Вікіпедія

Джо Алвін

англійський актор

Джозеф Метью Алвін (нар. 21 лютого 1991, Ройал-Танбрідж-Веллс, Кент, Англія) — англійський актор.

Джо Алвін
Joseph Matthew Alwyn
Алвін у 2022 році
ПсевдоВільям Бауері
Народився21 лютого 1991 (33 роки)(19910221)
Ройал-Танбрідж-Веллс, Кент, Англія
Країна Велика Британія
ДіяльністьАктор
Alma mater
Знання мованглійська
Роки активності2015 — теп. час
РодичіВільям Алвін
(прадід)
Нагороди
IMDbID 7153679

Алвін дебютував у повнометражному фільмі як головний персонаж у військовій драмі Енга Лі «Біллі Лінн: Довга перерва посеред бою» у 2016 році та згодом зіграв ролі в таких фільмах, як «Фаворитка» (2018), «Зниклий хлопчик» (2018), «Марія — королева Шотландії» (2018) і Гарріет (2019). У 2022 році він знявся в драматичному серіалі Hulu «Розмови з друзями» та комедійному фільмі «Кетрін, на прізвисько Пташка».

Народився в графстві Кент та виріс у Північному Лондоні. Алвін зацікавився акторською майстерністю в підлітковому віці. Він грав в студентських постановках на Единбурзькому фестивалі Fringe і здобув ступінь бакалавра англійської літератури й драматургії в Бристольському університеті (2012) та акторської майстерності в Центральній школі сценічної мови та драматичного мистецтва (2015).

Алвін зустрічався з американською співачкою й авторкою пісень Тейлор Свіфт шість років (2017–2023). Він працював зі Свіфт над десятьма її піснями, випущеними з 2020 по 2022 рік, включаючи «Exile» з восьмого студійного альбому Свіфт, Folklore, який отримав звання «Альбом року» на 63-й щорічній церемонії вручення премії «Греммі». Він отримав нагороду Трофей Шопар на Каннському кінофестивалі 2018 року та потрапив до списку нових зірок Time 100 Next 2022 року.

Ранні роки й освіта

ред.

Джозеф Меттью Алвін народився 21 лютого 1991 року в Ройал-Танбрідж-Веллс, Кент, Англія.[1] Виріс у Північному Лондоні,[2][3] в родині матері-психотерапевтки та батька-документаліста.[4] Він є правнуком композитора Вільяма Алвіна. Його двоюрідним дядьком був священник і борець за мир Брюс Кент.[5]

Алвін здобув приватну освіту в школі Лондонського Сіті.[6] Він недовго брав уроки гри на гітарі та був частиною шкільного гурту під назвою Anger Management. Згодом у школі грав у футбол і регбі.[7] Хоча Алвін був «замкненою» дитиною,[8] він прагнув стати актором.[9] Він пробувався на невелику роль у «Реальна любов», різдвяній романтичній комедії 2003 року, але не отримав ролі.[4] У підлітковому віці став членом Національного молодіжного театру.[10] Здобуваючи ступінь бакалавра мистецтв (BA) з англійської літератури та драматургії в Бристольському університеті,[8] він зіграв у двох студентських постановках на Единбурзькому фестивалі Fringe.[11] Закінчив навчання у 2012 році. Після подачі заявок до чотирьох драматичних шкіл його прийняли до Центральної школи сценічної мови та драматичного мистецтва,[12] де він здобув ступінь бакалавра з акторської майстерності.[10] На третьому курсі Алвін підписав контракт з агентом, який зустрів його на студентській виставі. Незабаром після цього агент повідомив Алвіну, що кінокомпанія шукає головного героя для фільму «Біллі Лінн: Довга перерва посеред бою» (2016), який стане дебютом Алвіна в повнометражному фільмі.[7]

Кар'єра

ред.

Акторство

ред.

На початку 2015 року[13][7] Алвін отримав головну роль у військовій драмі тайванського режисера Енга Лі 2016 року «Біллі Лінн: Довга перерва посеред бою»,[14][15] яка є екранізацією однойменного роману 2012 року американського письменника Бена Фаунтейна.[16] Лі заявив, що він обрав Алвіна через його «здатність передати книжковий парадокс війни одним лише виразом обличчя».[17] Алвін приїхав до США вперше після проходження кастингів фільму. Він заявив, що «не зовсім відповідає» кастинговим вимогам ролі «19-річного буркотуна-солдата армії США»; Алвін сказав, що у нього було довге світле волосся і він був «набагато худішим», коли проходив прослуховування.[18] У рецензіях на фільм критики високо оцінили гру Алвіна за натуралізм.[12] Далі журналісти назвали фільм його «проривом».[7][8] Потім він зіграв роль другого плану в містичній драмі 2017 року «Передчуття кінця» індійського режисера Рітеша Батри.[8]

 
Алвін у серпні 2018 року

Алвін знявся в ряді фільмів 2018 року. Він зіграв другорядну роль британського дворянина Семюеля Машама в історичному чорному комедійному фільмі «Фаворитка»[19] грецького режисера Йоргоса Лантімоса.[7] На 91-й церемонії вручення премії «Оскар» фільм отримав 10 номінацій.[20] Лорен Маккарті з журналу W високо оцінила фізичний гумор і дурну акторську манеру Алвіна у фільмі, на відміну від його «зовнішнього вигляду сусідського-хлопчика-кінозірки-серцеїда».[7] Він зіграв роль другого плану в історичній драмі Кріса Вейца "Операція «Фінал»[8][21] і другорядну роль у фільмі Джоела Еджертона «Зниклий хлопчик» — біографічній драмі, заснованій на мемуарах американського ЛГБТ+ активіста Гаррарда Конлі 2016 року.[8] Потім Алвін з'явився в ролі англійського державного діяча Роберта Дадлі в історичній драмі «Марія — королева Шотландії».[22][23] Алвін виграв Трофей Шопар разом з австралійською актрисою Елізабет Дебікі на Каннському кінофестивалі 2018 року.[24]

У 2019 році Алвін зіграв рабовласника в біографічній драмі «Гарріет» про Гаррієт Табмен.[25] Він з'явився в ролі Боба Кретчіта в мінісеріалі темного фентезі «Різдвяна пісня», заснованому на однойменній повісті Чарльза Дікенса 1843 року.[26] У 2021 році він зіграв другорядну роль у драматичному фільмі «Сувенір, частина 2»[27], а також промисловця 1960-х років у екранізації романтичного роману Джоджо Моєс 2008 року «Останній лист від твого коханого».[28]

У 2022 році Алвін зіграв головну роль у драматичному серіалі «Розмови з друзями» — екранізації однойменного роману ірландської письменниці Саллі Руні 2017 року.[29] Гра Алвіна була зустрінута неоднозначними відгуками; Вараєті критик Керолайн Фрамке написала, що Алвіну не вистачало індивідуальності та хімії з його колегами.[30] Алвін зіграв пару з Маргарет Кволлі в романтичному трилері «Зірки опівдні» французької режисерки Клер Дені,[31] і також грав дядька головної героїні в середньовічному комедійному фільмі «Кетрін, на прізвисько Пташка» режисерки Ліни Данем, заснований на однойменному дитячому романі 1994 року;[32] обидва фільми були зустрінуті загалом позитивними відгуками[33][34] — прем'єра першого відбулася на Каннському кінофестивалі 2022 року та отримала Гран-прі.[35]

У 2024 році Алвін зіграв ролі другого плану у фільмі-антології грецького режисера Йоргоса Лантімоса «Види милосердя»[36][37], а також в епічній драмі «Бруталіст».

Музика

ред.

Під час стосунків з американською співачкою та автором пісень Тейлор Свіфт Алвін брав участь у створенні десяти її пісень, випущених з 2020 по 2022 рік. Алвін заявив, що це почалось, коли він «дуркував на фортепіано та погано співав», а потім "його підслухала Свіфт і сказала: «Давай закінчимо пісню разом».[38] Він є співпродюсером пісень «Exile», «Betty», «My Tears Ricochet», «August», «This Is Me Trying» і «Illicit Affairs» у восьмому студійному альбомі Свіфт, Folklore (2020); а також був співавтором «Exile» та «Betty» під псевдонімом Вільям Бауері.[39] «Exile» потрапив до топ-10 хіт-парадів у різних країнах, включаючи шосте місце в US Billboard Hot 100[40] і восьме місце в UK Singles Chart.[41]

На 63-й церемонії вручення премії «Греммі» у 2021 році «Exile» було номіновано на «найкраще вокальне поп виконання дуетом або групою», а «Folklore» виграв «Альбом року», що стало першою перемогою Алвіна на премії «Греммі».[42] Алвін, під псевдонімом Бауері, також став співавтором композицій «Champagne Problems», «Coney Island» і заголовної пісні другого альбому Свіфт 2020 року Evermore.[43] У квітні 2022 року Алвін розповів The Wall Street Journal, що псевдонім «Вільям Бауері» — це похідне від імені його прадіда Вільяма Алвіна, який був музичним композитором, і прізвища на честь району Нью-Йорка Бауері, де він провів «багато часу», коли вперше прибув до США.[6] У десятому студійному альбомі Свіфт, Midnights (2022), він згадується як співавтор «Sweet Nothing», знову як Бауері.[44]

Особисте життя

ред.

Алвін мав стосунки з Тейлор Свіфт з 2016 по 2023 рік.[45] Це було предметом інтенсивної уваги таблоїдів.[46] Про їхній розрив і суспільний резонанс навколо нього Алвін сказав у 2024 році: «Я сподіваюся, що будь-хто зможе поспівчувати та зрозуміти труднощі, які приходять із закінченням довгих, повних любові, повністю відданих стосунків, які тривали понад шість з половиною років. Незвичним і ненормальним у цій ситуації є те, що через тиждень це раптово стає загальнодоступним, і зовнішній світ може висловити свою думку… Завжди буде прірва між тим, що відомо, і тим, що сказано. Я змирився з цим».[47] Свіфт згадує про своє розставання з Алвіном у своєму одинадцятому альбомі The Tortured Poets Department (2024).[48]

Алвін приховує своє особисте життя, що пояснює «автоматичною реакцією на культуру, в якій ми живемо».[6][49] Журнал GQ назвав Алвіна «свідомо стриманим актором».[50]

Фільмографія

ред.

Фільми

ред.
Ключове
† Позначає роботи, які ще не вийшли
Рік Назва українською Оригінальна назва Роль Примітки
2016 Біллі Лінн: Довга перерва посеред бою Billy Lynn's Long Halftime Walk Біллі Лінн
2017 Передчуття кінця The Sense of an Ending Адріан Фінн
2018 Операція «Фінал» Operation Finale Клаус Ейхман
Фаворитка The Favourite Семюель Мешем
Зниклий хлопчик Boy Erased Генрі Воллес
Марія — королева Шотландії Mary Queen of Scots Роберт Дадлі
2019 Гарріет Harriet Гідеон Бродесс
2020 Місс Амерікана Miss Americana самого себе Документальний
2021 Сувенір: Частина 2 The Souvenir Part II Макс
Останній лист від твого коханого The Last Letter from Your Lover Лоренс Стерлінґ
2022 Зірки опівдні Stars at Noon Даніель ДеХейвен
Кетрін, на прізвисько Пташка Catherine Called Birdy Джордж
2024 Види милосердя Kinds of Kindness Оцінювач колекційних предметів / Джері / Джозеф
Бруталіст The Brutalist Гаррі Лі Ван Бюрен
Гамлет Hamlet Лаерт Пост-продакшн
Гамнет Hamnet Бартоломью Пост-продакшн

Телебачення

ред.
рік Назва українською Оригінальна назва Роль Примітки
2019 Різдвяна пісня A Christmas Carol Боб Кретчіт мінісеріал; три епізоди
2022 Розмови з друзями Conversations with Friends Нік Конвей Головна роль; 12 серій

Дискографія

ред.
Рік Альбом Пісня Участь
2020 Folklore «Exile» Співавтор
«My Tears Richochet» Співпродюсер
«August»
«This Is Me Trying»
«Illicit Affairs»
«Betty» Співавтор; співпродюсер
Evermore «Champagne Problems» Співавтор
«Coney Island»
«Evermore»
2022 Midnights «Sweet Nothing»

Нагороди

ред.
Список нагород і номінацій, отриманих Алвіном
Нагорода Рік Категорія Робота Результат
Асоціація кінокритиків Остіна 2019 Кращий ансамбль Фаворитка Номінація
BMI London Awards 2021 Пісні року, які найчастіше виконують «Betty» Перемога
2022 «Exile» Перемога
Спілка кінокритиків Бостона 2018 Найкращий акторський ансамбль Фаворитка Друге місце
Каннський кінофестиваль 2018 Трофей Шопар Сам себе Перемога
Кінопремія «Вибір критиків» 2019 Найкращий акторський склад Фаворитка Перемога
Спілка кінокритиків Детройту 2018 Найкращий акторський склад Номінація
Гурток кінокритиків Флориди 2018 Найкращий акторський склад Перемога
Асоціація кінокритиків Джорджії 2019 Найкращий акторський склад Перемога
Греммі 2021 Найкращий альбом року Folklore Перемога
2022 Evermore Номінація
Міжнародна спілка кінофілів 2019 Найкращий акторський склад Фаворитка Номінація
Онлайн кінокритики Нью-Йорку 2018 Найкращий акторський склад Перемога
Спілка кінокритиків Сан-Дієго 2018 Найкращий акторський склад Зниклий хлопчик Номінація
Фаворитка Друге місце
Премія Супутник 2019 Найкращий акторський склад Перемога
Спілка кінокритиків Сіеттла 2018 Найкращий акторський склад Номінація
Районна асоціація кінокритиків Вашингтона 2018 Найкращий акторський склад Перемога
Гурток жінок кінокритиків 2018 Найкращий акторський склад Номінація

Примітки

ред.
  1. ↑ Who Is Joe Alwyn? Everything You Need To Know About The Actor. Grazia (англ.). 19 квітня 2024. Процитовано 24 липня 2024.
  2. ↑ McLean, Craig (9 лютого 2017). Joe Alwyn: the Crouch End boy taking Hollywood by storm. Evening Standard (англ.). Процитовано 24 липня 2024.
  3. ↑ joe alwyn was destined to be a star | read | i-D. web.archive.org. 26 лютого 2017. Архів оригіналу за 26 лютого 2017. Процитовано 24 липня 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  4. ↑ а б Hattersley, Giles (27 вересня 2018). Joe Alwyn On Fame, Romance, And His Blockbuster-Filled Year. British Vogue (брит.). Процитовано 24 липня 2024.
  5. ↑ Dibdin, Emma (19 квітня 2024). Inside Joe Alwyn's Upbringing and Family. Parade (англ.). Процитовано 24 липня 2024.
  6. ↑ а б в McLean, Craig (9 лютого 2017). Joe Alwyn: the Crouch End boy taking Hollywood by storm. Evening Standard (англ.). Процитовано 24 липня 2024.
  7. ↑ а б в г д е Joe Alwyn is Hollywood’s Most Private Leading Man - WSJ. web.archive.org. 20 квітня 2022. Архів оригіналу за 20 квітня 2022. Процитовано 24 липня 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  8. ↑ а б в г д е Bright Future. PressReader.com (англ.). Esquire (UK). 11 листопада 2016.
  9. ↑ Testino, John Powers,Mario (16 серпня 2016). Breakout Star Joe Alwyn on Landing the Role of a Lifetime. Vogue (амер.). Процитовано 24 липня 2024.
  10. ↑ а б Joe Alwyn | The Royal Central School of Speech and Drama. web.archive.org. 1 березня 2017. Архів оригіналу за 1 березня 2017. Процитовано 24 липня 2024.
  11. ↑ Cabral, R. J. (25 лютого 2015). Ang Lee’s ‘Billy Lynn’s Long Halftime Walk’ Finds Lead. The Hollywood Reporter (амер.). Процитовано 24 липня 2024.
  12. ↑ а б Handler, Rachel (9 травня 2022). ‘What Would You Like to Know?’. Vulture (англ.). Процитовано 24 липня 2024.
  13. ↑ Royal Central School Of Speech And Drama BA Acting Showcase 2015 | Review | The Stage. web.archive.org. 9 червня 2017. Архів оригіналу за 9 червня 2017. Процитовано 24 липня 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  14. ↑ Meet Joe Alwyn, Breakout Star of Billy Lynn’s Long Halftime Walk | IndieWire. web.archive.org. 15 січня 2017. Архів оригіналу за 15 січня 2017. Процитовано 24 липня 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  15. ↑ Front and Center with Joe Alwyn | V Man. web.archive.org. 24 червня 2018. Архів оригіналу за 24 червня 2018. Процитовано 24 липня 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  16. ↑ ‘Billy Lynn’s Long Halftime Walk’: Joe Alwyn Ang Lee’s Choice to Star | Variety. web.archive.org. 28 лютого 2017. Архів оригіналу за 28 лютого 2017. Процитовано 24 липня 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  17. ↑ 'Billy Lynn's Long Halftime Walk's' Cutting-Edge Format Will Only Be Available in Two Theaters in the U.S. | Hollywood Reporter. web.archive.org. 15 жовтня 2016. Архів оригіналу за 15 жовтня 2016. Процитовано 24 липня 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  18. ↑ The Hollywood Scene Is a Million Miles Away for This Fall's Breakout Star. Esquire (амер.). 11 листопада 2016. Процитовано 24 липня 2024.
  19. ↑ Ford, Rebecca (3 березня 2017). ‘Billy Lynn’ Star Joe Alwyn Joins Emma Stone in ‘The Favourite’ (Exclusive). The Hollywood Reporter (амер.). Процитовано 24 липня 2024.
  20. ↑ Staff, Variety (24 лютого 2019). Oscar Winners 2019: The Complete List. Variety (амер.). Процитовано 24 липня 2024.
  21. ↑ Erbland, Kate (28 серпня 2018). ‘Operation Finale’: Why Joe Alwyn Wanted to Play a Real-Life Nazi After His ‘Billy Lynn’ Breakout. IndieWire (амер.). Процитовано 24 липня 2024.
  22. ↑ Ford, Rebecca (13 червня 2017). Joe Alwyn Joins Margot Robbie in ‘Mary Queen of Scots’ (Exclusive). The Hollywood Reporter (амер.). Процитовано 24 липня 2024.
  23. ↑ Prepare to See Joe Alwyn in, Well, Everything. Esquire (амер.). 7 грудня 2018. Процитовано 24 липня 2024.
  24. ↑ Keslassy, Elsa (16 травня 2018). Joe Alwyn, Elizabeth Debicki Receive Trophee Chopard at Cannes Film Festival. Variety (амер.). Процитовано 24 липня 2024.
  25. ↑ D'Alessandro, Anthony (13 вересня 2018). Focus Features Moving Forward With Harriet Tubman Pic Starring Cynthia Erivo. Deadline (амер.). Процитовано 24 липня 2024.
  26. ↑ Tartaglione, Nancy (28 листопада 2017). Steven Knight To Adapt Charles Dickens Novels For BBC One; Ridley Scott, Tom Hardy Exec Producing. Deadline (амер.). Процитовано 24 липня 2024.
  27. ↑ Harris Dickinson, Charlie Heaton & Joe Alwyn Cast In Joanna Hogg's Upcoming 'Souvenir' Sequel [Exclusive]. theplaylist.net. Процитовано 24 липня 2024.
  28. ↑ D'Alessandro, Anthony (29 квітня 2021). Felicity Jones & Shailene Woodley Movie ‘The Last Letter From Your Lover’ Sets Summer Release On Netflix. Deadline (амер.). Процитовано 24 липня 2024.
  29. ↑ The First Trailer for 'Conversations with Friends' Is Here. Harper's BAZAAR (амер.). 13 квітня 2022. Процитовано 24 липня 2024.
  30. ↑ Framke, Caroline (13 травня 2022). Hulu’s ‘Conversations With Friends,’ Miscast and Meandering, Fails to Recapture the Insight of ‘Normal People’: TV Review. Variety (амер.). Процитовано 24 липня 2024.
  31. ↑ Rooney, David (25 травня 2022). Margaret Qualley and Joe Alwyn in Claire Denis’ ‘Stars at Noon’: Film Review | Cannes 2022. The Hollywood Reporter (амер.). Процитовано 24 липня 2024.
  32. ↑ Hullender, Tatiana (23 вересня 2022). Andrew Scott & Joe Alwyn Interview: Catherine Called Birdy. ScreenRant (англ.). Процитовано 24 липня 2024.
  33. ↑ Stars at Noon. www.metacritic.com (англ.). Процитовано 24 липня 2024.
  34. ↑ Catherine Called Birdy. www.metacritic.com (англ.). Процитовано 24 липня 2024.
  35. ↑ Tartaglione, Nancy (28 травня 2022). Cannes Film Festival: Ruben Östlund Wins Second Palme D’Or With ‘Triangle Of Sadness’ – Full List. Deadline (амер.). Процитовано 24 липня 2024.
  36. ↑ Vlessing, Etan (27 жовтня 2022). Joe Alwyn Joins Emma Stone in Yorgos Lanthimos’ ‘And’ (Exclusive). The Hollywood Reporter (амер.). Процитовано 24 липня 2024.
  37. ↑ Bergeson, Samantha (1 грудня 2023). Yorgos Lanthimos and Emma Stone’s Latest Film ‘AND’ Is Renamed ‘Kinds of Kindness’. IndieWire (амер.). Процитовано 24 липня 2024.
  38. ↑ How Joe Alwyn Really Feels About Winning a Grammy Alongside Girlfriend Taylor Swift. E! Online. 30 квітня 2022. Процитовано 24 липня 2024.
  39. ↑ Aubrey, Elizabeth (25 листопада 2020). Taylor Swift confirms the identity of 'Folklore' song co-writer William Bowery. NME (брит.). Процитовано 24 липня 2024.
  40. ↑ Trust, Gary (3 серпня 2020). Taylor Swift Debuts at No. 1 on Hot 100 With ‘Cardigan,’ Is 1st Artist to Open Atop Hot 100 & Billboard 200 in Same Week. Billboard (амер.). Процитовано 24 липня 2024.
  41. ↑ Joel Corry and MNEK hold on to Number 1 with Head and Heart on the Official Singles Chart. Official Charts (англ.). 31 липня 2020. Процитовано 24 липня 2024.
  42. ↑ 63rd Annual GRAMMY Awards | 2020 GRAMMYs | GRAMMY.com. web.archive.org. 23 квітня 2021. Архів оригіналу за 23 квітня 2021. Процитовано 24 липня 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  43. ↑ Review: Taylor Swift's surprise LP 'Evermore' is more — and less — 'Folklore'. Los Angeles Times (амер.). 11 грудня 2020. Процитовано 24 липня 2024.
  44. ↑ Taylor Swift's Midnights Album: Everything We Know So Far (амер.). 29 серпня 2022. Процитовано 24 липня 2024.
  45. ↑ Inside Taylor Swift and Joe Alwyn's 'Differences' That Led to Their Breakup: Sources (Exclusive). Peoplemag (англ.). Процитовано 24 липня 2024.
  46. ↑ Joe Alwyn Is Pretty Normal After All. Harper's BAZAAR (амер.). 17 травня 2022. Процитовано 24 липня 2024.
  47. ↑ Piña, Christy (15 червня 2024). Joe Alwyn Breaks Silence on Taylor Swift Breakup: “A Hard Thing to Navigate”. The Hollywood Reporter (амер.). Процитовано 24 липня 2024.
  48. ↑ O'Kane, Caitlin (19 квітня 2024). Taylor Swift fans speculate her songs are about Matty Healy and Joe Alwyn – who are they? - CBS News. www.cbsnews.com (амер.). Процитовано 24 липня 2024.
  49. ↑ Joe Alwyn On The Invasion Of Privacy. ELLE (брит.). 19 квітня 2024. Процитовано 24 липня 2024.
  50. ↑ Homma, Ben Allen,Fumi (9 травня 2022). Joe Alwyn Is About To Be Very Famous (And There's Nothing He Can Do About It). GQ (амер.). Процитовано 24 липня 2024.

Посилання

ред.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Джо_Алвін&oldid=43898196