Відкрити головне меню

Джалебі — десерт, популярний в Індії, на Близькому Сході та в Північній Африці. Являє собою нитки з тіста, приготованого з пшеничного борошна тонкого помелу, смажені у фритюрі з гхі і политі цукровим сиропом (нерідко також рожевою водою або соком лимона) [1].

Джалебі може подаватися гарячим або холодним. Його поверхня карамелізована, що позитивно впливає на смак.

Аналогами джалебі за способом приготування є іспанські чуррос (іспанська кухня свого часу зазнала сильний арабський вплив), а також тюркський десерт чак-чак, і поширені в багатьох країнах, включаючи Україну, вергуни і мурашник. В Українських текстах джалебі іноді порівнюють з пончиками, проте пончик, навіть в українському варіанті — це пиріжок без начинки, цілком обсмажений у фритюрі, тоді як при приготуванні страв типу джалебі тісто тонкими струменями наливають у фритюр (власне джалебі, чуррос, імарті) або кидають туди невеликими шматками (вергуни).

Зміст

Історія та сучасністьРедагувати

Батьківщиною джалебі вважається Близький Схід, ймовірно саме це слово є адаптацією перського «залібія» або арабського «залабія» [1]. У XIII столітті Магомет-бен-Хасан-аль-Багдаді [en] вже згадує рецепт джалебі в своїй кулінарній книзі. До XV століття джалебі разом із загарбниками-персами проникло в Індію, де, втім, уже був дуже схожий десерт — імарті.

Для надання джалебі додаткових відтінків смаку в Ірані до них іноді додається шафран, а в Індії — кевра[en] (панданова вода). В Індії джалебі також нерідко подають з рабрі[en] — індійським аналогом згущеного молока.

В арабів-християн це традиційне частування на свято Хрещення, у мусульман Ірану їх подають жебракам в Рамадан і вживають на свята [2]. В Афганістані їх їдять взимку з рибою [2].

Нині джалебі нерідко продаються на базарах і у вуличних торговців від Марокко до Бангладеш, найчастіше готуються просто при покупцях. Джалебі присвячені пісні, які звучать у декількох Боллівудських фільмах і композиція лондонського музиканта Four Tet.

ГалереяРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. а б Oxford, 2014, с. 424
  2. а б Oxford, 2014, с. 425

ПосиланняРедагувати

  • [https: //books.google.ru/books? id = RL6LAwAAQBAJ & pg = PA424 The Oxford Companion to Food] / Alan Davidson, Tom Jaine. — Oxford University Press, 2014. — С. 424-425. — ISBN 978-0- 19-967733-7.