Джавахетський хребет

Джавахетський хребет, або Джавахкська хребет (вірм. Ջավախքի լեռնաշղթա, груз. ჯავახეთის ქედი) (також відомий як Кечутський хребет, або Мокрі гори) — гірський хребет в Грузії та Вірменії довжиною близько 50 км. Найвища вершина хребта — гора Ачкасар (3196 м, Вірменія). Джавахетський хребет утворений ланцюгом численних вулканів, активних у четвертинний період.

Джавахетський хребет
вірм. Ջավախքի լեռնաշղթա,
груз. ჯავახეთის ქედი
Ачкасар (3196) — найвища точка Джавахетського хребта
Ачкасар (3196) — найвища точка Джавахетського хребта
Країна Вірменія Вірменія, Грузія Грузія
Є частиною Кавказькі гори, Малий Кавказ
Найвища точка
 - координати 41°09′23″ пн. ш. 43°57′33″ сх. д. / 41.15639° пн. ш. 43.95917° сх. д. / 41.15639; 43.95917
 - висота Ачкасар, 3196 м м
CMNS: Джавахетський хребет у Вікісховищі

Назва Мокрі гори пов'язана з кліматом цих місць — тут випадає дуже багато опадів. Рослинність характерна для гірських степів, субальпійських і альпійських лук. На хребті беруть початок річки Тзахкашен, Гукасян і Чічхан.[1]

ЕтимологіяРедагувати

Сьогодні цей регіон серед вірмен і серед грузин називають по-різному. Вірменський варіант — Джавахк, а грузинський — Джавахетія. Обидва ці топоніми походять від того самого кореня, зміну якого можна простежити від часів держави Урарту. У Хорхорському написі[2] урартського царя Аргішті I (786–764) вперше зустрічається топонім «Забаха». З плином часу від терміну відійшло закінчення «а», характерне для індоєвропейських мов — Забах, після чого на заміну «з» прийшов «дж» — Джава. Потім, до цього топоніму було додано давньовірменське закінчення «к» — Джавахк, а у грузинському варіанті до топоніму Джава додалось «етія» — Джавахетія[3].

Див. такожРедагувати

Ресурси ІнтернетуРедагувати

ВиноскиРедагувати

  1. Нові дані щодо поширення та охорону гадюки Даревського. Архів оригіналу за 18 січня 2015. Процитовано 18 січня 2015. 
  2. Скала Хорхор, на якому зберігся клинопис царя Аргішті I, знаходиться на південному заході міста Ван.
  3. Карагезян Ов. Клинописные наименования местностей. — Ереван, 1998. — Т. 1, книга 1. — 204 с.