Відкрити головне меню

Десант в Керченський порт


Десант в Керченський порт — тактичний морський десант, здійснювався 22 — 23 січня 1944 року кораблями Азовської військової флотилії (виконуючий обов'язки командира контр-адмірал Георгій Холостяков). Метою десанту було сприяння діям підрозділів Приморської армії у діях на плацдармі в часі Керченсько-Ельтигенської операції.

Десант в Керченський порт
Дата: 22 — 23 січня 1944
Місце: Керченський півострів
Результат: деяке покращення займаних позицій
Сторони
СРСР СРСР Третій Рейх Третій Рейх
Румунія Румунія
Командувачі
СРСР Петров Іван Юхимович
СРСР Холостяков Георгій Микитович
Третій Рейх Ервін Єнеке
Військові сили
СРСР 1407 десантників Третій Рейх підрозділи 17-ї німецької армії
Румунія окремі формування
Втрати
СРСР значна кількість вбитих та поранених
затоплено 2 тендери
Третій Рейх
Румунія
кілька сотень вбитих та поранених, не менше 170 полонених
знищені вогневі точки й батареї

Планування та підготовка до операціїРедагувати

Керував наступальною операцією Окремої Приморської армії генерал Іван Петров, він ставить завдання десантникам висадитися в Керченському морському порту, здійснити з його території удар та залізничну станцію назустріч наступаючим військам, котрі мали завданням перейти у наступ в зустрічному напрямі. Наслідком цих спільних ударів мало стати зайняття вигідних вихідних позицій для планованої радянським керівництвом наступальної операції, а за сприятливих умов — цілковите зайняття Керчі.

До першої хвилі десанту виділялися частини морської піхоти Азовської флотилії та Чорноморського флоту — 369-й та 393-й окремі батальйони (командував замполіт Микола Старшинов) — разом 1407 бійців, до другої — стрілецький полк. Зі сторони фронту виділялася 339-та стрілецька дивізія (командував полковник Григорій Пустовіт). Здійснення десантування відбувалося силами Азовської воєнної флотилії, десант та фронтові частини мали злучитися біля гори Мітрідат, 393-й батальйон мав вийти до заводу ім. Войкова на з'єднання із частинами 339-ї стрілецької дивізії, що тримали там оборону.

Радянським військам на планованому відтинку наступу протистояли підрозділи 17-ї німецької армії, котрими керував генерал Ервін Єнеке — 5-й армійський корпус, що включав 73-тя та 98-ма піхотні дивізії і 191-ша бригада штурмових гармат (Stg.Brig.191), й румунські 3-тя гірськострілецька і 6-та кавалерійська дивізії.

Хід операціїРедагувати

Перед 20-ю годиною 22 січня 1944 року перший десантний загін завершує посадку в бухті Небезпечна, що на Керченському півострові — на 16 тендерах та 4 артилерійських катерах, 3 торпедних катерах, 3 тральщиках і 1 катер «морський мисливець», загоном висадки командував капітан 3-го рангу Пилип Тетюркін. Берегова артилерія для відведення уваги супротивника від планованого місця висадки здійснювала інтенсивний обстріл узбережжя біля мису Ак-Бурун, роблячи вигляд, ніби десантування має відбутися там, на мисі було висаджено й відволікаючий загін на 3 торпедних катерах. Після 23-ї години починається висадження десанту в Керчі поблизу Широкого молу, близько 4-ї ранку 23 січня висаджується друга десантна хвиля — 412 бійців при 2 гарматах.

Скориставшись несподіванкою, десантники займають частину порту, пробиваються до міста, у бою за підтримки артилерії з Тузли та Єнікале відбивають кілька будівель, що вивищувалися над місцевістю, та територію консервного заводу; з огляду на те, що висадження відбулося в смузі оборони противника, радянським бійцям відразу довелося вступити до бою з переважаючими нацистськими силами. Спроба наступу з фронту 339-ї стрілецької дивізії з фронту успіху не мала. План дій десанту також виявився невдалим — кожний батальйон згідно нього мав виконувати окреме десантне завдання на значній відстані — щодо понять про бій в межах міста — до 1 кілометра один від одного, це призвело до втрати взаємодії. Через втрату силами десанту контролю над узбережжям командир флотилії від висадження другої хвилі десанту.

Внаслідок таких обставин 393-й батальйон, що проводив наступ вздовж узбережжя, виходить з тилу до смуги оборони противника та з'єднується із наступаючими фронтовими частинами; положення на цьому відтинку було поліпшено, фронтова лінія перенесена на захід до 2-4 кілометрів. 369-й батальйон опинився в скрутному становищі, оскільки на його фронтовому відтинку атаки 339-го батальйону були відбиті противником, після напруженого бою нацисти витісняють десантників з околиць консервного заводу. Після значних втрат командування віддає батальйону наказ про відхід до узбережжя і прорвався на з'єднання з головними силами на тій же ділянці, де й 393-й батальйон.

24 січня десантна операція була припинена.

ПіслямоваРедагувати

План операції був виконаний лише частково, запланованих рубежів досягти не вдалося, однак було досягнуте відносне поліпшення займаних позицій.

В ході боїв німецьким вогнем було знищено 2 тендери десанту; радянська авіація за 23 січня здійснила понад 100 бойових вильотів, та, згідно з доповідними, було збито 10 літаків Люфтваффе, втративши при цьому 5. Точні дані про втрати серед десантників невідомі, однак, по споминах учасників, вони були значними. Про втрати з боку противника також невідомо, однак батальйони при прориві вивели із собою 170 полонених.

Дві невдалі десантні операції підряд — десант на мис Тархан та в Керченський порт — призвели в Ставці ВГК до рішення про кадрові зміни. 27 січня командир Окремої Приморської армії Петров отримує від Сталіна жорстку директиву щодо неправильних дій при діях армії, 6 лютого до штабу армії цілком несподівано прибуває її новий командувач — генерал Андрій Єрьоменко, генерал армії Петров був понижений у званні до генерал-полковника. Через кілька місяців генерал Петров із резерву був відправлений на фронт з пониженим у званні; так як Азовська флотилія знаходилася в часі проведення десантних операцій у його оперативному підпорядкуванні, був знятий з посади і командувач Чорноморського флоту Лев Владимирський.

Молодший лейтенант Сморжевський Володимир Антонович, кавалер двох орденів Червоного Прапора, у цих боях 23 січня загинув, його іменем згодом було в Керчі пойменовано вулицю.

В десанті брала участь і майбутня Герой СРСР санінструктор 369-го батальйону Катерина Дьоміна.

Молодший лейтенант Микола Кирилов замінив командира роти і забезпечив виконання бойового завдання. Був поранений під час бою, бойове завдання виконав, його рота полонила 42 нацистів; за бій 23 січня вдостоєний звання Героя СРСР. Взвод Кирила Діброва у вуличному бою знищив 13 вогневих точок, 76-мм батарею, одну мінометну та дві протикатерні й — по радянських зведеннях — убили до 2-х рот солдатів; Дібров також вдостоєний звання Героя СРСР.

ДжерелаРедагувати