Джеймс Лайтгілл (англ. James Lighthill; 23 січня 1924 — 17 липня 1998) — британський науковець в галузі прикладної математики, який вважається піонером дослідження аероакустики.[10][11][12][13][14] В галузі інформатики відомий завдяки так званій доповіді Лайтгілла, в якій 1973 року дуже негативно оцінив перспективи теорії та практики штучного інтелекту.

Майкл Джеймс Лайтгілл
Sir Michael James Lighthill
Ім'я при народженніангл. Michael Lighthill[1]
Народився23 січня 1924(1924-01-23)[2][1][…]
Париж, Франція[4]
Помер17 липня 1998(1998-07-17)[1][3][…] (74 роки)
Сарк, Гернсі, Велика Британія[4]
ПохованняКладовище Іст-Фінчлі[6]
КраїнаВелика Британія Велика Британія
Діяльністьматематик, викладач університету
Alma materКембриджський університет
ГалузьПрикладна математика, Акустика, Гідроаеромеханіка
Заклад
ПосадаЛукасівський професор математики, провост[7], президент[8] і голова
Вчене званняBeyer Chair of Applied Mathematicsd
Науковий керівникGerald B. Whitham
Аспіранти, докторантиGerald B. Whithamd[9]
Alistair Iain Meesd[9]
John J. Mahonyd[9]
Denis J. McConalogued[9]
Ellis Cumberbatchd[9]
John R. Blaked[9]
R. K. Livesleyd[9]
James Meredith Fitz-Geraldd[9]
Gordon David Crapperd[9]
Michael Stuart Howed[9]
F. Allin Goldsworthyd[9]
ЧленствоЛондонське королівське товариство
Леопольдина
Французька академія наук
Американська академія мистецтв і наук
Російська академія наук
Нідерландська королівська академія наук
Національна академія наук США
Туринська академія наук[4]
Відомий завдяки:Механізм Лайтгілла, дослідження в галузі аероакустики, Доповідь Лайтгілла
Нагороди

Життєпис

ред.

Навчався в елітному Вінчестерському коледжі[en] та 1943 року здобув ступінь бакалавра в Триніті-коледж (Кембридж). Спеціалізувався у гідроаеромеханіці та працював в національній фізичній лабораторії. В 1946 —1959 рр. викладав прикладну математику в Манчестерському університеті. Потім, очолював королівську авіаційну установу[en] у місті Фарнборо, де працював над проблемами супутникового зв'язку та пілотованих космічних апаратів. Ця робота згодом знайшла застосування в розробці надзвукового пасажирського літака Конкорд.

Був членом Лондонського королівського товариства, та 1971 року був присвячений в лицарі за заслуги перед наукою.

Деякі праці

ред.
  • Lighthill, M. J. (1952). On sound generated aerodynamically. I. General theory. Proceedings of the Royal Society A. 211 (1107): 564—587. Bibcode:1952RSPSA.211..564L. doi:10.1098/rspa.1952.0060.
  • Lighthill, M. J. (1954). On sound generated aerodynamically. II. Turbulence as a source of sound. Proceedings of the Royal Society A. 222 (1148): 1—32. Bibcode:1954RSPSA.222....1L. doi:10.1098/rspa.1954.0049.
  • Lighthill, M. J. (1958). Introduction to Fourier Analysis. Cambridge Monographs on Mechanics. Cambridge, UK: Cambridge University Press. ISBN 0-521-09128-4.
  • Lighthill, M. J. (1958). Introduction to Fourier analysis and generalised functions. New York: Cambridge University Press. ISBN 0-521-05556-3.[15]
  • Lighthill, M. J. (1960). Higher approximations in aerodynamics theory. Princeton University Press. ISBN 0-691-07976-5.
  • Lighthill, M. J. (1986). An informal introduction to theoretical fluid mechanics. Oxford: Clarendon Press. ISBN 0-19-853630-5.
  • Lighthill, M. J. (1987). Mathematical Biofluiddynamics. CBMS-NSF Regional Conference Series in Applied Mathematics. Society for Industrial Mathematics. ISBN 0-89871-014-6.
  • Lighthill, M. J. (2001). Waves in fluids. Cambridge, UK: Cambridge University Press. ISBN 0-521-01045-4.
  • Lighthill, M. J. (1997). Hussaini, M. Yousuff (ред.). Collected papers of Sir James Lighthill. Oxford: Oxford University Press. ISBN 0-19-509222-8.

Примітки

ред.
  1. а б в Архів історії математики Мактьютор — 1994.
  2. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. а б Gregersen E. Encyclopædia Britannica
  4. а б в www.accademiadellescienze.it
  5. KNAW Past Members
  6. Find a Grave — 1996.
  7. https://web.archive.org/web/20160229164231/http://www.ucl.ac.uk/provost/former-provosts
  8. https://www.mathunion.org/fileadmin/ICMI/files/About_ICMI/Publications_about_ICMI/HowsonESM_1984__05.pdf — С. 91.
  9. а б в г д е ж и к л м Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
  10. Джон Дж. О'Коннор та Едмунд Ф. Робертсон. Джеймс Лайтгілл в архіві MacTutor (англ.)
  11. Джеймс Лайтгілл(англ.) у проєкті «Математична генеалогія».
  12. The Oxford Dictionary of National Biography. 2004. doi:10.1093/ref:odnb/68885.
  13. Engines of Ingenuity No. 2250: Sir Michael James Lighthill by John H. Lienhard. Архів оригіналу за 16 травня 2021. Процитовано 28 липня 2011.
  14. Pedley, T. J. (2001). James Lighthill and his contributions to fluid mechanics. Annual Review of Fluid Mechanics. 33: 1—0. Bibcode:2001AnRFM..33....1P. doi:10.1146/annurev.fluid.33.1.1.
  15. Lees, Milton (1959). Review: Introduction to Fourier analysis and generalised functions, by M. J. Lighthill. Bull. Amer. Math. Soc. 65 (4): 248—249. doi:10.1090/S0002-9904-1959-10325-6. Архів оригіналу за 19 жовтня 2017. Процитовано 30 січня 2017.