Бостонський симфонічний оркестр
Бостонський симфонічний оркестр (англ. Boston Symphony Orchestra) — один із провідних оркестрів США. Базується в Бостоні. Заснований в 1881 г. на кошти мецената Чі Генрі Хіггінсона. Традиційно належить до «Великої П'ятірки» оркестрів США.
| Бостонський симфонічний оркестр | |
| Дата створення / заснування | 1881 |
|---|---|
 | |
 | |
| Початок активної діяльності | 1881 — тепер. час |
| Країна |
 США |
| Адміністративна одиниця | Бостон |
| Організаційно-правова форма | організація 501(c)(3)[1] |
| Загальна виручка | ▼95 876 005 $ (2019)[1] |
| Розташування штаб-квартири | Бостон[1] |
| Жанр | класична музика |
| Виконавці | Шарль Мюнш |
| Країна походження |
США |
| Отримані відзнаки | |
| Добровільні внески | 37 040 230 $[2] |
| Кількість підписників у соціальних мережах | 71 526 |
| Частково збігається з | Boston Pops Orchestrad |
 | |
| Офіційний сайт(англ.) | |
 Бостонський симфонічний оркестр у Вікісховищі | |
Координати: 42°20′34″ пн. ш. 71°05′08″ зх. д. / 42.34282222002777729° пн. ш. 71.085669440027785981° зх. д.
Особливістю Бостонського оркестру є його своєрідна подвійна структура: разом з основним оркестром існує (з 1885 року) Бостонський оркестр популярної музики, що виконує легший репертуар, хоча й складається здебільшого з тих же музикантів (за винятком найзначніших і високооплачуваніших «перших пультів»), а на початку (до 1930 року) ще й керував ним той же головний диригент, — ця подвійність пов'язана з бажанням засновника оркестру Хіггінсона пропагувати легку оркестрову музику. Таку структуру пізніше запозичили інші американські оркестри.
Розквіт Бостонського симфонічного оркестру зв'язаний насамперед з 25-літньою роботою під керівництвом Сергія Кусевицького, який популяризував оркестру завдяки численним концертам по радіо, роботі над збагаченням репертуару, у тому числі замовляючи музики видатним композиторам-сучасникам. Так, за замовленням Бостонського оркестру були написані 4-а симфонія Прокоф'єва (до 50-річчя оркестру) і «Симфонія псалмів» І.Стравінського. Ця традиція збереглася й надалі: на відзначення круглих дат в історії оркестру та з інших приводів спеціально для нього писали Анрі Дютийє, Анджей Пануфнік, Елліот Картер, Джон Корільяно та інші.
Керівники оркестру ред.
| 1881—1884 | Джордж Хеншель |
| 1884—1889 | Вільгельм Геріке |
| 1889—1893 | Артур Нікіш |
| 1893—1898 | Еміль Паур |
| 1898—1906 | Вільгельм Геріке |
| 1906—1908 | Карл Мук |
| 1908—1912 | Макс Фідлер |
| 1912—1918 | Карл Мук |
| 1918—1919 | Анрі Рабо |
| 1919—1924 | П'єр Монте |
| 1924—1949 | Сергій Кусевицький |
| 1949—1962 | Шарль Мюнш |
| 1962—1969 | Еріх Лайнсдорф |
| 1969—1972 | Вільям Стейнберг |
| 1973—2002 | Сейдзі Одзава |
| 2004—2011 | Джеймс Лівайн |
| 2013— до сьогодні | Андріс Нельсонс |
Примітки ред.
Посилання ред.
- Офіційний сайт [Архівовано 1 січня 2013 у Wayback Machine.] (англ.)