Відкрити головне меню

Джирола́мо Фарне́зе (італ. Girolamo Farnese; *30 вересня 1599, Латера -†18 лютого 1668, Рим) — італійський кардинал, церковний політик і дипломат. Представник знатного роду Фарнезе[3].

Джироламо Фарнезе
Inerle Farnese Girolamo.jpg
Сант Ан'єзе фуорі ле Мура
 
Народження: 30 вересня 1599(1599-09-30)
Латера
Смерть: 18 лютого 1668(1668-02-18) (68 років)
Рим
Єп. хіротонія: 26 квітня 1639
Посада: Губернатор Риму
Префект Апостольського палацу, губернатор Кастельґандольфо
Єпископства: архієпископ in partibus Патр,
11 квітня 1639[2]
Проголошений: 13 лютого 1690
Папою: Олександром VII
Джироламо Фарнезе у Вікісховищі?

ЖиттєписРедагувати

Син Маріо Фарнезе та Камілли Лупі. Кар'єру розпочав ще в дитинстві: у 1605 він став почесним камергером папи Павла V[4] і цю посаду займав до 1621. Вчився у Пармському університеті. Референдарій Трибуналів Апостольської сиґнатури милості та справедливості. Абат in commendam монастиря Святого Лаврентія у Новарі. У зв'язку з призначенням нунцієм до Швейцарії, де мав боротись з розповсюдженням кальвінізму, став архієпископом Патр 11 квітня 1639. Єпископські свячення отримав 26 квітня 1639[5] з рук Джованні Битисти Сканаролі, єпископа Сідонського. У Швейцарії він підсилив роль єзуїтів, передавши їм, за підтримки уряду та жителів Люцерна, місце сповідників у цистерціанських монастирях Ешенбах і Ратхаузен[6]. У 1641 -1642 провів реформу єпископського управління у Курі та Сьйоні, організував оборону абатства Айнзідельн проти кантона Швіц.

 
Напис на фасаді Палаццо д'Аккурсіо, що засвідчує роботи над його реставрацією проведені Джироламо Фарнезе

По поверненні зі Швейцарії у 1643[7] він зайняв чільне місце при дворі Іннокентія X, який високо цінував його поради[8]. Архієпископ Фарнезе був призначений на пост секретаря Конґреґація єпископів та регулярних кліриків відразу ж після прибуття до Риму. З жовтня 1650 — губернатор Рима та віце-камерленг Святої Римської церкви. З 16 липня 1655[9] — префект Префект Апостольського палацу і дому, губернатор Кастельґандольфо. Це призначення стало одним з перших новообраного папи Олександра VII. На цій посаді він патронував створенню у 1655 римських народних жіночих шкіл Scuole delle Maestre Pie[10]. Також саме префект Фарнезе мав готувати зустріч Христини Шведської, яка мала б задовольнити, як саму королеву, так і папу. Через два роки, 9 квітня 1657, став кардиналом in pectore; про призначення було оголошено на консисторії 29 квітня 1658, титул Сант Ан'єзе фуорі ле Мура та червоного капелюха Джироламо Фарнезе отримав 6 травня того ж року. Був відправлений легатом до Болоньї, де перебував до 1662 й мав до себе добре ставлення. Також він провів реставрацію урядового Палаццо д'Аккурсіо, одна з зал якого — Королівська (італ. Sala regia) отримала нову назву, Зала Фарнезе. Виконував обов'язки префекта Трибуналу Апостольської сиґнатури до повернення кардинала Флавіо Кіджі з Німеччини. На конклаві 1667 року був одним з фаворитів, але через протидію партії Squadrone volante втратив свої шанси[11], і на папський престол було обрано Джуліо Роспільозі.

До смерті перебуваючи на різних посадах у Курії, він також був кардиналом-протектором капуцинів. Помер 18 лютого 1668 та похований за традицією в Іль-Джезу.

ПриміткиРедагувати

  1. ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. З диспенсацією від попереднього визначеного за часом перебування у пресвітерському сані.
  3. Він помер останнім серед представників молодшої гілки роду Фарнезе — герцогів Латери (Stefano Andretta, Da Parma a Roma: la fortuna dei Farnese di Latera tra armi, curia e devozione tra XVI e XVII secolo, in La dimensione europea dei Farnese (a cura di Bart de Groof ed Eugenio Galdieri), «Bulletin de l'Institut Historique Belge de Rome», LXIII (1993), p. 26)
  4. Папа Павло також належав до родини Фарнезе.
  5. Hierarchia Catholica medii et recentioris aevi, 1935, р. 33
  6. Ці заходи були також підтримані керівництвом найзначнішого місцевого цистерціанського абатства Санкт-Урбан
  7. На відзначення свого повернення він замовив Клодові Лоррену картину «Троянки підпалюють свій флот».
  8. Джон Бергрейв у своїх характеристиках кардиналів зазначає, що гострослови називали кардинала Фарнезе «п'ятим євангелістом» (John Bargrave, Pope Alexander, 1867, р. 108).
  9. Hierarchia Catholica medii et recentioris aevi, 1935, р. 276
  10. Nibby, Roma, p. 277
  11. Pastor, vol. XXXI, 1940, p. 318

БібліографіяРедагувати

  • Filippo Maria Renazzi, Notizie storiche degli antichi Vicedomini del Patriarchio Lateranense e de' moderni Prefetti del Sagro Palazzo Apostolico ovvero Maggiordomi pontifizi del sig. avvocato Filippo Maria Renazzi, Salomoni (1784)1 (італ.)
  • Roma nell' anno MDCCCXXXVIII: Parte Seconda moderna, vol. 4/ descritta da Antonio Nibby, Roma: Tipografia delle belle arti, 1841 1 (італ.)
  • Bargrave, John. Pope Alexander the Seventh and the College of Cardinals, edited by J. C. Robertson. London, 1867 (англ.)
  • Hierarchia Catholica medii et recentioris aevi, sive, Summorum Pontificum, S.R.E. Cardinalium, Ecclesiarum Antistium series, e documentis tabularii praesertim Vaticani collecta, digesta, edita per Conradum Eubel, Volume IV: A Pontificatu Clementis PP.VIII (1592) usque ad Pontificatum Alexandri PP.VII (1667). Monasterii, Sumptibus et Typis Librariae Regensbergianae, 1935 (лат.)
  • Pastor, Ludwig von. History of the Popes From the Close of the Middle Ages, vol. XXXI. Translated by Ernest Graf. London: Kegan Paul, Trench, Trübner & Co., Ltd, 1940.(англ.)
  • Urban Fink. Die Luzerner Nuntiatur 1586—1873: Zur Behördengeschichte und Quellenkunde der päpstlichen Diplomatie in der Schweiz (=Collectanea Archivi Vaticani, Bd. 40), (=Luzerner Historische Veröffentlichungen, Bd. 32). Luzern; Stuttgart: Rex Verlag, 1997. (нім.)
Релігійні посади
Попередник:
Баччо Альдобрандіні
 
Кардинал з титулом Сант Ан'єзе фуорі ле Мура

6 травня 1658 - 18 лютого 1668
Наступник:
Вітальяно Вісконті
Попередник:
Чіріако Роччі
 
архієпископ in partibus Патраський

11 квітня 1639 - 6 травня 1658
Наступник:
Оттавіано Карафа
Дипломатичні посади
Попередник:
Рануччо Скотті
Апостольський нунцій у Люцерні
16391643
Наступник:
Лоренцо Ґавотті
Політичні посади
Попередник:
'
Губернатор Риму
16501653
Наступник:
Лоренцо Імперіалі
Попередник:
Рануччо Скотті
Губернатор Кастельґандольфо
16551658
Наступник:
Волюмніо Бандінеллі
Попередник:
Джованні Джироламо Ломелліні
Легат у Болоньї
16581662
Наступник:
П'єтро Відоні
Придворні посади
Попередник:
Рануччо Скотті
Префект Апостольського палацу
16551658
Наступник:
Волюмніо Бандінеллі