Відкрити головне меню

Костянтин (Джеймс) Ількович Темертей (англ. James Temerty; нар. 3 грудня 1941, с. Стила) — громадянин Канади українського походження, підприємець, меценат.

Джеймс Костянтин Темертей
Джеймс Темертей.JPG
Народився 3 грудня 1941(1941-12-03) (77 років)
Стила Донецька область
Громадянство Канада
Національність українець
Місце проживання Торонто
Діяльність підприємець меценат
Нагороди
Член ордену Канади
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня

Історія родиниРедагувати

Темертей Костянтин (Джеймс) Ількович народився 3 грудня 1941 року в с. Стила Старобешівського району Донецької області. Його батьки, діти розкуркулених, Раїса Новікова та Ілля Темертей одружилися у 1938 році. Батько Іллі Констянтин був висланий на північ, де він і загинув. У 1943 році Темертеї були вислані до Німеччини. По дорозі, у місті Кошице (Словаччина), у них народилась донька Людмила, яка згодом стане відомою художницею.[1] Леонід Ліщина, меценат одинадцяти конкурсів імені П.Яцика, який знався із родиною Темертеїв, згадував:

« «Період ісходу з України, що тривав майже рік, був найтяжчим у житті Раїси. Їхали в дощ і сніг. Були постійно в страху. Німці будь-коли могли забрати чоловіків копати окопи чи направляти мости і дороги, а більшовицькі партизани могли постріляти їх. Радянське військо могло оточити, і тоді тим, хто евакуювався, загрожував розстріл або вислання в табори Гулагу. Багатьом це й сталося…».[1] »

Їхали підводами, але німецькі солдати відібрали їх разом з кіньми, а родину погрузили в товарний потяг, який направлявся у Баварію з метою застосування рабської праці. Там пробули до 1945 року, поки не були визволені американськими військами. Два роки перебували у Мюнхенському таборі для переміщених осіб. Потім виїхали до Бельгії. Тут Ілля Темертей працював інженером-гірником в копальнях. Через 50 років в Україні з'явиться збірка віршів Іллі Темертея, де буде відображено цю «одіссею» та ностальгію за батьківщиною:

Пам'ятаю молодим Темертеєм
Був я хлопцем вправним, загонистим…
Чоботи мав — ех, чорне золото…
Халяви сажою чищені.[1]

У 1949 р. перебралась до Канади (м. Монреаль). Мати, Раїса Темертей, була вчителем української мови в суботній школі при катедрі святої Софії, пізніше стала її директором. Вона була першою вчителькою Костянтина Віктора Перґата, віце-президента фірми «Нортланд Пауер Інк», який давав нагороди переможцям другого Міжнародного конкурсу з української мови імені Петра Яцика. Присутні на нагородженні почули чисту українську мову, а премія присвячувалась пам'яті Раїси Темертей.[1]

Освіта та діяльність К. Темертея в КанадіРедагувати

Костянтин Темертей навчався в університеті Конкордія у Монреалі, де закінчив факультет суспільних наук, вивчав політологію, здобувши ступінь бакалавра з гуманітарних наук. Отримавши освіту, почав свою трудову діяльність у представництві компанії IBM у Монреалі та декількох містах США. Згодом ним була заснована власна компанія «Комп'ютерленд» із однойменною приватною мережею магазинів. Разом з тим, Темертей стає керівником та власником контрольного пакету акцій однієї з найбільших на Північноамериканському континенті посередницьких фірм, які поширюють програмове забезпечення для персональних комп'ютерів. Компанія має своїх представників у 32-х містах США і Канади. У 1987 р. заснував компанію «Нортланд Пауер Інкорпорейтед», спеціалізацією якої є енергозберігаючі ресурси, а у власності компанії перебувають чотири електростанції в Канаді. Компанія «Нортланд Пауер Інкорпорейтед», головою правління якої є К. Темертей, має в своєму арсеналі 51 % акцій Дарницької ТЕЦ у м. Київ. К. Темертей займає активну громадську позицію в Канаді, він очолює Раду директорів Королівського музею м. Онтаріо, Раду директорів «Софтчойз Корпорейшн», є директором та виконуючим обов'язки голови правління «Айрогуйес Феллс Пауер Корпорейшн», директором Канадської фундації психіатричних досліджень, членом адміністративної ради «Сонні брук енд Вуменс Коледж Хелс Сайенс Центр». Бізнесмен був певний час директором Симфонічного оркестру в Торонто, фінансово забезпечуючи його існування. Також очолив Канадську фундацію психіатричних досліджень. І це не всі посади в діловому світі Канади та Америки. Філантроп має багато нагород і серед них — Орден Канади.[2] У 1968 році Костянтин Темертей одружився з Луїзою—Арканд, вони мають двох дочок — Меліссу та Лею.[3]

Діяльність в УкраїніРедагувати

К. Темертей належить до когорти найбільших українських меценатів сучасності. Петро Яцик запропонував йому стати членом Ліги українських меценатів, а також він став директором його Освітньої фундації, допоки не заснував власну. Канадський підприємець є членом Консультативної ради з питань іноземних інвестицій при Президентові України. Також він очолював комітет і фінансував урочистості, пов'язані із святкуванням 100-річного ювілею переселення перших українців у Канаду. На Україні Костянтином Темертеєм реалізовано ряд проектів:

  • Влаштував виставку коштовностей «Золото скіфів із стародавньої України» в Королівському музеї м. Онтаріо.
  • Фінансував видання українських книг, зокрема яскравого подарункового видання «Кобзаря» Т. Шевченка.
  • Англійською мовою було видано «Атлас мінеральних ресурсів України». Метою видання стало бажання показати читачам багатство України з ціллю інвестицій. Цей атлас було видано і українською мовою при фінансуванні Сергія Тарути.
  • К. Темертей був фундатором Бізнес-школи при Києво-Могилянській академії і очолив її. Для цього залучив також інших бізнесменів та кваліфікованих викладачів.
  • Фінансував проекти Канадського фонду «Дітям Чорнобиля», серед них програма «Допоможи нам допомогти дітям». Дана програма має за мету покращення рівня життя дітей, які перебувають у дитячих закладах. Для понад 2 тис. дітей з різних областей України було організовано літні та зимові табори в карпатському селищі Ворохта.[2]
  • Дж. Темертей під час Помаранчевої революції та президентських виборів 2004 року очолював кампанії зі збору фондів для діяльності спостерігачів за українськими виборами і надав допомогу 500 спостерігачам.
  • У 2007 році було засновано благодійну програму «Дитяча Лікарня майбутнього». Джеймс Темертей ввійшов до складу Опікунської ради.[4] На цей проект меценат виділив 1 млн дол.[5]
  • У листопаді 2008 К. Темертеєм в Королівському музеї Онтаріо була влаштована виставка «Прадавня Україна: загадка Трипільської культури». Співогранізаторами виставки у 2005 році були Віктор Ющенко, Посольство України в Канаді, Національний історичний музей України та Інститут археології НАН України. Для виставки було підготовано текст анлійською мовою.[6]
« «Вони відкриють для себе те, що з великими зусиллями було знайдено на археологічних майданчиках Трипілля… Вони побачать, що трипільці досягли визначних успіхів у виробництві чудового керамічного посуду й ознайомляться зі свідченнями їх релігійних та космогонічних поглядів, – пишуть у буклетах організатори виставки. – Вони дізнаються про те, чим найбільше стали знамениті люди трипільської доби – незвичайними величезними поселеннями – абсолютно невідомим явищем, відкритим лише в сімдесятих роках минулого сторіччя. Це захоплююче відкриття охарактеризувало трипільців як зодчих, котрі першими створили на території Європи агломерати, що нагадують сучасні міста. Відвідувачі полишатимуть виставку із почуттям глибокої поваги до цієї гілки наших предків неолітичної доби…».(К. Темертей)[1] »

Нагороди і званняРедагувати

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати

  • Слабошпицький М. Українські меценати: Нариси з історії української культури/ 2-ге вид., допов. — К. : Вид-во М. П. Коць; Ярославів Вал, 2006. — 416 с.: іл.

ПосиланняРедагувати