Джованні Баттіста Гваданьїні

Джованні Баттіста Гваданьїні (Джованні Баттіста Гваданіні; італ. Giovanni Battista Guadagnini; 23 червня 1711(17110623) — 18 вересня 1786) — італійський скрипковий майстер, якого визнають одним з найкращих в історії майстрів струнних музичних інструментів.[3] Він вважається третім з найвеличніших майстрів після Антоніо Страдіварі та Джузеппе Гварнері «дель Джезу». Сім'я Гваданьїні була відома своїми скрипками, гітарами та мандолінами.[4]

Джованні Баттіста Гваданьїні
Народився 23 червня 1711(1711-06-23)
Боргоново-Валь-Тідоне, Провінція П'яченца, Емілія-Романья
Помер 18 вересня 1786(1786-09-18)[1][2] (75 років)
Турин, Сардинське королівство
Діяльність Скрипковий майстер, виробник музичних інструментів
Роки активності з 1729
Діти Джузеппе Гваданьїніd

ЖиттєписРедагувати

 
Корейська скрипалька Бомсорі Кім зі скрипкою Гваданьїні (1774, Турин). Скрипка належить Kumho Asiana Cultural Foundation

Джованні Баттіста Гваданьїні (лат. Johannes Baptista Guadagnini) народився 23 червня 1711 року приблизно в 30 км від міста Кремона у Боргоново-Валь-Тідоне, провінція П'яченца. Це був час, коли Страдіварі й Гварнері перебували в розквіті творчих сил.[5]

Останні дослідження пролили світло на вплив обох геніїв, Страдіварі й Гварнері, на лінії симетрії інструментів Гваданьїні, який був ще юнаком, коли його батько Лоренцо, також уродженець Боргоново-Валь-Тідоне, був одним з виробників інструментів для майстерні Страдіварі, провідної скрипкової майстерні у першій половині 18 століття.

Гваданьїні був учнем в майстерні. За нормами тогочасної торгової практики в Італії, молода людина повинна була з 12-річного віку стартувати в якості учня в майстерні, щоб в майбутньому отримати дозвіл займатись відповідною торгівлею. Купецькі гільдії очолювались майстром, який видавав відповідні папери — путівки в професію для успішних учнів. Торгівельні гільдії, що надавали кар'єрні можливості для кваліфікованих торговців, включаючи виробників музичних інструментів, мали торгівельні домовленості в Європі з середньовічних часів, у тому числі в Італії. Гільдії були докапіталістичною промисловою організацією, що перебувала під контролем герцога, який регулював торговельну практику, якість вироблених товарів та цінову політику.

Діяльність Гваданьїні можна розділити за чотирма основними періодами, що пов'язані з чотирма містами Італії, де він жив і працював, а саме періоди П'яченци (1716—1749), Мілана (1749—1758), Парми (1758—1771) й Турина (1771—1786). Кожен період має свій стиль і характеристику. Міланський стиль Гваданьїні є більш популярним в Європі, тоді як стиль Турина є більш затребуваним у Сполучених Штатах. Міланські моделі видають м'який і барвистий звук, тоді як звук моделей Туріна пласкіший і потужніший.[5]

Як цінителі інструментів Гваданьїні так і музиканти вважають його чи не останнім із великих скрипкових майстрів другої половини так званого «золотого віку», коли в Італії правили Бурбони.

Великий майстер пішов з життя в Турині 1786 року.

Виконавці на інструментах ГваданьїніРедагувати

Скрипалі
Скрипаль Дата і місце виготовлення Назва інструмента Коментар Посилання
Фелікс Айо 1744 [6]
Ріккардо Бренгола 1747, П'яченца Contessa Crespi [7]
Бродський Адольф Давидович 1751, Мілан ex-Brodsky [8]
Брон Захар Нухимович 1757, Мілан [9]
Аморі Коейто 1773 [10]
Ендрю Дауес 1770, Парма [11]
Річард Дікін Англійський камерний музикант і соліст, викладач Королівської музичної академії в Лондоні.[12]
Юлія Фішер 1742 [13]
Карл Флеш 1750-ті ex-Henri Vieuxtemps [14]
Девід Ґарретт 1772 У грудні 2007 року Гаррет упав після виступу і розбив свою скрипку, яку він придбав за чотири роки до цього за 1 мільйон доларів США.[15]
Девід Грід 1757 Належить синдикату «The Yorkshire Guadagini 1757 Syndicate». [16]
Артюр Грюмьо 1752 ex-Grumiaux [17]
Девід Гален 1753 [18]
Яша Хейфец 1741, П'яченца ex-Heifetz Попередники — Ремберт Вурліцер в 1946 році і Даріо Д'Аттілі в 1991 році [19]
Марлен Геммер 1764 [20]
Пітер Гересгал 1753, Мілан [5]
Віллі Гесс 1740s [21]
Йозеф Йоахім 1767, Парма ex-Joachim [22]
Іда Кавафян 1751 [23]
Девід Кім 1757 В оренді від Філадельфійського оркестру [24]
Мін-Чон Ко 1767 [25]
Горан Кончар 1753, Мілан [26]
Копельман Михайло Самуїлович 1773 [27]
Міхал Ковалковскі 1753 Gucio
Ян Кубелик 1750 ex-Kubelik [28]
Пекка Куусісто 1752 В оренді від «Finnish Cultural Foundation» [29]
Манфред Леверкус 1752 ex-Kneisel Вкрадена 2006 року
Джек Лібек 1785 ex-Wilhelmj [30]
Вейн Лін 1779, Турин [31]
Тасмін Літтл 1757, Мілан [5][32]
Мауро Лопес Феррейра [33]
Галдон Мартінсон 1750 Використовується Бостонським симфонічним оркестром [34]
Стефан Міленкович 1780, Турин [35]
Муллова Вікторія Юріївна 1750 [36]
Жінетт Невьо Придбана ранньої весни 1949 року, була при Жінетт Невьо під час авіакатастрофи у жовтні того ж року, в якій Невьо загинула. Пізніше, сувій скрипки з'явився в Парижі, кілька разів змінивши власника.[37]
Девід Плантьє 1766 [38]
Сімоне Портер 1745 В оренді від «The Mandell Collection of Southern California» [39]
Вільям Пінчон 1779, Турин Придбана 26 березня 1957. Звучала в «Опері Сан-Франциско» до 1998 року
Лінда Розенталь 1772, Турин [40]
Леон Саметіні 1751 ex-Sametini [41]
Марі Самуельсен 1773, Турин В оренді від «ASAF» (Anders Sveeas Charitable Foundation, Осло). [42][43]
Стефані Сант'Амброжіо 1757 [44]
Маюмі Зайлер 1740, П'яченца
Іттаї Шапіра 1745, П'яченца [45]
Сіні Сімонен 1760 В оренді від «Finnish Cultural Foundation» [46]
Сімович Роман Аполлонович 1752 В оренді від Джонатана Моулдса, британського банкіра і філантропа [47]
Івонне Смейлерс 1785 [48]
Лара Сент-Джон 1779 Salabue «Воскресіння св. Іоанна» [49]
Ліндон Джонстон Тейлор 1777 [50]
Генрі Темянка 1752 Виготовлена за моделлю Петра Гварнеріуса. Сертифікат скрипника Джозефа Ведраля, Голландія, 28 вересня 1929 року
Ванесса Мей 1761 Gizmo [51]
Пабло Валетті 1758 [52]
Павло Верніков 1747, П'яченца ex-Contessa Crespi, ex-Brengola В оренді від Fondazione Pro Canale. 2016 року коштувала $1,5 млн. Була викрадена в грудні 2016 року.[53]
Анрі В'єтан 1750s ex-Henri Vieuxtemps [14]
Генрик Венявський 1750 ex-Wieniawski [54]
Боб Віллс 1784 Скрипка декларувалась як 157-річна під час придбання в 1941 році за $3000. Пізніше Віллс заявивив в інтерв'ю, що він віддав її своєму другові і придбав іншу за $5000. [55]
Ежен Ізаї 1774 ex-Eugène Ysaÿe [56]
Лі Чуань Юнь 1784 В оренді від Товариства Страдіварі («Stradivari Society») [57]
Альтисти
Віолончелісти
Ансамблі
  • Australian String Quartet (ASQ, Австралійський струнний квартет) використовує такі чотири інструменти: віолончель (П'яченца, 1743), скрипка (П'яченца, 1748—1949), альт (Турин, 1783), скрипка (Турин, 1784).[65]

ПриміткиРедагувати

  1. Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #136222986 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. Doring, Ernest N. (1949). The Guadagnini Family of Violin Makers. Chicago: Lewis & Sons.  Reprint with new introduction by Stewart Pollins, Dover Books, 2012. ISBN 978-0-48649-796-9(англ.)
  4. Kass, Philip. Violin Making in Turin, part 2: the Guadagnini family. Tarisio Auctions. Процитовано 19 May 2018. 
  5. а б в г In praise of Gaudagnini. The Strad (Vol. 122). October 2011: 36–44. (англ.)
  6. Felix Ayo Biography. Swiss Broadcasting Corporation. Процитовано 23 October 2019. (англ.)
  7. Guadagnini, 1747. Архів оригіналу за 2009-03-04. Процитовано 23 October 2019. 
  8. Guadagnini, 1751. Cozio.com. Архів оригіналу за 2009-03-04. Процитовано 23 October 2019. 
  9. Guadagnini, 1757. Cozio.com. Архів оригіналу за 2009-03-03. Процитовано 23 October 2019. 
  10. Biography. Modigliani Quartet. 2018. Процитовано 23 October 2019. 
  11. References. Pierre Dalphin. 2008. Архів оригіналу за 2009-03-03. Процитовано 23 October 2019. 
  12. Staff: Richard Deakin. Royal Academy of Music. Процитовано 21 October 2019. 
  13. Fischer, Frank-Michael (25 March 2013). Julia Fischer performs the same piece on two different violins. Violinist.com. Процитовано 23 October 2019. 
  14. а б Guadagnini, 175x. Cozio.com. Архів оригіналу за 2009-03-02. Процитовано 23 October 2019. 
  15. Wagner, Thomas (2008-02-14). Violinist: Fall Fractures $1M Fiddle. Times Herald-Record. Архів оригіналу за 21 February 2015. Процитовано 2008-02-15. 
  16. David Greed & Simon Lindley. Leeds Town Hall. 24 September 2018. Процитовано 23 October 2019. 
  17. Guadagnini, 1752. Cozio.com. Архів оригіналу за 2009-03-04. Процитовано 23 October 2019. 
  18. David Halen. Mercer University. 2006. Архів оригіналу за 6 March 2012. Процитовано 23 October 2019. 
  19. Salabue Auctions (5 February 2016). Ex-Heifetz 1741 Johannes Baptista Guadagnini Violin. Facebook. Процитовано 23 October 2019. 
  20. Marlene Hemmer. Nationaal Muziekinstrumenten Fonds (nl). Архів оригіналу за 3 April 2016. Процитовано 23 October 2019. 
  21. Guadagnini, 174x. Cozio.com. Архів оригіналу за 2009-03-03. Процитовано 23 October 2019. 
  22. Guadagnini, 1767. Cozio.com. Архів оригіналу за 2007-09-27. Процитовано 23 October 2019. 
  23. Ida Kavafian, violin. Chamber Music Society of Lincoln Center. 2008. Архів оригіналу за 2009-05-25. Процитовано 23 October 2019. 
  24. Biography. David Kim. Процитовано 23 October 2019. 
  25. Cecilia String Quartet. Analekta. Процитовано 23 October 2019. 
  26. Concert to feature a Guadagnini violin worth a million and a half Euros. Croatian Times. 8 October 2008. Архів оригіналу за 2011-07-06. Процитовано 23 October 2019. 
  27. Kopelman Quartet: Biography. Mariedi Anders Artists Management. April 2005. Архів оригіналу за 2008-09-07. Процитовано 23 October 2019. 
  28. Guadagnini, 1750. Cozio.com. Архів оригіналу за 2009-03-04. Процитовано 23 October 2019. 
  29. Pekka Kuusisto, violin. Ondine (record label). Процитовано 23 October 2019. 
  30. Guadagnini, 1785. Cozio.com. Архів оригіналу за 2005-09-02. Процитовано 23 October 2019. 
  31. Wayne Lin. Naxos Records. Процитовано 23 October 2019. 
  32. Yangen Xu (3 August 2006). Great Violinists at the Proms. MusicOMH. Процитовано 23 October 2019. 
  33. Les Musiciens De L'Ensemble: Mauro Lopes Ferreira. Café Zimmermann (fr). Процитовано 23 October 2019. 
  34. Haldan Martinson. Бостонський симфонічний оркестр. Архів оригіналу за 2010-03-12. Процитовано 23 October 2019. 
  35. Giovanni Battista Guadagnini (circa 1780), Turin. Ingles & Hayday. 2017. Архів оригіналу за 30 August 2017. Процитовано 23 October 2019. 
  36. Biography. Viktoria Mullova. 2005. Архів оригіналу за 9 July 2009. Процитовано 23 October 2019. 
  37. Todes, Ariane (8 February 2013). What happened to Ginette Neveu's Stradivari?. The Strad. Архів оригіналу за 2016-08-08. Процитовано 23 October 2019. 
  38. Les Musiciens De L'Ensemble: David Plantier. Café Zimmermann (fr). Процитовано 23 October 2019. 
  39. Biography. Simone Porter Violin. Архів оригіналу за 26 October 2018. Процитовано 23 October 2019. 
  40. About Linda Rosenthal, violinist. Linda Rosenthal. Процитовано 23 October 2019. 
  41. Guadagnini, 1751. Cozio.com. Архів оригіналу за 2009-03-04. Процитовано 23 October 2019. 
  42. Mari Samuelsen: Tracklist. Deutsche Grammophon. Процитовано 23 October 2019. 
  43. Giovanni B. Guadagnini. Anders Sveaas Almennyttige Fond (no). Процитовано 23 October 2019. 
  44. Artistic Director. Cactus Pear Music Festival. Архів оригіналу за 2009-07-23. Процитовано 23 October 2019. 
  45. Sadler, Naomi (28 June 2017). Ittai Shapira. Tarisio. Процитовано 23 October 2019. 
  46. Myönnetyt soittimet. Suomen Kulttuurirahasto (fi). 2006. Архів оригіналу за 29 October 2007. Процитовано 23 October 2019. 
  47. Roman Simovic. Orchestra da Camera della Sardegna. 2015. Процитовано 23 October 2019. 
  48. Biography. Yvonne Smeulers. Процитовано 23 October 2019. 
  49. Guadagnini, 1779. Cozio.com. Архів оригіналу за 2009-03-04. Процитовано 23 October 2019. 
  50. First Violins: Lyndon Johnston Taylor. New Zealand Symphony Orchestra. Архів оригіналу за 2010-05-21. Процитовано 23 October 2019. 
  51. Vanessa-Mae calls her Guadagnini violin "Gizmo". Why is that?. Vanessa-Mae.net. 14 September 2016. Процитовано 23 October 2019. 
  52. La Direction Artistique: Pablo Valetti. Café Zimmermann (fr). Процитовано 23 October 2019. 
  53. Giovanni Battista Guadagnini violin, worth $1.5m, stolen from Geneva train. The Strad. 12 December 2016. Процитовано 23 October 2019. 
  54. Guadagnini, 1750. Cozio.com. Архів оригіналу за 2009-03-04. Процитовано 23 October 2019. 
  55. Townsend, Charles R. (1976). San Antonio Rose: The Life and Music of Bob Wills. Urbana: Університет Іллінойсу в Урбана-Шампейн. с. 230. ISBN 0-252-00470-1. 
  56. Guadagnini, 1754. Cozio.com. Архів оригіналу за 2009-03-19. Процитовано 23 October 2019. 
  57. Bargreen, Melinda (4 April 2008). Young violin phenom Chuanyun Li to play at Benaroya Hall. Seattle Times. Архів оригіналу за 2014-04-09. Процитовано 23 October 2019. 
  58. Giovanni Battista Guadagnini 1711-1786. Guadagnini.org. 2011. Процитовано 23 October 2019. 
  59. Choong-Jin Chang. Консерваторія Пібоді Університету Джонса Гопкінса. 2014. Архів оригіналу за 2016-03-08. Процитовано 23 October 2019. 
  60. Geraldine Walther. Bein & Fushi. Архів оригіналу за 9 July 2012. Процитовано 2012-10-16. 
  61. Biography. Natalie Clein. Процитовано 23 October 2019. 
  62. Mnatzaganian, Sarah (2004). G. B. Guadagnini. Aitchison Mnatzaganian. Архів оригіналу за 2 June 2008. Процитовано 23 October 2019. 
  63. Biography. Maxine Neuman. Архів оригіналу за 3 March 2016. Процитовано 23 October 2019. 
  64. Carter Brey, Principal Cello. Нью-Йоркський філармонічний оркестр. Процитовано 23 October 2019. 
  65. Our Instruments. Australian String Quartet. Процитовано 2017-02-12. 

БібліографіяРедагувати

  • Mnatzaganian, Sarah (2004). G. B. Guadagnini. Aitchison Mnatzaganian. Архів оригіналу за 2 June 2008. 
  • Doring, Ernest N. (1949). The Guadagnini Family of Violin Makers. Chicago: Lewis & Sons. 
  • König, Adolf H., ред. (1981). Die Geigenbauer der Guadagnini-Familie: Die Turiner Schule [The violin makers of the Guadagnini family: The Turin School] (de). Frankfurt: Verlag Das Musikinstrument. ISBN 978-3-92011-265-7. 
  • Fiori, G. (1994). Documenti biografici di artisti e personaggi piacentini dal '600 all' '800 nell' Archivo Vescovile di Piacenza [Biographical documents of Piacenza artists and characters from the 600s to the 1800s in the Archdiocese of Piacenza]. Strenna piacentina (it): 67–111. 
  • Kass, P.J. Violin Makers of the Piedmontese School. 
  • Vannes, Rene (1985) [1951]. Dictionnaire Universel del Luthiers (vol.3) (fr). Bruxelles: Les Amis de la musique. OCLC 53749830. 
  • Henley, William (1969). Universal Dictionary of Violin & Bow Makers. Brighton, England: Amati. ISBN 0-901424-00-5. 
  • Hamma, Walter (1993). Meister Italienischer Geigenbaukunst [Master of Italian violin making] (de). Wilhelmshaven: F. Noetzel. ISBN 3-7959-0537-0. 
  • Rosengard, Duane (2000). Giovanni Battista Guadagnini: The Life and Achievement of a Master Maker of Violins. Haddonfield, New Jersey: Carteggio Media. ISBN 978-0-97042-290-3. 

ПосиланняРедагувати