Деша

Де́ша — родима київських майстрів золотих і срібних справ XVIII—XIX столітть; батько, син і онук.

• Василь Олексійович Деша (1737 — близько 1805). Позолотив куполи храмів і дзвіниць Чернігова, Козельця, Глухова; зробив різьблений іконостас для Кирилівського монастиря, жертовник для церкви Катерини Михайлівського Золотоверхого монастиря;
• Григорій Васильович Деша (близько 1779—1838). З 1811 року був майстром срібного цеху, з 1812 року мав майстерню. Серед робіт: срібні карбовані шати на дві ікони Миколи-чудотворця — для Китаївської пустині (1820) і для 16-го єгерського полку (1830) та інше;
• Андрій Григорович Деша (1821 — близько 1872).

Література

• Деша // Митці України : Енциклопедичний довідник / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1992. — С. 209—210. — ISBN 5-88500-042-5. [Архівовано з першоджерела 12 вересня 2022.]