович Дзюбановський
Ігор Якович Дзюбановський
Ігор Якович Дзюбановський
Ігор Якович Дзюбановський
Народився18 лютого 1951(1951-02-18) (73 роки)
Ігровиця, Тернопільський район, Тернопільська область, Українська РСР, СРСР
Країна УРСРУкраїна Україна
Національністьукраїнець
Діяльністьхірург
Alma materТернопільський медичний інститут
ЗакладТернопільський національний медичний університет імені І. Я. Горбачевського
Вчене званняпрофесор
Науковий ступіньдоктор медичних наук
Відомий завдяки:вчений у галузі медицини
НагородиЗаслужений діяч науки і техніки УкраїниЗаслужений діяч науки і техніки України

Життєпис

ред.

Закінчив Тернопільський медичний інститут у 1974 році[4].

У 1980—1989 — асистент, 1989—1992 — доцент кафедри госпітальної хірургії. Від 1992 — завідувач кафедри хірургії факультету вдосконалення лікарів. Від 1994 — голова Тернопільського відділення Українського лікарського товариства. 1995—1998 — завідувач кафедри факультетської хірургії, від 1998 донині — завідувач кафедри хірургії факультету післядипломної освіти ТНМУ.

Голова Асоціації хірургів Тернопілля (від 2015).[5]

Наукова діяльність

ред.

Сфера наукових зацікавлень: геронтологія, хірургія виразкової хвороби.

Розробив методику визначення ступеня ризику операції у хворих похилого віку, оригінальний спосіб резекції шлунка при виразці в умовах хронічної дуоденальної непрохідності; міні-інвазивні методи лікування захворювань печінки, підшлункової залози, нирок.

Доробок

ред.

Автор і співавтор понад 400[6] наукових і навчально-методичних праць; 37 патентів на винаходи[7], 18 раціоналізаторських пропозицій, співавтор 5 підручників, 4 монографій, 2 методичних рекомендацій, затверджених МОЗ України[8].

Підготував 3 доктори мед. наук, 20 кандидатів мед. наук[8].

Окремі праці

ред.
  • Хирургия осложненной язвенной болезни у больных старческого возраста // ВХ. — 1996. — № 6, (у співавторстві).
  • Органозберігаючі оперативні втручання в хірургії виразкових пілородуоденальних стенозів // Шпитальна хірургія. — 1998. — № 1, (у співавторстві).
  • Морфометрична та імуноморфологічна оцінка структурно-функціональних змін шлунка при виразковій хворобі // Шпитальна хірургія. — 1999. — № 3, (у співавторстві).
  • Діагностично-лікувальний алгоритм при гострих шлункових кровотечах на ґрунті геморагічних гастритів // Шпитальна хірургія. — 2004. — № 4, (у співавторстві).
  • Органощадні операції в хірургії виразкової хвороби шлунка // Acta Medica Leopoliensia. — 2005. — № 4, (у співавторстві).

Нагороди

ред.

Примітки

ред.
  1. Кафедра хірургії ФПО. Сайт ТНМУ. Архів оригіналу за 15 липня 2021. Процитовано 7 вересня 2021.
  2. а б Указ Президента України від 18 травня 2012 року року № 331/2012 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня науки»
  3. а б Конкурс «Людина року на Тернопільщині» [Архівовано 3 січня 2017 у Wayback Machine.] // Історико-краєзнавчий проект «Жнибороди — Бучаччина — Тернопілля».
  4. Асоціація випускників ТНМУ. Сайт ТНМУ. Архів оригіналу за 11 серпня 2021. Процитовано 7 вересня 2021.
  5. Асоціація хірургів Тернопілля [Архівовано 27 серпня 2016 у Wayback Machine.].
  6.   Ігор Дзюбановський на YouTube // Агенція новин Терен. — 2015. — 4 грудня.
  7. Дзюбановський І. Я. База патентів України. Архів оригіналу за 6 серпня 2017. Процитовано 12 вересня 2016.
  8. а б Дзюбановський І. Я. Сайт ТНМУ. Архів оригіналу за 7 вересня 2021. Процитовано 7 вересня 2021.
  9. ТДМУ відзначив своє 60-річчя [Архівовано 6 червня 2017 у Wayback Machine.] // Сайт ТДМУ. — 2017. — 29 травня.

Джерела

ред.

Посилання

ред.
  Зовнішні відеофайли
    Ігор Дзюбановський на YouTube // Агенція новин Терен. — 2015. — 4 грудня.