Дерсу Узала (фільм, 1975)
«Дерсу́ Узала́» (яп. デルス・ウザーラ, Дерусу Удза:ра), рос. «Дерсу Узала») — двосерійний радянсько-японський фільм 1975 року, поставлений японським кінорежисером Акірою Куросавою за мотивами творів В. К. Арсеньєва «По Уссурійському краю» і «Дерсу Узала». Перший фільм режисера, знятий не японською мовою та єдиний, знятий ним на широкоформатній кіноплівці 70-мм.
Дерсу Узала | |
|---|---|
| рос. Дерсу Узала | |
 | |
| Жанр | пригодницька драма / біографічний |
| Режисер | Куросава Акіра |
| Продюсери | Йоіті Мацуе Микола Сизов |
| Сценаристи | Акіра Куросава Юрій Нагібін |
| На основі | Дерсу Узала[d] |
| У головних ролях | Максим Мунзук Юрій Соломін |
| Оператори | Федір Добронравов Юрій Гантман Асакадзу Накаї |
| Композитор | Ісаак Шварц |
| Художник | Юрій Ракша |
| Кінокомпанія | Мосфільм[1] і невідомо[1] |
| Дистриб'ютор | MOKÉPd |
| Тривалість | 144 хв. |
| Мова | російська |
| Країна |  СРСР Японія |
| Рік | 1975 |
| Дата виходу | 2 серпня 1975 (Японія) 5 січня 1975 (СРСР) |
| Кошторис | $4 000 000 |
| IMDb | ID 0071411 |
| Рейтинг | IMDb:  |
Фільм здобув низку фестивальних та професійних кінонагород, зокрема премію «Оскар» як найкращий фільм іноземною мовою
.
Сюжет
ред.- Перша серія
Дія відбувається у 1902 році. Капітан Арсеньєв (Юрій Соломін) з групою солдатів досліджує уссурійську тайгу. На нічному привалі біля вогню з'являється старий мисливець Дерсу Узала. Приземкуватий, коренастий, він усе життя прожив у тайзі і не пам'ятає свого віку; уся його сім'я померла від вітрянки. Він веде кочове життя, будує будинок або ставить намет там, куди його заведе дорога. Ця незвичайна людина, носій вікової мудрості, пробуджує в Арсеньєві цікавість. Дерсу погоджується стати провідником експедиції. Він уміє читати сліди, йому знайомі усі знаки, за якими можна вирахувати, що сталося і станеться в тайзі та вражає солдатів своєю влучною стрільбою. Експедиція зустрічає старого китайця, який вже 45 років живе один. «Не треба його турбувати, — говорить Дерсу. — Він бачить сни». Старому дають трохи провізії; на ранок він йде, вклонившись і не сказавши ані слова. Останній етап експедиції приводить Арсеньєва і його провідника до замерзлого озера в зловісній тиші крижаних просторів. Вітер замітає сліди мандрівників і Дерсу говорить супутнику, що вони збилися з шляху. Щоб зберегти життя, їм треба накосити якомога більше трави до настання ночі. Арсеньєв падає від втоми. Прокидається удосвіта в курені з трави, спорудженому Дерсу: замість опорного стовпа той використав триногу від теодоліта. Експедиція триває, незважаючи на холод, снігопад, втому і голод. На стоянці в хатині, поки усі їдять рибу, Арсеньєв пропонує Дерсу оселитися в місті, але той відмовляється. Його справа — полювання на соболів, він не просить грошей у нагороду за свої послуги, а лише трохи патронів. Вони прощаються і розлучаються.
- Друга серія
Весна 1907 року. З відлигою Арсеньєв знову приїжджає в Уссурійський край з новою дослідницькою експедицією. Він знаходить Дерсу, і той знову стає його провідником. Дерсу заробив багато грошей на соболях, але його підпоїв і пограбував торговець. На ранок, в густому тумані, який, втім, швидко розсіюється, Дерсу помічає сліди тигра. Він говорить з ним, як з людиною, умовляючи йти своєю дорогою. Пізніше він вступає в перестрілку з вісьмома бандитами. Солдати Арсеньєва знаходять трьох напівмертвих чоловіків, що зв'язану лежать у воді. Вони доручають їх селянам, які зібралися разом і наважилися покінчити з бандитами. Кілька солдатів пливуть по річці на плоту, який мчить прямо у наноси. Дерсу зіштовхує Арсеньєва у воду і залишається на плоту сам, потім стрибає і чіпляється за стовбур дерева. Він вказує солдатам, яке дерево треба зрубати, щоб він зміг учепитися за нього і вибратися на берег.
Наближається осінь. Дерсу смертельно ранить тигра і відтепер вважає себе жертвою богів і побоюється їхньої помсти. Він стає дратівливим, помітивши, що очі його слабшають, приходить у відчай. Більше він не зможе промишляти полюванням. Арсеньєв пропонує йому перебратися до міста, де Дерсу селиться в його Арсеньєва, з його дружиною і сином. Але він не може пристосуватися до осілого життя. Він хоче поставити намет прямо посеред вулиці. Арсеньєв дарує йому хорошу рушницю з сучасним прицілом. Трохи пізніше він отримує телеграму з викликом на упізнання тіла його старого друга — Дерсу убили через рушницю. Арсеньєв залишається з ним, поки його тіло не поховають.
У ролях
ред.
|
|
Визнання
ред.| Нагороди та номінації фільму «Дерсу Узала»[2] | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| Рік | Кінофестиваль/кінопремія | Категорія/нагорода | Номінант | Результат | |
| 1975 | Московський міжнародний кінофестиваль | Золотий приз | Дерсу Узала | Перемога | |
| Приз ФІПРЕССІ | Перемога | ||||
| 1976 | Премія «Оскар» | Найкращий фільм іноземною мовою | Дерсу Узала | Перемога | |
| 1977 | Давид ді Донателло | Найкращий іноземний режисер | Акіра Куросава | Перемога | |
| Спеціальний приз | «Мосфільм» | Перемога | |||
| Італійський національний синдикат кіножурналістів | Срібна стрічка за найкращий іноземний фільм | Дерсу Узала | Перемога | ||
| Спільнота письменників-сценаристів Іспанії | Найкращий художній та експериментальний фільм | Дерсу Узала | Перемога | ||
| 1978 | Синдикат французьких кінокритиків | Приз за найкращий іноземний фільм | Дерсу Узала | Перемога | |
Джерела
ред.- Лурселль, Жак. Авторская энциклопедия фильмов. — СПб. : Rosebud Publishing, 2009. — Т. 1. — 3000 прим. — ISBN 978-5-904175-02-3.(рос.)
- Советские художественные фильмы. Аннотированный каталог. 1974-1975. — М. : «Нива России», 1997. — Т. 5. — С. 171-172. — 3000 прим.(рос.)
Примітки
ред.- ↑ а б DEFA film database
- ↑ Нагороди та номінації фільму «Дерсу Узала» на сайті IMDb
Посилання
ред.- Сайт про фільм і книгу [Архівовано 18 квітня 2015 у Wayback Machine.]
Дерсу Узала на сайті IMDb (англ.) 
(станом на 10.01.2016)- «Дерсу Узала» на сайті Rotten Tomatoes (англ.)
- Дерсу Узала на сайті AllMovie (англ.)
