Деркачова Ольга Сергіївна
українська письменниця
О́льга Сергі́ївна Деркачо́ва (нар. 16 серпня 1978, Калуш Івано-Франківської області) — українська письменниця. Докторка філологічних наук, професорка кафедри педагогіки початкової освіти Педагогічного факультету Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника. Членкиня Національної спілки письменників України з 2010 р., Національної спілки журналістів України з 2019 р.
| Ольга Сергіївна Деркачова | ||||
|---|---|---|---|---|
 Івано-Франківськ, 2019 | ||||
| Народилася | 16 серпня 1978 (46 років) Калуш, Івано-Франківська область, Українська РСР, СРСР | |||
| Громадянство |  Україна | |||
| Національність | українка | |||
| Діяльність | письменниця | |||
| Alma mater | Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника | |||
| Заклад | Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника | |||
| Мова творів | українська | |||
| Членство | Національна спілка письменників України і Національна спілка журналістів України | |||
| Нагороди | ||||
|
| ||||
 Деркачова Ольга Сергіївна у Вікісховищі | ||||
 Висловлювання у Вікіцитатах | ||||
Життєпис
ред.Деркачова Ольга Сергіївна народилася 16 серпня 1978 р. У десятому класі вперше опублікувала вірш у газеті «Калуський нафтохімік». Закінчила Прикарпатський національний університет ім. В. Стефаника, в якому зараз працює викладачем. Доктор філологічних наук.
Читає курси: сучасна українська мова з практикумом, дитяча література у Педагогічному інституті Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника.
Лауреат міської літературної премії імені Івана Франка за книгу «Синдром підсніжника».[1] Лауреат обласної літературної премії імені Василя Стефаника за книгу «Крамниця щастя». Премія імені Василя Стефаника в галузі літератури є найвищою в області літературною відзнакою, якою відзначають твори, що утверджують високі гуманістичні ідеали, збагачують історичну пам'ять народу, його національну свідомість та самобутність.
За значний особистий внесок у соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток Української держави, зразкове виконання службового обов'язку та багаторічну сумлінну працю нагороджена орденом княгині Ольги ІІІ ступеня (2020 рік).[2]
Доробок
ред.- Монографії та навчально-методичні посібники
- «Концепція світу в ліриці Аркадія Казки»;
- «Світ у тексті»;
- «Між мовчаннямі світом: Лірика Богдана Томенчука. Сфери буття» (Дискурсус, 2019)
- «Літературна казка Великої Британії» (у співавторстві з Соломією Ушневич);
- «Літературна казка Німеччини та Австрії» (у співавторстві з Соломією Ушневич),
- «Літературна казка Польщі» (у співавторстві з Соломією Ушневич)
- «Література та інклюзія» (у співавторстві з Соломією Ушневич)
- Проза
- «Синдром підсніжника» (Тіповіт, 2006);[3]
- «За лондонським часом» (Тіповіт, 2008);
- «Крамниця щастя» (Дискурсус, 2013);[4][5][6]
- «Повидло з яблук» (Дискурсус, 2014)
- «Гуртівня штучних квітів» (Дискурсус, 2014)
- «Коли прокинешся» (Дискурсус, 2015, 2019)
- «Трикотажні метелики» (Дискурсус, 2015)
- «Дім Терези»[7](Дискурсус, 2018)
- «За лондонським часом» (Дискурсус, 2018)
- «Переписник пані Мулярової» (у співавторстві з Іриною Фіщук, Дискурсус,2019)
- Інші твори
- Оповідання: «Синдром підсніжника», «Сонце без мене», «Не дратуйте янгола» — часопис «Кур'єр Кривбасу», 2004. № 171
- «Інтимні оповідки»: «Гуртожиток», «Помри, будь ласка», «Віртуальна дівчина», «Смерть автора» — часопис «Березіль», 2004. № 2
- «Інтертекст у поезії Станіслава Вишенського» (збірка «Альта») — часопис «Слово і час», 2004, № 11
- «Дві шухлядки і одна полиця», «Коханці моєї мами», «Рідна людина» — часопис «Березіль», 2005. № 5
- Оповідання: «Килими та мапи», «Коли мине цей день», «Ненавиджу!!!!», «Світло для тебе» — часопис Кальміюс. 2005. № 1
- «Мотив сонцепоклонництва у ліриці 20-х рр. ХХ ст.» — часопис Дивослово, 2005. № 4
- «Новели» — часопис «Березіль», 2005. № 5
- «Помаранчева трава» — часопис Кальміюс. 2005. № 2
- «Фактор часу» — часопис «Кур'єр Кривбасу». 2006. № 196
- Оповідання: «Кирпатий листочок», «Портрет на пам'ять», «Придумати смерть», «Сучка»[8], «Ця довга стіна» — часопис «Кур'єр Кривбасу», 2008. № 226-227
- Оповідання: «Уроки каліграфії», «Як не стають янголами», «Померти за тебе» — часопис «Перевал», 2007. № 1
- «Дружина загиблого героя» — часопис «Березіль», 2007. № 11-12
- «Чим тобі зарадити?» — «Літературна Україна». 2008, 4 грудня.
- Оповідання: «Власний дощ», «Дві канапки на обід», «Земля янголів», «Фотограф Северин» — часопис «Перевал». 2009. № 4
- «Любин маніяк» — часопис «Дніпро». 2009. № 12
- «Ілюстратор» — часопис «Березіль», 2010, № 3-4
- «Гуртівня штучних квітів» — часопис «Кур'єр Кривбасу», 2010. № 250-251
- «Пелюстки на долоні» — часопис «Дніпро». 2010. № 12
- Триптих: «Інфіковане місто», «Янгол онлайн», «Любов у крові» — часопис «Березіль». 2011. № 11-12
- «Пелюстки на долонях» — часопис «Дніпро». 2011. № 1
- «Точка неповернення» — часопис «Перевал». 2011. № 2-3
- «Зоряний хлопчик» — Мантикора. 2011. № 1
- Новели: «Запах кардамону», «Барні», «Бабусин вітер», «Доки не впадуть ці мури» — часопис «Перевал». 2012. № 4.
- «Повидло з яблук»: «Broken Angel», «Ніпрокого», «Повидло з яблук»[9], «Румба».[10] — часопис «Кур'єр Кривбасу». 2012. № 268-269-270.
- «Стати піною морською» — Мантикора. 2013. с. 102—106
- «Танго. Історія кохання» — часопис «Березіль». 2013, № 3-4
- «Третя пара», часопис «Дніпро». 2013, № 7-9
- «Тепло твоїх долонь» — часопис «Кур'єр Кривбасу». 2013. № 284-286[11]
- 2016 — колективна збірка оповідань та новел «Калейдоскоп життя» із серії «П'ять зірок» (редакція Міли Іванцової);
- 2016 — колективна збірка оповідань «Залізниці-потяги-вокзали» із серії «Дорожні історії» (редакції Міли Іванцової);
- 2017 — колективна збірка оповідань «Велосипед мого серця» із серії «Дорожні історії»
- Дисертація
- Деркачова Ольга Сергіївна. Поезія Аркадія Казки та її місце в літературному процесі перших десятиліть XX ст.: дисертація канд. філол. наук: 10.01.01 / Прикарпатський ун-т ім. Василя Стефаника. — Івано-Франківськ, 2003.
Примітки
ред.- ↑ Ольга Деркачова представила в Івано-Франківську книгу про кохання «За лондонським часом». Архів оригіналу за 5 червня 2014. Процитовано 2 червня 2014.
- ↑ Франківська письменниця Ольга Деркачова отримала орден княгині Ольги III ступеня. Архів оригіналу за 9 березня 2020. Процитовано 14 травня 2020.
- ↑ «Синдром підсніжника». Архів оригіналу за 2 червня 2014. Процитовано 2 червня 2014.
- ↑ Ольга Деркачова презентує роман «Крамниця щастя». Архів оригіналу за 24 жовтня 2013. Процитовано 2 червня 2014.
- ↑ Ольга Деркачова презентувала свій перший роман
- ↑ Чи є щастя у «Крамниці щастя»?. Архів оригіналу за 5 червня 2014. Процитовано 2 червня 2014.
- ↑ Поза межами безмежжя, або Роман із присмаком поезії та лавандово-кавовим ароматом. Архів оригіналу за 17 лютого 2020. Процитовано 3 квітня 2020.
- ↑ Сучка. Архів оригіналу за 5 червня 2014. Процитовано 2 червня 2014.
- ↑ «Повидло з яблук». Архів оригіналу за 2 червня 2014. Процитовано 2 червня 2014.
- ↑ Деркачова Ольга. Румба. Архів оригіналу за 5 червня 2014. Процитовано 2 червня 2014.
- ↑ Деркачова Ольга. «Тепло твоїх долонь». Архів оригіналу за 5 червня 2014. Процитовано 2 червня 2014.
Посилання
ред.
Вікіцитати містять висловлювання від або про: Деркачова Ольга Сергіївна
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Деркачова Ольга Сергіївна
- Ольга Деркачова (прозаїк)
- Деркачова Ольга Сергіївна [Архівовано 2 червня 2014 у Wayback Machine.]
- Кафедра філології та методики початкової освіти [Архівовано 2 червня 2014 у Wayback Machine.]
- Ольга Деркачова: «Я роблю те, що мені до вподоби» [Архівовано 5 червня 2014 у Wayback Machine.]
- Негламурна проза [Архівовано 4 листопада 2011 у Wayback Machine.]
- Визначилися номінанти на премію імені Василя Стефаника в галузі літератури
- Казкотерапія у онкогематології [Архівовано 5 червня 2014 у Wayback Machine.]
- Відбулось засідання Стефаниківської премії [Архівовано 5 червня 2014 у Wayback Machine.]
- У любові важко, але комфортно
- Автор: Деркачова Ольга
- Думки навздогін
- Твори Деркачовової Ольги на samlib.ru
- Деркачова Ольга. Довідник. dovidka.if.ua. 25.01.2014. Архів оригіналу за 2 червня 2014. Процитовано 2 червня 2014.
- Деркачова Ольга. Галицький Кореспондент [Архівовано 16 квітня 2020 у Wayback Machine.]