Дж. Дж. Джилінджер (латис. Dž. Dž. Džilindžers, справжнє ім'я — Раймонд Рупейкс (латис. Raimonds Rupeiks); нар. 8 березня 1966) — латвійський театральний режисер. Головний режисер Театру "Дайлес".

Дж. Дж. Джилінджер
Народився 8 березня 1966(1966-03-08) (58 років)
Байконир, Кизилорда, Казахська РСР, СРСР
Країна  Латвія
Діяльність театральний режисер, актор
Alma mater Latvian Academy of Cultured
Знання мов латиська
Нагороди

Життєпис

ред.

Раймонд Рупейкс народився 8 березня 1966 у Байконурі (Казахстан) у родині службовців. Батько – інженер-проектувальник, мати – економіст.

Закінчив 3-ю Екабпілську середню школу (1983), навчався в Ризькому політехнічному інституті (19841987) та на театральному відділенні Латвійської академії культури (19931997)[1].

Працював у ризькій Школі основ акторської майстерності Л. Стіебри, стажувався у латвійського режисера та театрального педагога Ольгерта Кродерса. Один із засновників авангардного театрального об'єднання «Nepanesamā teātra arteļa» (1996). З 1997режисер і згодом з 2011 — головний режисер Театру "Дайлес"[2].

Творчість

ред.

Дипломною роботою Дж. Дж Джилінджера стала вистава «Емма Боварі», поставлена за мотивами роману Гюстава Флобера та розповіді Вуді Аллена «Образ Сіднея Кугельмаса» у незалежному театрі «Скатуве » (1995). Зі спектаклем «Чорний монах» за розповіддю А. Чехова він взяв участь у Міжнародному фестивалі нового театру Homo Novus у Даугавпілсі (1995) та на огляді молодих талантів «Art Gend - 96» у Данії (1996). Постановка п'єси драматурга Миколи Якимчука "Гемінґвей", Селінджер, Беккет. Три товариші» була показана в рамках театрального фестивалю «Васильєвський острів» у Санкт-Петербурзі (2004). Також Дж. Дж Джилінджер неодноразово був здобувачем щорічних латвійських театральних нагород[3].

Для його творчості характерний елемент провокації. Часто перевага надається тим п'єсам, де історичні особистості або літературні герої шокують суспільство своєю екстраординарною, парадоксальною поведінкою чи сприйняттям світу. Для кращого досягнення поставленої мети, ним використовуються музика, стилізовані рухи акторів, помітні театральні костюми, експресивні мізансцени, різке світло, мікрофони для посилення голосу та створення ефекту відчуження[4].

Театральні постановки

ред.

Театр "Дайлес"

ред.

Новий Ризький театр

ред.

Латвійський Національний театр

ред.
  • 2012 — «Розморожений» Вадима Корша
  • 2012 — «Злочин і кара» Леоніда Андрєєва
  • 2011 — «Вій, вітерець!» Карліса Лациса, Яніса Елсберга та Евіти Мамаї
  • 2011 — "Відьма" Карла Шенхера
  • 2010 — "Ханана" Германа Грекова
  • 2008 — «Щоденник кілера» Денні Кінга
  • 2006 — "Дама без камелій" Теренса Мервіна Реттігана
  • 2009 — «Качине полювання» Олександра Вампілова
  • 2009 — «Лист щастя» за п'єсою Танкреда Дорста «Фернандо Крапп написав мені листа»

Ризький театр імені Михайла Чехова

ред.
  • 2009 — "Майзінгер" Германа Грекова

Примітки

ред.
  1. Kristiana Dimitere // Latvijas Enciklopēdija. — Rīga: SIA «Valērija Belokoņa izdevniecība», 2007. — ISBN 9984-9482-0-X.
  2. Teātris un kino biogrāfijās : enciklopēdija / sast. un galv. red. Māra Niedra; māksl. Aleksandrs Busse. — Rīga : Preses nams, 1999-. — (Latvija un latvieši). 1.sēj. A-J. — 1999. — 462 lpp. : il. ISBN 9984-00-331-0 (латис.)
  3. Dailes teātris :: Dž.Dž.Džilindžers. Архів оригіналу за 19 квітня 2013. Процитовано 5 квітня 2013.
  4. Театр и танец в Латвии. Латвийский Институт нового театра. R,, 2008

Література

ред.
  • Театр та танець у Латвії. Латвійський інститут нового театру. R., 2008

Посилання

ред.