Джукуни
Джуку́ни (джукун, квана, коророфа, кварарафа) — народ мовної підгрупи бенуе-конго на південному сході Ніґерії і частково на північному заході Камеруну (Західна Африка).
| Джукуни Jukun | |
|---|---|
 | |
| Кількість | бл. 250 тис. чол. (оцінка, поч. 1990-х рр.) |
| Ареал |
 Нігерія: штати Бенуе, Тараба, Нассарава  Камерун |
| Близькі до: | екої |
| Мова | джукун |
| Релігія | традиційні культи (Анімізм), частково іслам |
Територія проживання, чисельність і групи ред.
Люди джукун проживають у нігерійських штатах Бенуе, Тараба, Нассарава і на північно-західному окраї Камеруну.
Чисельність джукунів у Нігерії становить бл. 200 тис. чол., а в Камеруні — понад 50 тис. чол., тобто загалом бл. 250 тис. чол. (за оцінками на поч. 1990-х рр.).
Джукуни поділяються на такі племена: алаґо, аґату, рендере, ґумаї, шендам, кварарафа, туссле та ін..
Традиційним є поділ джукунів на дві великі групи: джукун бану (jukun banu) і джукун вапа (jukun wapa).
Мова і релігія ред.
Мова (мови) джукунів належить до мовної підгрупи бенуе-конго нігеро-конголезької групи конго-кордофанської мовної родини.
Писемність — на основі латинки.
У джукун поширений білінгвізм — як друга мова хауса.
Джукун сповідують традиційні культи; частина є мусульманами.
Історія і господарство ред.
Етногенетичні легенди самих джукунів свідчать про переселення народу за давнини з північного сходу.
В період XIV — XIX ст.ст. джукуни ставорили раньодержавне формування Коророфа.
Основне традиційне заняття екої — ручне підсічно-вогневе землеробство (ямс, просо, сорго, кокоямс, арахіс). Збиральництво носить підсобний характер, а скотарство утруднене через муху цеце.
Серед ремесел значного розвитку набуло гончарство.
Матеріальна і духовна культура ред.
Тип поселень джукунів — розсіяний. Житло — кругла за плануванням обмазана глиною хатина з жердин і трави, з конічним дахом, переважно з трави, що звичає над стінами. Поширення набуває хаусанський тип житла — прямокутна глинобитна хатина.
За одяг джукунам традиційно правив відріз матерії, обернутий навколо талії, що у ХХ ст. поступився європеїзованому одягу .
Основу раціону складає продукція землеробства.
У джукунів зберігаються традиційні культура, звичаї і обряди, фольклор.
Джерела і література ред.
- Исмагилова Р.Н. Джукун, Народы мира. Историко-этнографический справочник, М.: «Советская энциклопедия», 1988, стор. 155-156 (рос.)
- Исмагилова Р.Н. Народы Нигерии. Этнический состав и краткая этнографическая характеристика., М., 1963 (рос.)
- Meek C.K. A Sudanese Kingdom. An ethnographical study of the Jukun-speaking peoples of Nigeria., L., 1931 (англ.)