Юлія Фішер (нім. Julia Fischer; нар. 15 червня 1983(19830615), Мюнхен) — німецька скрипалька та піаністка.

Юлія Фішер
Julia Fischer
Зображення
Юлія Фішер
Основна інформація
Дата народження 15 червня 1983(1983-06-15) (37 років)
Місце народження Мюнхен
Роки активності 1995 — тепер. час
Громадянство Німеччина Німеччина
Національність Німеччина Німеччина
Професія музикант
Освіта Мюнхенська вища школа музики і театру
Вчителі Чумаченко Анна
Інструменти скрипка, фортепіано
Нагороди
кавалерський хрест ордена «За заслуги перед Федеративною Республікою Німеччина»
juliafischer.com
CMNS: Файли у Вікісховищі

БіографіяРедагувати

Мати Юлії, Вієра Фішер (дів. Кренкова), також була піаністкою. Вона належала до німецької меншини в Словаччині та емігрувала до ФРН 1972 року. Батько, Франк-Міхаель Фішер, був математиком. У тому ж році він також переїхав до ФРН з НДР.

Юлія народилася 15 червня 1983 року в Мюнхені. Почалала вчитися грі на скрипці в чотирирічному віці у Гельги Телен. Трохи згодом вона взялася опановувати піаніно за допомогою своєї матері та Ансгара Янке. Через два роки продовжила музичну освіту в Консерваторії імені Леопольда Моцарта в Аугсбурзі. Викладачем гри на скрипці у Юлії там була Лідія Домбровська. У 8 років дала перший концерт у супроводі симфонічного оркестру. У 9 років вступила до Музичної академії Мюнхена (клас професора Анни Чумаченко). Поряд з музичною освітою в 2002 році Юлія Фішер закінчила гімназію в Гаутінгу під Мюнхеном.

З жовтня 2006 року Фішер стала професором Музичної академії Франкфурта-на-Майні. Вона була наймолодшим професором в історії німецької вищої школи.[1] У жовтні 2011 року Юлія Фішер одержала посаду професора Музичної академії Мюнхена.[2]

Мешкає разом з чоловіком та двома спільними дітьми в Гаутінгу під Мюнхеном.

Творча діяльністьРедагувати

Юлія Фішер стала лауреатом конкурсу скрипалів імені Менухіна за 1995 рік та переможницею Конкурсу молодих музикантів «Євробачення» в Лісабоні в 1996 р. Відтоді почалася її концертна кар'єра. Міжнародну концертну діяльність почала з 1998 року. Юлія Фішер працювала з такими диригентами, як Герберт Бломстедт, Ашер Фіш, Рафаель Фрюбек де Бургос, Рубен Газарян, Бернард Клі, Якоб Крайцберг, Еммануель Кривін, сер Невіл Маррінер, Юн Маркл, Ієгуді Менухін, Юкка-Пекка Сарасте, Джузеппе Сінополі, Джеффрі Тейт, Юрій Темірканов, Майкл Тілсон Томас, Бруно Вайль, Сімоне Молоді та Девід Цінман.[3][4]

Працювала з багатьма оркестрами світового рівня. Зоркема з Нью-Йоркським філармонічним оркестром, з яким 2003 року під диригуванням Лорін Маазель Юлія Фішер дебютувала з концертом для скрипки Сібеліуса. Серед інших оркестрів варто згадати Філадельфійський оркестр, Бостонський, Балтиморський та Сієтлський симфонічні оркестри, Віденський симфонічний оркестр, Академічний симфонічний оркестр Санкт-Петербурзької філармонії, Національний симфонічний оркестр RAI, Російський національний оркестр, Симфонічний оркестр Берлінського радіо, Молода німецька філармонія, Саксонська державна капела Дрездена, Національна академія Санта-Чечілія в Римі та Мюнхенський філармонічний оркестр.

У новорічному концерті 2008 року в Франкфурті дебютувала як піаністка, виконавши концерт Гріга.

Щорічно вона дає від 70 до 80 концертів з 50 програмами. Репертуар Фішер охоплює більше 40 творів у супроводі оркестру та близько 60 творів камерної музики.

Запис концертів Баха у виконанні Юлії Фішер став комерційно найуспішнішим дебютом в історії iTunes.

РепертуарРедагувати

Бах, Вівальді, Моцарт, Мендельсон, Брамс, Шуберт, Дворжак, Сен-Санс, Чайковський, Глазунов, Прокоф'єв, Хачатурян, Паганіні, Едвард Гріг, Ернест Шосон, Отторіно Респіґі, Йозеф Сук, Ральф Воан-Вільямс, Пабло Сарасате.

ІнструментиРедагувати

У минулому Юлія Фішер грала на одній зі скрипок Джузеппе Гварнері, виготовленій 1728 року. Цю скрипку Фішер одержала в тімчасове користування від фундації Blue de Brasil. Вона також грала на скрипці Антоніо Страдіварі, виготовленій 1712 року та наданій їй в користування Японською музичною фундацією. Зараз (стан: лютий 2014 року) вона грає на скрипці Джовані Батісти Гваданіні, виготовленій 1742 року,[5] а також на скрипці Андреа Августина (2011)[6].

ВизнанняРедагувати

Премія ECHO Klassik (2005), премія Diapason d'Or (2005), Бетховенське кільце (Бонн) (2005), премія Музичного журналу Бі-Бі-Сі (2006), премія Diapason d'Or (2006), премія ECHO Klassik (2007), премія фірми Грамофон (2007).

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати