Дереволаз-міцнодзьоб середній

вид птахів
Дереволаз-міцнодзьоб середній

Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина: Горнерові (Furnariidae)
Рід: Дереволаз-міцнодзьоб (Xiphocolaptes)
Вид: Дереволаз-міцнодзьоб середній
Xiphocolaptes promeropirhynchus
(Lesson, 1840)
Ареал виду
Ареал виду
Підвиди

(Див. текст)

Синоніми
Dendrocolaptes promeropirhynchus
Посилання
Вікісховище: Xiphocolaptes promeropirhynchus
Віківиди: Xiphocolaptes promeropirhynchus
ITIS: 563732
МСОП: 22703063
NCBI: 190285

Дереволаз-міцнодзьоб середній[2] (Xiphocolaptes promeropirhynchus) — вид горобцеподібних птахів родини горнерових (Furnariidae). Мешкає в Мексиці, Центральній і Південній Америці. Виділяють низку підвидів.

Опис ред.

Довжина птаха становить 26-35 см, самці важать 111-169 г, самиці 102-142 г. Забарвлення переважно коричневе, тім'я і верхня частина спини поцятковані жовтуватими смужками, обличчя темно-коричневе, поцятковане охристими смужками, підборіддя і горло жовтувато-білі. Крила і хвіст рудувато-бурі, надхвістя темно-руде. Нижня частина тіла оливково-коричнева, груди поцятковані охристими смужками, живіт поцяткований чорнуватими смужками. Дзьоб міцний, довгий, вигнутий, оливково-роговий, лапи оливково-зелені.

Підвиди ред.

 
Середній дереволаз-міцнодзьоб
 
Середній дереволаз-міцнодзьоб

Виділяють 23 підвиди:[3]

  • X. p. omiltemensis Nelson, 1903 — південно-західна Мексика (Південна Сьєрра-Мадре в центральному Герреро);
  • X. p. sclateri Ridgway, 1890 — східна і півднно-східна Мексика (південний схід Сан-Луїс-Потосі, Ідальго, захід Веракрусу, північ Оахаки);
  • X. p. emigrans Sclater, PL & Salvin, 1859 — від південної Мексики (Чіапас) до північного Нікарагуа;
  • X. p. costaricensis Ridgway, 1889 — високогір'я Коста-Рики і південно-західної Панамии (Чирикі);
  • X. p. panamensis Griscom, 1927 — тихоокеанські схили гір на півдні Панами (Вераґуас, Кокле);
  • X. p. rostratus Todd, 1917 — низовини на півночі Колумбії (долини річок Сіну[en] і Магдалени);
  • X. p. sanctaemartae Hellmayr, 1925 — Сьєрра-Невада-де-Санта-Марта (північна Колумбія);
  • X. p. virgatus Ridgway, 1890 — Центральний хребет Колумбійських Анд (західні схили, місцями на східних схилах до річки Магдалени);
  • X. p. macarenae Blake, 1959 — гірських хребет Макарена і східні передгір'я Центрального хребта Колумбійських Анд;
  • X. p. promeropirhynchus (Lesson, R, 1840) — Анди на сході центральної Колумбії, в Еквадорі і західній Венесуелі (Сьєрра-де-Періха, Кордильєра-де-Мерида);
  • X. p. procerus Cabanis & Heine, 1860 — гори північної і центральної Венесуели, зокрема Прибережний хребет;
  • X. p. tenebrosus Zimmer, JT & Phelps, 1948 — тепуї на південному сході Венесуели (Чиманта, Рорайма), в сусідніх районах Гаяни (Акарі) та в прилеглих районах північної Бразилії, низовини Гаяни і Французької Гвіани;
  • X. p. neblinae Phelps & Phelps Jr, 1955 — гора Небліна на півдні Венесуели;
  • X. p. crassirostris Taczanowski & Berlepsch, 1885 — передгір'я Анд на південному сході Еквадору (захід Ель-Оро, Лоха) та на північному заході Перу (Тумбес, П'юра);
  • X. p. compressirostris Taczanowski, 1882 — північ Перуанських Анд (Амазонас, Кахамарка, Сан-Мартін);
  • X. p. phaeopygus Berlepsch & Stolzmann, 1896 — центр Перуанських Анд (Хунін);
  • X. p. solivagus Bond, J, 1950 — східні схили Перуанських Анд (Хунін, північ Уануко);
  • X. p. lineatocephalus (Gray, GR, 1847) — Анди на південному сході Перу (Куско) та в Болівії;
  • X. p. orenocensis Berlepsch & Hartert, E, 1902 — центральна і східна Колумбія, південна Венесуела, півнчний схід Еквадору і Перу, північний захід Бразильської Амазонії (на північ від Амазонки, нак схід до Ріу-Негру);
  • X. p. berlepschi Snethlage, E, 1908 — захід Бразильської Амазонії (на південь від Амазонки, на схід до Мадейри);
  • X. p. paraensis Pinto, 1945 — центральна Бразильська Амазонія (на південь від Амазонки, від Мадейри до Шінгу, на південь до Мату-Гросу);
  • X. p. obsoletus Todd, 1917 — північна і східна Болівія;
  • X. p. carajaensis Cardoso da Silva, Novaes & Oren, 2002 — південний схід Бразильської Амазонії (на південь від Амазонки, від Шінгу до Токантінса і Арагуаї).

Поширення і екологія ред.

Середні дереволази-міцнодзьоби мешкають в Мексиці, Гватемалі, Белізі, Сальвадорі, Гондурасі, Нікарагуа, Коста-Риці, Панамі, Колумбії, Венесуелі, Еквадорі, Перу, Гаяні, Суринамі, Французькій Гвіані, Бразилії і Болівії. Вони живуть у вологих рівнинних і гірських тропічних лісах та на узліссях. Зустрічаються на висоті до 3500 м над рівнем моря. Живляться комахами та іншими безхребетними.

Примітки ред.

  1. BirdLife International (2016). Xiphocolaptes promeropirhynchus. Архів оригіналу за 11 квітня 2021. Процитовано 14 квітня 2022.
  2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  3. Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Ovenbirds, woodcreepers. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 18 січня 2022. Процитовано 14 квітня 2022.

Джерела ред.

  • The Birds of Ecuador. Robert S. Ridgely & Paul J. Greenfield. Cornell University Press. ISBN 0-8014-8722-6.