Вікіпедія

Джон Малейні

американський актор і комік

Джон Едмунд Малейні (англ. John Edmund Mulaney, 26 серпня 1982 року)[2] — американський стенд-ап комік, актор, письменник і продюсер. Відомий своєю роботою як письменник у Saturday Night Live, а також як комедіант зі стенд-ап випусками The Top Part, New in Town, The Comeback Kid, а також Kid Gorgeous, за який він отримав прайм-тайм премію Еммі у 2018 році.[3][4][5] Був творцем і зіркою короткотривалого ситкому «Малейні» на каналі Fox, напівавтобіографічного серіалу про його вигадане життя. Малейні також грає героя на ім'я Джордж Сент-Ґіґленд у комедійному дуеті з Ніком Кроллом[en], зокрема у шоу Oh, Hello на Бродвеї укінці 2016 — на початку 2017 року. Відомий за роллю Ендрю Ґлоубермана в мультсеріалі Big Mouth[en] від Netflix.[6] Дебютував у кіно, озвучивши Пітера Поркера / Свина-павука в анімаційному фільмі «Людина-павук: Навколо всесвіту».[7][8]

Джон Малейні
Народився 26 серпня 1982(1982-08-26)[1] (41 рік)
Чикаго, Іллінойс, США
Країна  США
Місце проживання Нью-Йорк
Діяльність письменник, актор, телеактор, сценарист, стендап-комік
Alma mater Джорджтаунський університет (2004) і St. Ignatius College Prepd
Знання мов англійська
Роки активності 2002 — тепер. час
Жанр спостережна комедіяd, скетч-комедія[d] і сюрреалістичний гумор
Родичі Джордж Бейтсd
У шлюбі з Аннамарі Тендлерd
Діти Malcolm Hiệp Mulaneyd
Волосся каштанове[d]
Нагороди
IMDb ID 1825214
Сайт johnmulaney.com

Раннє життя ред.

Малейні народився в Чикаго, штат Іллінойс[9] у сім'ї Еллен (уроджена Стентон), професорки права в Північнозахідному університеті[en], і Чарльза Малейні-молодшого, адвоката і партнера в Skadden Arps,[2][9] ірландського католицького походження.[10][11][12][13] Прадідом Малейні був Джордж Бейтс[en], республіканський мер Салема і конгресмен від штату Массачусетс. Його двоюрідний дід по матері, Вільям Генрі Бейтс[en] також був конгресменом.[14][15] За збігом, бабуся Малейні, Каролін Стентон і Гіларі Маєрс, мати майбутнього колеги Малейні по Saturday Night Live Сета Маєрса, разом виступали у лікарняній виставі в Марблгеді, штат Массачусетс.[16][17]

Батьки Малейні обоє відвідували Університет Джорджтауна і Єльську школу права з майбутнім президентом Біллом Клінтоном, якого Малейні зустрів у 1992 році[18][19] У дитинстві Джон був міністрантом. Він третій з п'яти дітей; у Джона двоє братів і дві сестри.[20]

Малейні вирішив, що хоче працювати у шоу-бізнесі у віці п'яти років, спостерігаючи за життям персонажа Ріккі Рікардо у серіалі «Я люблю Люсі».[21] У сім років він прослуховувався на роль Кевіна у фільмі «Сам удома», але його батьки відмовилися.[11] У молодших класах він відвідував школу св. Климента[en],[22] де замість того, щоб робити доповіді, він разом з найкращим другом, Джоном О'Браєном, пропонували представляти вивчене у вигляді пародії.[11] Малейні також часто відвідував Музей телерадіомовлення[en], де дивився архівні епізоди шоу, таких як «Я люблю Люсі» чи «The Tonight Show Starring Johnny Carson».[11] Далі Джон навчався в підготовчій школі коледжу св. Ігнатія[en], яку закінчив у 2000 році. Після цього Малейні вступив до альма-матер своїх батьків, Джорджтаунський університет, де вивчав англійську літературу та релігію.[9][23] Він приєднався до групи імпровізації і познайомився з Ніком Кроллом[en] і Майком Бірбіґлією[en].[21] Пізніше він приєднався до Бірбіґлії у його стенд-ап турі, завдяки чому покращив свої сценічні навички.[21]

Кар'єра ред.

Закінчивши університет в 2004 році, Малейні переїхав до Нью-Йорка з амбіціями щодо кар'єри в комедії, і був найнятий на посаду асистента в Comedy Central.[11] Через рік він висунув ідею пародії на серіал «Я люблю 80-ті» під назвою «Я люблю 30-ті», яку він розробив разом зі своїм колегою по цеху Ніком Кроллом.[11] Після своєї роботи на Saturday Night Live, Малейні писав і для інших телевізійних проектів, у тому числі Maya & Marty, Documentary Now!, «Oh, Hello On Broadway» та Comedy Central Roast of James Franco. Він також грав другорядні ролі у телесеріалах «Crashing», «Portlandia» та «Difficult People». Малейні озвучує головного персонажа мультсеріалу «Big Mouth» на Netflix. У 2018 році він озвучив Свина-павука в анімаційному фільмі «Людина-павук: Навколо всесвіту».[24]

Saturday Night Live ред.

Спочатку Малейні працював коментатором у передачі «Best Week Ever», а в серпні 2008 року пройшов прослуховування на Saturday Night Live.[11] Йому дісталося місце в команді письменників, де він залишався упродовж шести сезонів шоу.[11] Час від часу він з'являвся у сегменті Weekend Update .[25][26][27] Разом з актором SNL Біллом Гейдером вони спільно створили частого персонажа SNL на ім'я Стефон.[28][29] Малейні у складі команди письменників був номінований на прайм-тайм премію Еммі у 2009—2012 роках.[30] На 63-тій церемонії нагородження Малейні разом з Джастіном Тімберлейком, Сетом Маєрсом і Катрезе Барнс отримав прайм-тайм премію Еммі за найкращу оригінальну музику та лірику.[31] 14 квітня 2018 року Малейні був ведучим Saturday Night Live, ставши третім письменником SNL (після Конана О'Браєна та Ларрі Девіда), що вели SNL, незважаючи на те, що ніколи не входили в команду акторів.

Стенд-ап комедія ред.

Окрім роботи в SNL, Малейні декілька років був стенд-ап коміком. Він виступав у шоу Live at Gotham, Conan, Jimmy Kimmel Live, Late Night With Jimmy Fallon, Late Night With Conan O'Brien та Comedy Central Presents. Малейні також випустив комедійний альбом під назвою The Top Part у 2009 році,[32] а також випуск під назвою New In Town у 2012 році. Обидва були виготовлені за участі Comedy Central.

 
Малейні на виступі, 2009 рік

Третій стенд-ап спецвипуск Малейні під назвою The Comeback Kid вийшов 13 листопада 2015 року на Netflix. Попередній випуск, New In Town, також доступний на Netflix. The Comeback Kid отримав визнання критиків,[33] Девід Сімс із The Atlantic називав його «нагадуванням про все, що робить Малейні настільки своєрідним: розповідь, багата на вміло підмічені деталі, представлені з впевненістю людини, на десятки років старшої за 33».[34] У 2016 році Малейні за The Comeback Kid був номінований на прайм-тайм премію Еммі.[35]

Четвертий комедійний тур Малейні, Kid Gorgeous, тривав спершу з травня по липень 2017 року,[36] а друга його частина почалася у вересні 2017 року в Колорадо-Спрінгс, штат Колорадо[37] і завершилася у квітні 2018 року в Джексонвіллі, штат Флорида.[38] У рамках туру пройшло сім шоу у Radio City Music Hall в Нью-Йорку в лютому 2018 року,[39] одне з яких було знято для наступного спецвипуску Netflix.[40] Критики схвально відгукнулися про Kid Gorgeous,[41][42][43] Стів Ґрін із IndieWire назвав його «одним з найкращих творів року».[44] На 70-ій прайм-тайм премії Еммі Малейні отримав за нього нагороду.[45]

Mulaney ред.

Я хотів робити такі ж ситкоми з живою аудиторією і багатьма камерами, як ті, на яких я виріс.

Джон Малейні, Maclean's[46]

У травні 2013 року NBC не підтримала передала ідею напівавтобіографічного ситкому під назвою «Mulaney».[47] У червні 2013 року компанія Fox Broadcasting замовила новий сценарій, розглядаючи питання про замовлення декількох епізодів.[48]

У жовтні 2013 року Fox оголосила про те, що вони беруть шоу на шість епізодів.[49] Малейні був автором, продюсером і письменником цього серіалу до його скасування в травні 2015 року.[50] Серіал отримав погані відгуки,[51][52][53][54] , зокрема драматург і телекритик The New York Times Нейл Джензлінгер написав, що «він так аргесивно передертий із Seinfeld, що в другому епізоді навіть висміює власний плагіат. Але є одна річ, яку у Seinfeld забули запозичити — це інтелект».[55]

Джордж Сент-Ґіґленд ред.

Малейні регулярно виступає в ролі Джорджа Сент-Ґіґленда, літнього чоловіка з Верхнього Вест-Сайду Нью-Йорка. Сент-Ґіґленд і його товариш Гіл Файзон (якого грає комік Нік Кролл) ведуть шоу-розіграш «Too Much Tuna», в якому учасникам дають сендвічі, де забагато тунця.[56] Кролл і Малейні об'їздили Сполучені Штати з шоу під назвою Oh, Hello[en], в якому вони грають цих персонажів. Прем'єра відбулася на Бродвеї 23 вересня 2016 року, шоу ставили до 22 січня 2017 року. Виставу на Бродвеї було знято і випущена на Netflix 13 червня 2017 року.[57] Стів Мартін був спеціальним гостем, з бонусною сценою з Майклом Джей Фоксом у якості гостя; Метью Бродерік з'явився у короткому камео ближче до кінця.

Особисте життя ред.

5 липня 2014 року Малейні одружився з візажисткою і майстринею абажурів Аннамарі Тендлер.[58] Весільну церемонію провів їхній друг Ден Леві[en].[18] 10 травня 2021 з'явилося оголошення, що Малейні вирішив припинити шлюб,[59] і 23 липня 2021 він подав на розлучення.[60]

У стендапі Малейні неодноразово згадував про свої минулі проблеми з алкоголем і наркотиками у студентські часи.[11] В інтерв'ю 2014 року він зазначив, що не вживає речовин з вересня 2005.[61] У грудні 2020 року він потрапив до центру реабілітації[en] у Пенсильванії з алкоголізмом і кокаїновою залежністю[en],[62][63] звідки вийшов на позалікарняну допомогу у лютому 2021.[64][65]

Роботи ред.

Комедійні спецвипуски ред.

Рік Назва Дистриб'ютор
2009 The Top Part Comedy Central
2012 John Mulaney: New in Town Comedy Central
2015 John Mulaney: The Comeback Kid Netflix
2018 John Mulaney: Kid Gorgeous at Radio City Netflix

Телебачення ред.

Рік Назва Роль Примітки
2006 Live at Gotham самого себе епізод: «1.3»
2007 Late Night with Conan O'Brien самого себе епізоди: «7 June 2007» & «15 February 2007»
2007 Human Giant Various епізод: «24 Hour Marathon»
2008 Best Week Ever[25][66] самого себе 4 епізоди
2008 Important Things with Demetri Martin Джон Малейні/Зелений берет 2 епізоди; також письменник
2008–2018 Saturday Night Live різні ролі 7 епізодів; також письменник
2009 Comedy Central Presents самого себе півгодинний стенд-ап
2010 Mayne Street Ділан 6 епізодів
2010 Ugly Americans Тоні / The In-Between World Guide (голос) 2 епізоди
2011, 2017 The Chris Gethard Show самого себе епізоди: «The Kickboxer Episode» & «Innocuous Opinions, Dire Consequences»
2012 John Mulaney: New in Town самого себе стенд-ап спецвипуск
2012 Funny As Hell самого себе епізод #2.2
2013–2015 Kroll Show Джордж Сент-Ґіґленд 11 епізодів
2013 The Jeselnik Offensive самого себе 2 епізоди
2013 The Pete Holmes Show самого себе епізод: «John Mulaney»
2014–2015 Mulaney Джон Малейні 13 епізоди; також творець, продюсер, письменник
2015–present Documentary Now! — автор/співавтор 5 епізодів
продюсер-консультант (сезон 1, епізод 4)
виконавчий співпродюсер (сезон 2)
2015–2016 The Jim Gaffigan Show самого себе 4 епізоди
2015 John Mulaney: The Comeback Kid самого себе стенд-ап спецвипуск
2016 Lady Dynamite James Earl James епізод: «Pilot»
2016 Comedy Bang! Bang![en] Джордж Сент-Ґіґленд епізод: «The Lonely Island Wear Dark Pants and Eyeglasses»
2016 Maya & Marty — письменник (6 епізодів)
2016 Difficult People Cecil Jellford епізод: «Unplugged»
2017 32nd Independent Spirit Awards самого себе (ведучий) телевипуск
2017 Oh, Hello on Broadway Джордж Сент-Ґіґленд телевипуск
2017–present Big Mouth Andrew Glouberman / Mint / різні голоси 20 епізодів; також продюсер-консультант
2018 Crashing самого себе епізод: «Too Good»
2018 33rd Independent Spirit Awards самого себе (ведучий) телевипуск
2018 Portlandia Джордж Сент-Ґіґленд епізод: «Peter Follows P!nk»
2018 Saturday Night Live самого себе (ведучий) епізод: «John Mulaney/Jack White»
2018 John Mulaney: Kid Gorgeous at Radio City самого себе стенд-ап спецвипуск
2018 Animals[en] Olafur / Mackerel (голос) епізод: «Pigeons»
2018–2019 Crashing[en] самого себе 2 епізоди
2018–2020 Saturday Night Live самого себе (ведучий) 4 епізоди
2019 The Simpsons Warburton Parker голос; епізод: «The Winter of Our Monetized Content»
2019 Dickinson[en] Генрі Девід Торо 2 епізоди
2019 Patriot Act with Hasan Minhaj[en] самого себе Deep Cut appearance
2019 John Mulaney & the Sack Lunch Bunch[en] самого себе музичний комедійний спецвипуск Netflix для дітей
2020 The Not-Too-Late Show with Elmo[en] самого себе епізод #1.3
2020—… Late Night with Seth Meyers — автор
2021 House Hunters: Comedians on Couches Unfiltered самого себе епізод #1.1 John Mulaney: Dance Space

Кіно ред.

Рік Назва Роль Примітки
2018 Людина-павук: Навколо всесвіту Пітер Поркер / Свин-павук голос
2019 Spider-Ham: Caught in a Ham[en] Пітер Поркер / Свин-павук голос; короткометражка
2020 Back on the Air голос; короткометражка
2021 Попелюшка Джон
2022 Чіп і Дейл поспішають на допомогу Чіп голос
Кіт у чоботях 2: Останнє бажання Джек Хорнер голос

Дискографія ред.

  • The Top Part (Comedy Central Records, 2009)
  • New in Town (Comedy Central Records, 2012)
  • The Comeback Kid (Drag City, 2017)
  • Kid Gorgeous (Drag City, 2018)
  • John Mulaney & the Sack Lunch Bunch (Drag City, 2019)

Нагороди та номінації ред.

Рік Нагорода Категорія Номінована робота Результат Прим.
2009
 Прайм-тайм премія «Еммі» Outstanding Writing for a Variety, Music, or Comedy Series Saturday Night Live Номінація
[67]
Премія Гільдії сценаристів Америки Best Comedy/Variety Series Перемога
[68]
2010
 Прайм-тайм премія «Еммі» Outstanding Writing for a Variety, Music, or Comedy Series Номінація
[67]
Премія Гільдії сценаристів Америки Best Comedy/Variety Series Перемога
[69]
2011
 Прайм-тайм премія «Еммі» Outstanding Music and Lyrics Saturday Night Live for «Justin Timberlake Monologue» Перемога
[67]
Outstanding Writing for a Variety, Music, or Comedy Series Saturday Night Live Номінація
Премія Гільдії сценаристів Америки Best Comedy/Variety Series Номінація
[70]
2012
 Прайм-тайм премія «Еммі» Outstanding Original Music and Lyrics Saturday Night Live for «I Can't Believe I'm Hosting» Номінація
[67]
Outstanding Writing for a Variety Series Saturday Night Live Номінація
Outstanding Variety Series Номінація
Премія Гільдії сценаристів Америки Best Comedy/Variety Series Номінація
[71]
2013
 Прайм-тайм премія «Еммі» Outstanding Writing for a Variety Special Saturday Night Live Weekend Update Thursday Номінація
[67]
Премія Гільдії сценаристів Америки Best Comedy/Variety Series Saturday Night Live Номінація
[72]
2014
 Best Comedy/Variety Series Номінація
[73]
2015
 Прайм-тайм премія «Еммі» Outstanding Writing for a Variety Special Saturday Night Live 40th Anniversary Special Номінація
[67]
2016
 John Mulaney: The Comeback Kid Номінація
[35]
Премія Гільдії сценаристів Америки Best Comedy/Variety Special Saturday Night Live 40th Anniversary Special Номінація
[74]
2017
 Прайм-тайм премія «Еммі» Outstanding Variety Sketch Series Documentary Now! Номінація
[67]
Премія Гільдії сценаристів Америки Best Comedy/Variety Sketch Series Номінація
[75]
Maya & Marty Номінація
2018
 Прайм-тайм премія «Еммі» Outstanding Writing for a Variety Special John Mulaney: Kid Gorgeous at Radio City Перемога
[45]
2019 Прайм-тайм премія «Еммі» Outstanding Writing for a Variety Series Documentary Now! Номінація
[67]
Saturday Night Live Номінація
Outstanding Guest Actor in a Comedy Series Номінація
Outstanding Original Music and Lyrics "Holiday Party (I Did A Little Cocaine Tonight)" from Documentary Now! Номінація
2020 Прайм-тайм премія «Еммі» Outstanding Variety Special (Pre-Recorded) John Mulaney & the Sack Lunch Bunch Номінація
[67]
Outstanding Writing for a Variety Special Номінація

Примітки ред.

  1. ↑ Internet Broadway Database — 2000.
  2. ↑ а б John Mulaney. TVGuide.com. Архів оригіналу за 26 липня 2015.
  3. ↑ Holson, Laura M. (4 січня 2013). The Family Franchise. The New York Times. Архів оригіналу за 5 січня 2013. Процитовано 6 січня 2013.
  4. ↑ John Mulaney biodata. TV Guide. Архів оригіналу за 27 січня 2013. Процитовано 12 лютого 2013.
  5. ↑ Swartz, Anna (18 вересня 2018). Emmys 2018: John Mulaney wins for outstanding writing for variety special. Mic (англ.). Архів оригіналу за 14 квітня 2019. Процитовано 18 вересня 2018.
  6. ↑ 'Big Mouth' Season 1 Voice Cast: A Visual Guide To The Adult Voices Behind The Tweens. IndieWire. Архів оригіналу за 11 листопада 2020. Процитовано 25 квітня 2020.
  7. ↑ The 'Spider-Man: Into The Spider-Verse' Voice Cast Is Crawling With Huge Stars. Bustle. Архів оригіналу за 27 жовтня 2020. Процитовано 25 квітня 2020.
  8. ↑ Oscars: 'Spider-Man: Into the Spider-Verse' Wins Best Animated Feature. Variety. Архів оригіналу за 26 червня 2019. Процитовано 25 квітня 2020.
  9. ↑ а б в Heidemann, Jason A. (15 червня 2010). Double our pleasure: Two comics with a Chicago past team up at this year's Just for Laughs fest. Time Out Chicago. № 277. Архів оригіналу за 3 травня 2016. Процитовано 24 жовтня 2010.
  10. ↑ Downing, Andy (27 лютого 2013). A stand-up guy: 'SNL' vet John Mulaney takes the Barrymore stage. Madison. Архів оригіналу за 7 листопада 2017. Процитовано 26 вересня 2014.
  11. ↑ а б в г д е ж и к Walters, John (May 30, 2014), "John Mulaney's Charm Offensive" [Архівовано 26 червня 2018 у Wayback Machine.]. Newsweek Global. 162 (21):1–7
  12. ↑ Peters, Charlene (17 квітня 2012). Saturday Night Live' writer-actors Seth Meyers and John Mulaney embrace Marblehead connection. wickedlocal.com. Архів оригіналу за 21 червня 2017. Процитовано 26 вересня 2014.
  13. ↑ Pitchel, Samantha (12 травня 2012). John Mulaney on the power of parody, and what really goes on behind the scenes at SNL. Culturemap Austin. Архів оригіналу за 4 жовтня 2013. Процитовано 26 вересня 2014.
  14. ↑ BATES, William Henry - Biographical Information. bioguide.congress.gov. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 30 листопада 2015.
  15. ↑ Glatter, Hayley (8 лютого 2018). Seth Moulton Told Seth Meyers about Being an Iraqi TV Star. Boston Magazine. Boston, MA. Архів оригіналу за 24 червня 2018. Процитовано 24 червня 2018.
  16. ↑ John Mulaney Can't Wear Regular Tuxedoes to Events Anymore. Late Night with Seth Meyers. 12 червня 2017. Архів оригіналу за 31 грудня 2018. Процитовано 13 червня 2017.
  17. ↑ Healey, Barbara (23 квітня 2012). LETTER: 'SNL' story proves it's a small world. Marblehead Reporter (англ.). Архів оригіналу за 9 жовтня 2017. Процитовано 13 червня 2017.
  18. ↑ а б The Comeback Kid, 2015
  19. ↑ Walters, John (22 травня 2014). John Mulaney's Charm Offensive. Newsweek. Архів оригіналу за 26 червня 2018. Процитовано 20 листопада 2015.
  20. ↑ John Mulaney Bonds With Stephen Over Their Time As Altar Boys. The Late Show with Stephen Colbert. 9 грудня 2016. Архів оригіналу за 19 лютого 2017. Процитовано 27 лютого 2017.
  21. ↑ а б в Jones, Sam. John Mulaney. Off Camera with Sam Jones. Архів оригіналу за 31 серпня 2018. Процитовано 31 серпня 2018.
  22. ↑ Saint Clement School: Alumni. stclementschool.org. Архів оригіналу за квітень 7, 2016. Процитовано 16 лютого 2016.
  23. ↑ Tringali, Steven (29 листопада 2012). Joke's on us: Rivalry week comedians heckle the audience and share maybe too much. The Lafayette. № 277. Архів оригіналу за червня 19, 2015. Процитовано 12 лютого 2013.
  24. ↑ Good, Owen S. Spider-Man: Into the Spider-Verse gets three more characters — including a spider-pig. polygon.com. Polygon. Архів оригіналу за 12 жовтня 2018. Процитовано 12 жовтня 2018.
  25. ↑ а б Berman, Mark (8 липня 2010). Comedian John Mulaney at Arlington Cinema 'N' Drafthouse. The Washington Post. Washington, DC. Архів оригіналу за 20 серпня 2017. Процитовано 1 вересня 2010.
  26. ↑ Jada, Yuan (26 квітня 2010). John Mulaney Talks About Debuting on Saturday Night Live With His Girl Scout Cookie Tale of Woe. Vulture. Архів оригіналу за 21 жовтня 2012. Процитовано 1 вересня 2010.
  27. ↑ Tucker, Ken (24 жовтня 2010). 'Saturday Night Live' review: Emma Stone was rock-solid, and flexible. Entertainment Weekly. Архів оригіналу за 8 травня 2014. Процитовано 24 жовтня 2010.
  28. ↑ Potts, Kim (24 вересня 2010). 'SNL' Star Bill Hader Talks the New Season, Jon Hamm's Return and His 'Surreal Life' Experience with Corey Feldman. HuffPost TV. Архів оригіналу за 21 вересня 2012. Процитовано 24 листопада 2012.
  29. ↑ Інтерв'ю з Джоном Малейні [Архівовано 7 квітня 2018 у Wayback Machine.]. ток-шоу «Конан» . TBS . 26 січня 2012 року.
  30. ↑ John Mulaney. Academy of Television Arts and Sciences. Архів оригіналу за 17 травня 2018. Процитовано 16 травня 2018.
  31. ↑ Outstanding Original Music and Lyrics 2011. Academy of Television Arts and Sciences. Архів оригіналу за 5 травня 2012.
  32. ↑ Mulaney, John (2009). The Top Part. New York: Comedy Central Records. ISBN 9780753806623. OCLC 317698024.
  33. ↑ Adams, Erik (13 листопада 2015). John Mulaney moves on in a triumphant Comeback special. The A.V. Club. Архів оригіналу за 17 травня 2018. Процитовано 16 травня 2018.
  34. ↑ Sims, David (12 листопада 2015). John Mulaney: Comedy's Comeback Kid. The Atlantic. Архів оригіналу за 22 травня 2016. Процитовано 25 травня 2016.
  35. ↑ а б Emmy Awards: The Complete Winners List. The Hollywood Reporter. 18 вересня 2016. Архів оригіналу за 20 липня 2017. Процитовано 16 травня 2018.
  36. ↑ McKellop, Mario (22 березня 2017). John Mulaney announces Kid Gorgeous North American tour. AXS. Архів оригіналу за 21 лютого 2018. Процитовано 20 лютого 2018.
  37. ↑ McKellop, Mario (17 червня 2017). John Mulaney announces second leg of Kid Gorgeous tour. AXS. Архів оригіналу за 21 лютого 2018. Процитовано 20 лютого 2018.
  38. ↑ John Mulaney, KID GORGEOUS. www.johnmulaney.com. Архів оригіналу за 24 лютого 2018. Процитовано 20 лютого 2018.
  39. ↑ Sacher, Andrew (20 листопада 2017). John Mulaney adds 6th Radio City show, played "Night of Too Many Stars". BrooklynVegan. Архів оригіналу за 21 лютого 2018. Процитовано 20 лютого 2018.
  40. ↑ John Mulaney: Kid Gorgeous at Radio City. Netflix. Архів оригіналу за 2 грудня 2020. Процитовано 16 травня 2018.
  41. ↑ Lyons, Margaret (30 квітня 2018). John Mulaney: Kid Gorgeous at Radio City. New York Times Watching. Архів оригіналу за 17 травня 2018. Процитовано 16 травня 2018.
  42. ↑ Perkins, Dennis (1 травня 2018). John Mulaney packs the house with laughs in Kid Gorgeous At Radio City. The A.V. Club. Архів оригіналу за 17 травня 2018. Процитовано 16 травня 2018.
  43. ↑ Sims, David (1 травня 2018). The Secret Star of John Mulaney's Kid Gorgeous. The Atlantic. Архів оригіналу за 17 травня 2018. Процитовано 16 травня 2018.
  44. ↑ Greene, Steve (1 травня 2018). 'Kid Gorgeous at Radio City': John Mulaney's Netflix Standup Special Is One of the Year's Best Pieces of Writing. IndieWire. Архів оригіналу за 17 травня 2018. Процитовано 16 травня 2018.
  45. ↑ а б Emmy Awards: The Complete Winners List. Variety. 17 вересня 2018. Архів оригіналу за 18 вересня 2018. Процитовано 18 вересня 2018.
  46. ↑ Weinman, Jaime J. (4 серпня 2014). The New Seinfeld. Maclean's. Т. 127, № 30/31. с. 60—62.
  47. ↑ Fox, Jesse David (10 травня 2013). NBC Passes on John Mulaney's Pilot. Vulture. Архів оригіналу за 8 червня 2013. Процитовано 10 травня 2013.
  48. ↑ Andreeva, Nellie (29 червня 2013). John Mulaney's NBC Comedy Pilot Eyes Series Pickup At Fox With Script Order. Deadline Hollywood. Архів оригіналу за 20 серпня 2013. Процитовано 14 серпня 2013.
  49. ↑ Harnick, Chris (2 жовтня 2013). John Mulaney Sitcom Gets Series Order At Fox. HuffPost. Архів оригіналу за 4 жовтня 2013. Процитовано 4 жовтня 2013.
  50. ↑ Finbow, Katy (11 травня 2015). Fox officially cancels Weird Loners, Mulaney and Red Band Society. Digital Spy. Архів оригіналу за 2 жовтня 2015. Процитовано 18 липня 2015.
  51. ↑ Mulaney. Rotten Tomatoes. Архів оригіналу за 27 листопада 2017. Процитовано 16 травня 2018.
  52. ↑ Mulaney: Season 1. Metacritic. Архів оригіналу за 6 липня 2018. Процитовано 16 травня 2018.
  53. ↑ Jensen, Jeff; Maerz, Melissa (4 грудня 2014). 5 Worst TV Shows of 2014. Entertainment Weekly. Архів оригіналу за 1 грудня 2017. Процитовано 27 листопада 2017.
  54. ↑ Holmes, Linda (3 жовтня 2014). Please Don't Judge John Mulaney By 'Mulaney'. NPR. Архів оригіналу за 21 червня 2015. Процитовано 20 червня 2015.
  55. ↑ Genzlinger, Neil (3 жовтня 2014). A Comic and 3 Friends: Sound Familiar?. The New York Times. Архів оригіналу за 26 червня 2018. Процитовано 16 травня 2018.
  56. ↑ B. G. Henne (23 січня 2015). Watch "Oh, Hello" stars Gil Faizon and George St. Geegland drop in at 92Y. The A.V. Club. Архів оригіналу за 17 травня 2018. Процитовано 16 травня 2018.
  57. ↑ Kurp, Josh (18 травня 2017). John Mulaney And Nick Kroll's 'Oh, Hello' Is Coming To Netflix. UPROXX. Архів оригіналу за 31 серпня 2018. Процитовано 31 серпня 2018.
  58. ↑ Webber, Stephanie (6 липня 2014). John Mulaney Marries Fiancee Annamarie Tendler: See Their Wedding Photo. Us Weekly. Архів оригіналу за 14 квітня 2019. Процитовано 11 березня 2019.
  59. ↑ Blanchet, Brendon (10 травня 2021). John Mulaney and Anna Marie Tendler Divorcing After 6 Years of Marriage. Yahoo Entertainment. Архів оригіналу за 20 січня 2022. Процитовано 4 серпня 2021.
  60. ↑ Mauch, Ally (24 липня 2021). John Mulaney Files for Divorce from Ex Anna Marie Tendler After 6 Years of Marriage. People. Архів оригіналу за 15 січня 2022. Процитовано 4 серпня 2021.
  61. ↑ WTF with Marc Maron. YouTube. Архів оригіналу за 18 грудня 2020. Процитовано 3 січня 2021.
  62. ↑ Jevens, Darel (21 грудня 2020). Comedian John Mulaney enters rehab: reports. Chicago Sun-Times. Архів оригіналу за 22 грудня 2020. Процитовано 22 грудня 2020.
  63. ↑ Guglielmi, Jodi. John Mulaney Has Checked Into Rehab. People. Архів оригіналу за 22 грудня 2020. Процитовано 22 грудня 2020.
  64. ↑ Smith, Emily (25 лютого 2021). John Mulaney is out of rehab and 'doing well' in outpatient sober care. Page Six (амер.). Архів оригіналу за 26 лютого 2021. Процитовано 27 лютого 2021.
  65. ↑ Murphy, Chris (25 лютого 2021). John Mulaney Has Checked Out of Rehab. Vulture (en-us) . Архів оригіналу за 26 лютого 2021. Процитовано 27 лютого 2021.
  66. ↑ Heisler, Steve (November 1–7, 2007). May the Best Man Win. Time Out Chicago. № 140. Архів оригіналу за 2 грудня 2020. Процитовано 24 жовтня 2010.
  67. ↑ а б в г д е ж и к John Mulaney. Television Academy. Academy of Television Arts & Sciences. Архів оригіналу за 17 травня 2018. Процитовано 18 вересня 2018.
  68. ↑ Finke, Nikki (7 лютого 2009). 2009 Writers Guild Award Winners. Deadline Hollywood. Архів оригіналу за 28 лютого 2018. Процитовано 18 вересня 2018.
  69. ↑ 2010 Winners. Writers Guild of America, East. Архів оригіналу за вересень 18, 2018. Процитовано 18 вересня 2018.
  70. ↑ Anderton, Ethan (8 грудня 2010). Writer’s Guild of America Announces TV Nominees for 2011 Awards. Collider. Архів оригіналу за 18 вересня 2018. Процитовано 18 вересня 2018.
  71. ↑ Writers Guild Awards: Complete Winners List. The Hollywood Reporter. 19 лютого 2012. Архів оригіналу за 19 червня 2012. Процитовано 18 вересня 2018.
  72. ↑ Andreeva, Nellie (6 грудня 2012). 'Breaking Bad' & 'Modern Family' Dominate 2013 Writers Guild Awards TV Nominations. Deadline Hollywood. Архів оригіналу за 27 листопада 2020. Процитовано 18 вересня 2018.
  73. ↑ WGA Awards 2014: Complete list of winners and nominees. Los Angeles Times. 30 січня 2014. Архів оригіналу за 7 квітня 2014. Процитовано 18 вересня 2018.
  74. ↑ McNary, Dave (6 січня 2016). 'The Martian,' 'Straight Outta Compton' Land Writers Guild Nominations. Variety (амер.). Архів оригіналу за 7 січня 2016. Процитовано 18 вересня 2018.
  75. ↑ Petski, Denise (5 грудня 2016). WGA TV Nominations: 'The Americans', 'Stranger Things', 'Westworld', 'This Is Us' Among Nominees. Deadline Hollywood. Архів оригіналу за 6 грудня 2016. Процитовано 18 вересня 2018.

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Джон_Малейні&oldid=41404101